"24" лютого 2016 р.Справа № 923/592/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Ліпчанської Н.В.;
при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;
за участю представників сторін:
від прокуратури - ОСОБА_1, за посвідченням № 005250 від 22.09.2012 року;
від позивача - ОСОБА_2, за довіреністю № 01-10-04 від 06.01.2016 року;
від позивача - ОСОБА_3, за посвідченням № 2124;
від відповідача - ОСОБА_4, за довіреністю б/н від 26.06.2016 року;
від третіх осіб - не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 року
у справі № 923/592/15
за позовом Прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської міської ради, м. Херсон
до Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби в м. Херсоні Херсонської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство Фірма „Торгсервісбуд”, Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 68 262 140,95 грн.,
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 року позовні вимоги Прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської міської ради, м. Херсон (Далі - УКБ ХМР) до Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби в м. Херсоні Херсонської області та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство Фірма „Торгсервісбуд”, Дніпропетровська область, м. Павлоград про стягнення 68 262 140,95 грн. - задоволені частково. Суд стягнув з Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон на користь УКБ ХМР 41 807 048,00 грн. основного боргу, 20 887 535,10 грн. інфляційних, 1 419 421,49 грн. 3% річних, 2 904 063,58 грн. неустойки. Крім того, суд стягнув з Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон на користь держави в доход Державного бюджету 73 080,00 грн. судового збору.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач вимоги не виконав, аванс не повернув, належних доказів, визначених Договором, виконання зобов'язання в період дії договору не надав, тому фактично на даний час зобов'язання за договором № 36/1 від 02.08.2013 року, з урахуванням додаткової угоди до договору від 02.01.2014 року є не виконаними з вини відповідача, при цьому строк виконання зобов'язань закінчився, а отже позовна вимога про стягнення суми основного боргу - 41807048 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Дочірнє підприємство „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і вказує, що судом першої інстанції не враховано безпідставність вимог про повернення неосвоєного авансу, оскільки такий аванс був освоєний. Крім того, судом не враховано, що позивач вимагає виконати роботи, що виключає можливість повернути аванс. Також, апелянт зауважує, що він не одержував жодної вимоги про повернення спірного авансу. Також скаржник зазначає, що ані законодавством, ані Договором не передбачено покладення відповідальності за неосвоєння авансу, а саме оплати 3 % річних та інфляційних.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року було порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено її розгляд.
10.08.2015 року через відділ діловодства суду від УКБ ОМР надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно зазначило, що апеляційна скарга є необґрунтованою, тому в її задоволенні слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишено без змін.
20.08.2015 року, 23.09.2015 року через відділ діловодства суду від скаржника надійшло клопотання про призначення по даній справі судової економічної експертизи.
Також 20.08.2015 року через відділ діловодства суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити рішення місцевого господарського суд без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року провадження у даній справі було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційних скарг по справах № 923/807/14 та 923/1008/14, які є пов'язаними з даною справою.
09.10.2015 року надійшла касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року про зупинення провадження у даній справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 року касаційну скаргу УКБ ХМР задоволено, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року про зупинення провадження у даній справі скасовано, а справу направлено на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги.
25.01.2016 року та 28.01.2016 року від прокуратури надійшли клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі № 923/1008/14.
27.01.2016 року від апелянта надійшло клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи.
22.02.2016 року від прокуратури та УКБ ХМР надійшли пояснення, в яких вони просили відмовити у задоволенні клопотань апелянта про призначення по даній справі комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи.
Суд апеляційної інстанції клопотання про призначення по даній справі комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи дослідив та прийшов до висновку про відмову у його задоволенні в зв'язку з недоцільністю та безпідставністю.
Також, судовою колегією відхилено клопотання прокуратури від 25.01.2016 року та 28.01.2016 року про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі № 923/1008/14 з огляду на відсутність даної підстави зупинення у статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представники прокуратури та позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін, посилаючись на відзиви на апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 02.08.2013 року між УКБ ХМР (Замовник) та ДП “Херсонський облавтодор” (Підрядник) було укладено Договір №36/1 (Далі - Договір).
02.01.2014 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесли зміни до нього.
Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.4. Договору Підрядник зобов'язався у 2013 - 2014 роках виконати Замовникові роботи, зазначені в п. 1.2 договору, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи. Підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна - вул. Залаегерсег у м. Херсоні, згідно з розрахунками договірної ціни. Склад та обяги робіт, що поручаються до виконання Підряднику, визначені кошторисною документацією. Замовник, укладаючи Договір гарантує протягом дії Договору наявність в нього всіх передбачених законодавством дозволів, погоджень, сертифікатів тощо, необхідних для виконання Договору, якщо такі вимагаються Законом.
Відповідно до п. 3.1. Договору, його ціна є твердою і становить 184 628 433,60 грн. Обсяг робіт, які доручаються Підряднику у 2014 році становить 184 628 433,60 грн.
Пунктом 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати Замовником, після пред'явлення підрядником рахунка на аванс для придбання матеріалів, в розмірі до 30% від обсягу фінансування 2014 року, в сумі 55 388 530 грн.; подальшої поетапної оплати Замовником виконаних робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3. Підрядник впродовж трьох місяців з дати отримання авансу підтверджує його використання за призначенням згідно з актами виконаних робіт. До актів виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3 додаються документи, що підтверджують виконання договору підряду: журнали виконання робіт, акти на приховані роботи, паспорти, сертифікати відповідності, акти на випробування устаткування тощо.
Згідно пункту 5.1. строк виконання робіт: протягом 2013 - 2014 років, визначається календарним планом, який є невід'ємною частиною Договору. Відповідно календарного графіку, підписаного сторонами, роботи повинні бути виконані з січня 2014 року по вересень 2014 року.
Пунктами 7.1., 7.2. Договору сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання пунктів 4.1., 5.1. Договору, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування, від суми невиконаних зобов'язань, а у разі здійснення попередньої оплати Підрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовника кошти з урахування індексу інфляції.
В пункті 10.1. Договору визначено, що він набирає чинності та вступає в силу після його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
На виконання умов Договору УКБ ХМР перерахувано відповідачу 55 388 530,00 грн. авансу на придбання матеріалів на виконання робіт за об'єктом будівництва шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна - вул. Залаегерсег у м. Херсоні, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 14.01.2014 року, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.
Проте, Підрядник свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, а саме упродовж 3-х місяців з дати отримання авансу - 14.01.2014 року, не надав Замовнику підтвердження його використання за призначенням згідно з актами виконаних робіт, надавши позивачу тільки один акт виконаних робіт за вересень 2014 року на суму 13 581 481,00 грн., а отже частина отриманого авансу в сумі 41 807 048 грн. залишилась не використаною, а робота не виконаною.
У 2014 році та 16.03.2015 року Замовник неодноразово звертався з листами до Підрядника з вимогою про повернення невикористаної суми авансу або надання актів виконаних робіт, проте зазначені вимоги були залишені відповідачем без виконання.
Через невиконання умов Договору та вимог Замовника, неповернення використаного авансу, прокурор м. Херсона звернувся в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської міської ради, м. Херсон до господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення з Підрядника за Договором 41 807 048 грн. боргу в якості невикористаного авансу, 22 127 055,09 грн. інфляційних, 1 423 974,28 грн. 3 % річних та 2 904 063,58 грн. пені.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі з договору.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтями 318, 321 Господарського кодексу України встановлено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
По даній справі між сторонами виникли правовідносини з виконання підрядних робіт на капітальне будівництво за державні кошти, тому на них розповсюджується дія спеціальних норм законодавства, в тому числі Постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно пунктів 18, 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1764, розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт. Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 „Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”, встановлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі: на строк не більше трьох місяців: робіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення, придбання основних засобів і житла.
Згідно частини 1 статті 322 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.
У статтях 610, 611 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За нормами частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не довів суду належними засобами доказування за нормами ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України виконання своїх договірних зобов'язань в строки, передбачені Договором.
Зокрема, в порушення умов Договору, укладеного сторонами в добровільному порядку без зауважень та заперечень, суду не були надані акти виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3, підписані сторонами протягом 3-х місяців з дня отримання авансу. Крім того, до Договору не було внесено змін в частині встановлення інших строків виконання робіт з будь-яких причин, в тому числі, з наявності обставин, що перешкоджають виконанню робіт відповідачем.
Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді неповернутого авансу в розмірі 41 807 048,00 грн. як суми основного боргу, оскільки сторони в Договорі визначили обов'язок повернення авансу, саме як грошове зобов'язання відповідача у випадку його невикористання протягом 3-х місяців та неоформлення виконаних робіт актами, підписаними у встановленому чинним законодавством України порядку.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок і період нарахування 3 % річних в сумі 1 419 421,49 грн. - з 15.04.2014 року по 14.04.2015 року та інфляційних в розмірі 20 887 535,10 грн. - з 15.04.2014 року по 14.04.2015 року, встановлених судом першої інстанції, вважає їх вірними та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в цій частині.
Також, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо визначення сторонами, виходячи з умов пункту 7.2. Договору, за невиконання або несвоєчасне виконання пункту 4.1. та 5.1. Договору саме штрафу, а не пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування від суми зобов'язання за Договором. Перевіривши розрахунок вказаного штрафу, апеляційна інстанція вважає вірним стягнення з відповідача на користь позивача 2 904 063, 58 грн.
Одеський апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі щодо нібито безпідставності вимог про повернення неосвоєного авансу, оскільки такий аванс був освоєний при підписанні Договору № 37 від 05.08.2013 року між ним та ППФ „Торгсервісбуд”, так як Замовник не мав права перерахувати аванс та передавати виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором іншому підприємству без погодження із Замовником будівництва, що встановлено пунктом 11.3 Договору, згідно якого жодна із сторін не має права передавати свої права та зобов'язання згідно даного Договору третій особі без взаємного письмового погодження.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта те, що згідно рішення по справі № 923/807/14 позивач вимагає виконати роботи, що виключає можливість повернути аванс з огляду на наступне.
Як зазначалось раніше, Вищий господарський суд України в постанові від 30.11.2015 року по даній справі, скасувуючи ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року про зупинення провадження до розгляду Одеським апеляційним господарським судом справ № 923/807/14 та № 923/1008/14, дійшов висновку про непов'язаність між собою вказаних справ. З огляду на зазначене, судова колегія, досліджувала факт наявності у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем за Договором підряду від 02.08.2013 року №36/1 за наявними у даній справі матеріалами і не застосовувала норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку.
Крім того, будь-яких додаткових доказів розумінні норм ст. 101 Господарського процесуального кодексу України скаржник суду апеляційної інстанції не надав, в тому числі для можливості оцінювання рішення суду по іншій справі.
Апеляційна інстанція відхиляє доводи апелянта про те, що він не отримував жодної вимоги про повернення спірного авансу, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи Листами УКБ ХМР, адресованими Замовнику.
Посилання апелянта на те, що ані законодавством, ані Договором не передбачено покладення відповідальності за неосвоєння авансу, а саме 3 % річних та інфляційні, спростовуються матеріалами справи, зокрема п. 7.2. Договору сторони домовились про повернення грошових коштів з урахуванням індексу інфляції, а прострочка виконання грошового зобов'язання має своїм наслідком стягнення 3 % річних.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 року у даній справі - без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 року у справі № 923/592/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 року у справі № 923/592/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
ОСОБА_5