22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівСлободянюк С.В., Махлай Л.Д.
при секретаріЛознян О.С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_5,
представника третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_7 до ліквідатора Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» арбітражного керуючого Кучака ЮріяФедоровича, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області про встановлення розміру відшкодування щомісячної страхової виплати, -
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 118-121/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що з 01.05.1992 р. розмір відшкодування шкоди повинен був бути відкоригований на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів, в подальшому з 01.03.1995 р. йому повинен був бути проведений перерахунок з урахуванням з коефіцієнтом 4,0, однак тарифна ставка була підвищена з коефіцієнтом 2,0, і внаслідок помилки, з 31.08.2001 р. при передачі особової справи до Фонду соціального страхування, замість 273, 13 грн. - розміру виплати відшкодування, відповідачем зазначено 99, 63 грн. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
№ справи 753/1092/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/472 /2016
Головуючий у суді першої інстанції: Парамонов М.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
Судом встановлено, що 27.05.1985 року ОСОБА_7, працюючи на ВО «Київський радіозавод» на посаді слюсаря другого розряду каркасно-зварювального цеху №105, отримав травму (пошкодження лівого ока) від нещасного випадку на виробництві, що підтверджується копією акту форми Н-1 №30 від 28.05.1985 року /а.с.7-8, 9, 50/.
30.09.1985 року згідно акту медичного освідування МСЕК №138 йому було встановлено 35% втрати загальної працездатності та 50% - професійної працездатності на період з 25.09.1985 року по 01.10.1986 року /а.с.51/.
01.10.1985 року ОСОБА_7 було переведено на посаду комплектувальника виробів та інструменту згідно наказу №5299 від 31.10.1985 року /а.с.7/.
28.10.1986 року згідно акту освідування МСЕК №151 позивачу було встановлено 35% втрати загальної працездатності та 50% - професійної працездатності на період з 25.09.1986 року по 25.09.1987 року /а.с.51 об./.
13.10.1987 року згідно акту освідування МСЕК №117 позивачеві було встановлено 50% втрати професійної працездатності з 25.09.1987 року, в зв'язку із трудовим каліцтвом від 27.05.1985 року безстроково /а.с.52/.
Згідно постанови Арбітражного суду м. Києва від 01.10.1997 року №15/81 ВО «Київський радіозавод» визнано банкрутом /а.с.54/.
Як вбачається з довідки ЄДРПОУ /а.с.38-40/, Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» з 24.03.2010 року перебуває в процесі припинення.
Згідно акту №18 прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві від 31.08.2001 року особова справа на ім'я позивача була передана підприємством до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення у Броварському районі Київської області.
При цьому, згідно довідки ДП ВО «Київський радіозавод» про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого від 24.07.2001 року /а.с.55 об./ сума відшкодування втраченого потерпілим ОСОБА_7 заробітку становила 99,63 грн.; належні потерпілій особі виплати проведені повністю станом до 01.04.2001 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року №276 «Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 року «Про підвищення соціальних гарантій для населення» та на підставі Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472), ДП ВО «Київський радіозавод» згідно наданої копії довідки від 11.05.1998 року (а.с.13) підвищувало відповідні виплати із застосуванням коефіцієнтів підвищення: 2,0 з 01.03.1995 року (наказ №102 від 23.03.1995 року), 2,2 з 01.11.1995 року (наказ №247 від 11.10.1995 року), 2,49 з 01.11.1996 року (наказ №81 від 18.08.1997 року), що також не заперечується позивачем. Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області від 25.03.2003 року ОСОБА_7 перебуває на обліку і отримує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва. / а.с. 160/ Відповідно до Постанови Фонду від 28.01.2015 року, ОСОБА_7 призначено перераховану у черговий раз щомісячну грошову соціальну допомогу в розмірі 865,94 грн. з 01.03.2014 року безстроково /а.с.91/.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки коефіцієнти підвищення були врегульовані Кабінетом Міністрів України та відповідними наказами по підприємству. / а.с.13/
Доводи апеляційної скарги, щодо встановлення наказом ДП ВО «Київський радіозавод» №102 від 23.03.1995 р. коефіцієнту 4,0 до тарифних ставок, колегією суддів не приймаються до уваги, на підставі наступного.
Відповідно до копії довідки ДП ВО «Київський радіозавод», наказам №102 від 23.03.1995 р. був встановлений коефіцієнт 2,0. / а.с.13/
Відповідно до листа ПАТ «Київський радіозавод», особові справи потерпілих від трудового каліцтва на підприємстві передавались створеною комісією ВО ««Київський радіозавод» в їх присутності та під їх особистий підпис до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві для здійснення подальших виплат, у зв'язку з чим інформація в архіві підприємства відсутня. / а.с.16/
Відповідно до даних, витребуваних апеляційним судом з Державного архіву м. Києва, документи з особового складу ВО «Київський радіозавод», а саме накази, відповідно до яких було встановлено підвищення коефіцієнтів тарифних ставок, не до архіву передавались.
Відповідно до особової справи, витребуваної апеляційним судом з Відділення виконавчої дирекції Фонду у Броварському районі Київської області, наказ №102 від 23.03.1995 р. з коефіцієнтом 4,0 також відсутній.
Таким чином, окрім копії наказу №102, наданого позивачем / а.с. 5-6/, що суперечить вище переліченим матеріалам справи в частині розміру коефіцієнту 4,0 замість 2,0, жодних доказів щодо своїх позовних вимог позивачем не надано, а відповідно до даних довідки / а.с.13/ зазначено, що наказом №102 від 23.03.1995 р. застосовувався коефіцієнт 2,0.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Крім того, доводи апеляційної скарги щодо наявності аналогічних рішень районних судів, колегія суддів також на приймає до уваги, оскільки в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Долучені до справи рішення не стосуються порушених прав саме ОСОБА_7
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: