01 березня 2016 року м. Київ К/800/7221/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В. Цуркана М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення, -
В квітні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - відповідач), треті особи - ОСОБА_6, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії 23 скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23 квітня 1999 року «Про передачу земельних ділянок у власність» та рішення шостої сесії 23 скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 24 квітня 1999 року «Про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків громадянам, які постраждали від стихійного лиха».
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року позивачам поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано рішення шостої сесії 23 скликання Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23 квітня 1999 року «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині відмови у передачі ОСОБА_5 земельної ділянки у приватну власність та в частині відміни рішенні п'ятої сесії Вільховецької сільської ради від 20 грудня 1988 року «Про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків громадянам, які постраждали від стихійного лиха» та в частині «Про надання дозволу на індивідуальну забудову».
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена частково.
Постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року скасована, позовна заява залишена без розгляду.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, позивач просять оскаржуване рішення скасувати, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 13 листопада 1998 року №39 «Про виділення земельної ділянки під індивідуальну забудову» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку розміром 0,07 га в урочищі Лужани перший ряд забудови для будівництва житлового будинку.
Актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки наданої для індивідуального будівництва ОСОБА_5 від 11 лютого 1999 року визначено її межі на підставі сформованої схеми складеною землевпорядником Вільховецької сільської ради з погодженням суміжних землекористувачів. Комунальним проектним підприємством «Тячів-проект» видано будівельний паспорт ОСОБА_5, ОСОБА_4 в с. Вільхівці на вулиці Лужани.
Рішенням Вільховецької сільської ради від 20 грудня 1998 року «Про надання дозволу на індивідуальну забудову» виділено земельну ділянку розміром 0,07 га в урочищі «Лужани» для будівництва житлового будинку.
Рішенням Вільховецької сільської ради від 18 квітня 1999 року «Про виділення земельних ділянок» в зв'язку з конфліктною ситуацією, що склалася внаслідок вирішення витання виділення земельних ділянок під індивідуальну забудову громадянам, які постраждали від стихійного лиха. Призупинено дію рішення від 20 грудня 1998 року «Про надання дозволу на індивідуальну забудову».
Рішенням Вільховецької сільської ради від 23 квітня 1999 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність» в п. 2 визначено, що у зв'язку з відмовою п.1 рішення від 20 грудня 1998 року «Про надання дозволу на індивідуальну забудову» відмовлено у передачі земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_5
Рішенням Вільховецької сільської ради від 23 квітня 1999 року «Про виділення земельних ділянок під забудову громадянам, які постраждали від стихійного лиха» в п. 1 рішення Вільховецької сільської ради від 20 грудня 1998 року «Про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків громадянам, які постраждали від стихійного лиха» та рішення «Про надання дозволу на індивідуальну забудову» відмінено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивачі звернулися до суду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів ( частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи зі змісту даної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з позовної заяви, позивачі дізналися про порушення своїх прав та інтересів у березня 2012 року, коли звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тячівської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування пункту 1 розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 2 березня 2009 року № 158 «Про надання дозволу на збір матеріалів», згідно якого ОСОБА_6 надано дозвіл на збір матеріалів щодо передачі земельної ділянки у власність.
Саме в процесу вищевказаної справи позивачам стало відомо про рішення Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23 квітня 1999 року та про рішення від 24 квітня 1999 року.
Як встановлено судом, відсутні будь-які докази та фактичні дані про те, що Вільховецька сільська рада Тячівського району Закарпатської області повідомляла будь-яким чином позивачів про прийняття оскаржуваних рішень від 23 квітня та від 24 квітня 1999 року.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Оскільки оскаржені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, то вони підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року скасувати.
Справу № 876/3830/14 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: