Справа: № 826/22102/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
29 лютого 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.
Суддів:Борисюк Л.П.,
Собківа Я.М.,
При секретарі:Приходько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування наказу, -
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» пред'явило позов до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування з моменту прийняття наказу від 02.09.2015 №85 про призначення податкового керуючого, рішення від 03.09.2015 №159/10/23 «Про опис майна у податкову заставу».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Укрнафта» за місцезнаходженням пункту продажу товарів подано до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області декларацію акцизного податку за липень 2015 року №9175185115 від 20.08.2015, згідно яких самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 61 833 грн. (термін сплати до 30.08.2015).
В подальшому, наказом від 02.09.2015 №85 призначено податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» старшого державного інспектора відділу погашення заборгованостей Белів О.В.
03.09.2015 податковим органом прийнято рішення №159/10/23 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ПАТ «Укрнафта».
Вважаючи вищезазначені рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із позовом до суду.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування рішення №159/10/23 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ПАТ «Укрнафта» із огляду на наступне.
Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Отже, платниками податку визнаються особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування, або здійснюють діяльність, що є об'єктом оподаткування, і на які податковим законодавством покладено обов'язок зі сплати податків.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку великого платника податків.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників.
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Відповідно до п. 212.3.1 1. ст. 213 ПК України особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.
Особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів (пп. 222.3.2 ст. 222 ПК України).
ПАТ «Укрнафта» є власником автозаправної станції (АЗС), що розташована за адресою: Полтавська область, смт. Чутово, вул. Жовтнева, 116В, на якій відбувається реалізація підакцизних товарів (нафтопродуктів, тютюнових виробів) споживачам в тому числі у роздріб.
Отже, платником акцизного податку при реалізації підакцизних товарів у роздріб є саме юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
ПАТ «Укрнафта» за місцезнаходженням пункту продажу товарів подано до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області декларацію акцизного податку за липень 2015 року №9175185115 від 20.08.2015, згідно яких самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 61 833 грн. (термін сплати до 30.08.2015).
Отже, відповідач для цілей оподаткування акцизним податком виконує лише функцію органу, до якого Позивач подає податкові декларації з акцизного податку та відповідні податкові розрахунки та за місцезнаходженням якого відбувається сплата податкових зобов'язань.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 88.1 ст.88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За приписами п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно із п. 89.3 ст. 89 ПК України, рішення про опис майна у податкову заставу має право прийняти лише керівник контролюючого органу і таке рішення пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Оскільки, рішення про опис майна в податкову заставу прийнято заступником начальника - начальником Чутівського відділення Карлівської ОДПІ, а остання не є контролюючим органом для ПАТ «Укрнафта», який уповноважений на вжиття заходів зі стягнення податкового боргу з підстав, викладених вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його протиправність та скасування.
Крім того, судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем зобов'язання визначене у декларації акцизного податку за липень 2015 року №9175185115 від 20.08.2015 на час вирішення справи сплачено.
Що стосується позовних вимог про скасування наказу від 02.09.2015 №85 про призначення податкового керуючого, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 91 п. 91.1. ПК України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до п. 91.2. ст. 92 ПК України порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 10.10.2013 № 578, податковий керуючий - посадова (службова) особа органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.
Оскільки платником акцизного податку є ПАТ «Укрнафта» отже, призначати такому платнику податків податкового керуючого має контролюючий орган за місцем реєстрації такої юридичної особи, тобто Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників
Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 у справі № К/800/6122/15.
Положеннями п.91.3 ст.91 ПК України та Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначені основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави, до яких відноситься, крім іншого, перевірка стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержання від боржника інформації про операції із заставленим майном, здійснення заходів щодо огляду та оцінки майна, яке пропонується до продажу, організація продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, тощо.
Одночасне вживання різними органами, їх службовими та посадовими особами на тих же підставах дублюючих за своїм характером дій обмежувального характеру щодо одного і того ж чи різного майна позивача, не лише ускладнить виконання положень гл. 9 Податкового кодексу України, а і унеможливить таке виконання, хоча б в частині виділення із загального майна платника податків окремо для кожного податкового керуючого ліквідного майна, до того ж негативно впливатиме на фінансово-господарську діяльність підприємства, може спричинити загрозу виконання позивачем існуючих у нього зобов'язань.
Отже, відповідач не може вживати заходів, направлених на погашення податкового боргу, в тому числі призначати податкового керуючого, який є вживає заходи з погашення податкового боргу платника, оскільки в силу закону наділений лише функціями контролю в сфері податкових правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний наказ № 85 від 02.09.2015 стосується окрім ПАТ «Укрнафта», також ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи», КП «Полтававодоканал», Селянського (фермерського) господарства «Злагода», ТОВ «Управлінчеська компанія «Столиця».
Однак, судом першої інстанції оскаржуваний наказ скасовано не лише відносно ПАТ «Укрнафта», а в повному обсязі, що тягне за собою ряд правових наслідків, спричинених перешкодою вчинення податковим органом своїх функцій відносно інших підприємств, визначених у наказі.
У зв'язку із цим колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови в цій частині та ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку однак помилково скасував оскаржуваний наказ в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2016 скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.
Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у розмірі 2 679, 60 грн. підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування наказу від 02.09.2015 № 85 про призначення податкового керуючого, скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
Визнати протиправним та скасувати п.2 Наказу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області «Про призначення податкового керуючого» № 85 від 02 вересня 2015 року в частині, що стосується ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390).
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.
Стягнути з Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2 679, 60 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять грн. 60 коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Л.П. Борисюк
Я.М. Собків
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Собків Я.М.
Борисюк Л.П.