18 лютого 2016 року м. Київ К/800/23722/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до ОСОБА_2, треті особи - відділ архітектури та містобудування Костянтинівської міської ради, про зобов'язання вчинити дії,
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - відділ архітектури та містобудування Костянтинівської міської ради, про зобов'язання відповідача знести житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Інспекцією 03.12.2013 за №ДЦ06212235755, здійснено будівництво житлового будинку за відсутності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також будівельного паспорта, що відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у сукупності із фактом невиконання відповідачем вимог припису органу державного архітектурно-будівельного контролю про усунення виявлених порушень, є підставою для постановлення судового рішення про знесення самочинного будівництва.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки від 26.09.2013 .
Перевіркою встановлено, що будівництво житлового будинку розпочато на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Інспекцією 03.12.2013 №ДЦ 06212235755; будівельні роботи ведуться на підставі робочого проекту, розробленого ТОВ «Укрдержбудекспертиза» без містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; будівельний паспорт на будівництво житлового будинку відсутній, що є порушенням вимог статей 27, 29, пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
26.09.2013 заступником начальника управління - начальником північного відділу Північно-східного правління державного контролю за будівництвом об'єктів Інспекції винесено припис від 26.09.2013 №336, яким відповідача зобов'язано зупинити будівельні роботи з будівництва житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
31.10.2013 позивачем проведено позапланову перевірку виконання припису від 26.09.2013 №336, за результатами якої складено акт. Перевіркою встановлено часткове виконання припису, а саме: зупинення будівельних робіт.
27.12.2013 Інспекцію повторно проведено позапланову перевірку виконання припису від 26.09.2013 №336 року, за результатами якої встановлено, що вимоги припису не усунуто: будівельний паспорт забудови земельної ділянки не отриманий, будівельні роботи завершені.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що органом державного архітектурно-будівельного контролю не доведено наявності усіх умов, з якими статті 376 Цивільного кодексу України передбачає наявність підстав для постановлення судового рішення про знесення самочинного будівництва.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.
Згідно з статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За змістом положень статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
В пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вказано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що відсутність у відповідача будівельного паспорту на житловий будинок та здійснення будівництва за відсутності факту отримання містобудівних умов та обмежень, не є безумовною підставою для знесення будівництва. Під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій Інспекцією не доведено, що будівництво, здійснене відповідачем, порушує права інших осіб, загрожує життю та здоров'ю людей, а також, чи впливає на міцність чи безпечність житлових будинків, розташованих поруч.
Крім того, судами також встановлено, що приписом вимагалося тільки зупинення будівельних робіт, а не отримання будівельного паспорту, перевіркою Інспекції встановлено, що відповідач вимоги припису в частині зупинення будівельних робіт виконав. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач до відділу архітектури та містобудування м. Костянтинівки направив заяву на видачу будівельного паспорту.
За таких обставин, зважаючи на недоведеність з боку органу державного архітектурно-будівельного контролю наявності усіх умов, з якими статті 376 Цивільного кодексу України передбачає наявність підстав для постановлення судового рішення про знесення самочинного будівництва, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: