04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" лютого 2016 р. Справа№ 911/1567/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Шевченка Е.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Демиденко К.А.
за участю представників:
від позивача: Красновид Н.Л. - представник за довіреністю від 16.11.2015 року;
Лабутіна О.А. - представник за довіреністю від 16.11.2015 року;
від відповідача: Ситник Ю.В. - представник за довіреністю від 26.01.2016 року,
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області
на рішення Господарського суду Київської області
від 09.06.2015 року
у справі № 911/1567/15 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області
до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат"
про стягнення 98 000,00 грн.
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" про стягнення 98 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати охоронних послуг, що надані позивачем.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015 року по справі № 911/1567/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 року по справі № 911/1567/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів» на позивача покладений обов'язок по здійсненню заходів з охорони об'єктів відповідача. При цьому, відповідач необгрунтовано ухилявся від укладення договору охорони, в той час як позивач, згідно умов чинного законодавства не міг не продовжувати здійснювати охорону об'єктів відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 23.09.2015 року.
В судовому засіданні 23.09.2015 року продовжено строк розгляду спору та оголошено по справі перерву до 21.10.2015 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року справу № 911/1567/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.
Представник Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області у судове засідання 21.10.2015 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року відкладено розгляд справи до 18.11.2015 року.
У судовому засіданні 18.11.2015 року оголошена перерва до 09.12.2015 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Після повторного автоматичного розподілу, справу № 911/1567/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року, справу № 911/1567/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. та призначено до розгляду на 27.01.2016 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М. А. на лікарняному, справу № 911/1567/15 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Шевченко Е. О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року, справу № 911/1567/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Шевченко Е. О.
Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні 27.01.2016 року оголошено перерву до 24.02.2016 року.
Відповідно до протоколу автоматичної заміни складу суду від 24.02.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, справу № 911/1567/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А., Шевченко Е.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року № 911/1567/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Шевченко Е.О., Зубець Л.П.
Представники сторін у судовому засіданні 24.02.2016 року підтримали свої правові позиції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2013 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (надалі - виконавець) та Державним агентством України з управління зоною відчуження (надалі - замовник) укладено договір про закупівлю послуг охорони за державні кошти № 2/725/13 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовникові послуги охорони об'єктів, що зазначені в Дислокації, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 5.2. договору, місце надання послуг: зона відчуження і зона безумовного (обов'язкового відселення, м. Чорнобиль, Київська обл.).
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2013 року (пункт 10.1. договору).
Позивач стверджує, що, на виконання умов договору, у період з квітня 2013 року до грудня 2013 року, надавав послуги з охорони об'єктів Державному агентству України з управління зоною відчуження, а вказане агенство ці послуги прийняло, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг. За твердженнями позивача, вказані послуги повністю оплачені.
Водночас, позивач зазначає, що з 01.01.2014 року Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильський спецкомбінат" є юридичною особою, яка входить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження і яка повинна укласти з позивачем договір на охорону своїх об'єктів у відповідності до Постанови КМУ № 615 від 10.08.1993 року.
Так, відповідно до пункту 1.1. Статуту Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат", вказане підприємство створене на основі державної власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.
Згідно з пунктом 3. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" (далі - Положення), основними завданнями Державної служби охорони є, зокрема, здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаного Положення, об'єктами, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони є, зокрема, об'єкти, що розташовані у зоні безумовного відселення та відчуження.
Так, колегія суддів зазначає, що 17.04.2013 року між позивачем та Державним агентством України з управління зоною відчуження було укладено договір про закупівлю послуг охорони за державні кошти № 2/725/13, відповідно до якого, згідно із дислокацією (додаток № 1 до договору), позивач здійснював охорону об'єктів, в тому числі і відповідача.
Вподальшому, згідно з Протоколом оперативної наради у першого заступника голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 30.01.2014, прийнято рішення, зокрема, про забезпечення укладення договорів з ДСО щодо охорони об'єктів протягом 3 місяців. Зокрема, було вирішено укласти договори охорони безпосередньо із власниками об'єктів охорони.
Так, листом від 12.02.2014 № 13/2-198 позивачем запропоновано відповідачу розглянути питання щодо підписання договору на 2014 рік.
У відповідь на вказаний лист, відповідач, листом від 11.03.2014 № 222-1059, погодився на укладання із позивачем договору охорони та запропонував позивачу надати розрахунок вартості послуг.
Відповідач, листом від 27.03.2014 № 235-1324, повідомив позивача про те, що має намір здійснити закупівлю послуг у сфері громадського порядку та громадської безпеки у 2014 році, з терміном надання послуг: 01.04.2014 - 31.12.2014 та запропонував позивачу надати інформацію про вимоги для початку проведення процедури закупівлі.
Листом від 23.04.2014 № 13/2-614, позивач направив відповідачу розрахунки та кошторис для проведення тендерних процедур.
Відповідач, листом від 20.05.2014 № 232-2250, повідомив позивача про відмову в укладенні договору з позивачем на охорону об'єктів відповідача та запропонував провести демонтаж охоронного обладнання, що належить позивачу.
Відповідно до акту про зняття з-під охорони об'єктів відповідача від 30.05.2014, копія якого наявна у матеріалах справи, знято з пультової охорони зазначені у цьому акті об'єкти.
Позивач, листом від 18.06.2014 №13/1-1-229, надіслав на підписання відповідачу примірник договору про закупівлю послуг охорони за державні кошти.
Листом від 26.06.2014 № 222-2800, відповідач відмовився від підписання договору, посилаючись на відсутність відповідних бюджетних призначень у кошторисі на оплату послуг охорони.
Звертаючись до суду першої інстанції позивач посилається на те, що враховуючи закінчення терміну дії договору № 2/725/13 та беручи до уваги, що протоколом від 30.01.2014 року визначено укладання договору охорони безпосередньо із власником об'єкту охорони, зважаючи на наявність дій відповідача спрямованих на укладання договору охорони та у зв'язку із фактичним наданням відповідачу послуг охорони, позивач просить суд стягнути з відповідача 98 000, 00 грн.
Враховуючи те, що протягом 01.01.2014 року по 30.05.2014 року позивач надавав відповідачеві послуги охорони, позивач просить стягнути із відповідача 98 000, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір між сторонами укладено не було, а отже не було погоджено перелік і обсяг послуг та їх вартість.
Водночас, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Колегією суддів встановлено, що у період з 01.01.2014 по 30.05.2014 після закінчення строку дії договору про закупівлю послуг охорони за державні кошти № 2/725/13 від 17.04.2013 позивачем без укладення нового договору надавалися послуги з здійснення заходів охорони об'єктів відповідача, про що свідчать бортові журнали службового автомобіля УАЗ 31512-10 11-75 ДСО Чорнобильського МВ УДСО при ГУМВС України в Київській області, які наявні в матеріалах справи.
Крім того, зазначене підтверджується і актом про зняття об'єктів ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» від 30.05.2014, який підписаний уповноваженим представником відповідача.
Також колегією суддів встановлено, що витрати позивача на надання послуг на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту в період з 01.01.2014 по 30.05.2014 склали загалом 98 000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку, який здійснений на підставі Наказу МВС, Міністерства економіки України від 02.03.2001 року, № 171/51 "Про затвердження Методики визначення розмірів цін на послуги з охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України": вартість однієї години спостереження за технічними засобами сигналізації на об'єктах з реагування групи затримання - 1,25 грн.; кількість годин спостереження одного об'єкта - 3600 годин; вартість обслуговування охоронно-пожежної сигналізації ОПС - 1 грн.; кількість днів охорони - 150 днів; вартість використання GSM-каналу - 50,00 грн.; кількість днів використання GSM-каналу - 5 місяців; кількість об'єктів - 20.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1.1. Статуту Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат", вказане підприємство створене на основі державної власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.
Згідно із Указом Президента України від 06.04.2011 № 393/2011 "Про затвердження Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження" Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. ДАЗВ України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та є органом державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" з метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ утворено Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають, обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.
Згідно з п. 3 Положення про Державну службу охорони одним із основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
До Переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони за договорами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615, відносяться об'єкти, розташовані в зоні безумовного відселення та відчуження у м. Чорнобиль та підвідомчі відповідачу.
Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2014 року по справі № 911/2871/14, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» про спонукання укласти договір про закупівлю послуг охорони, то колегія суддів зазначає, що дійсно даним рішенням встановлено, що договір між сторонами не укладався.
Однак, також даним рішенням встановлено, що з 01.01.2014 року по 30.05.2014 року позивач здійснював охорону об'єктів відповідача.
При цьому, господарський суд Київської області відмовив у задоволенні позовних вимог лише з підстав того, що позивач просив суд укласти договір, який набирає чинності з моменту його укладання і діє до 30.05.2014 року. Отже, позивач просить суд укласти договір строк дії якого на час розгляду спору про його укладення вже закінчився, що фактично позбавляє сторін можливості його реального виконання.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з 01.01.2014 року по 30.05.2014 року позивач здійснював охорону об'єктів відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.
Договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель").
Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Як зазначалося вище, листом від 27.03.2014 № 235-1324, повідомив позивача про те, що має намір здійснити закупівлю послуг у сфері громадського порядку та громадської безпеки у 2014 році, з терміном надання послуг: 01.04.2014 - 31.12.2014 та запропонував позивачу надати інформацію про вимоги для початку проведення процедури закупівлі.
Листом від 23.04.2014 № 13/2-614, позивач направив відповідачу розрахунки та кошторис для проведення тендерних процедур.
В той же час, лише листом від 20.05.2014 № 232-2250, відповідач повідомив позивача про відмову в укладенні договору з позивачем на охорону об'єктів відповідача та запропонував провести демонтаж охоронного обладнання, що належить позивачу.
У зв'язку із зазначеним, позивачем було знято з під охорони об'єкти відповідача, внаслідок чого сторони 30.05.2014 року підписали акт про зняття з під охорони.
Отже, оскільки сторонами були вчинені дії, спрямовані на встановлення правовідносин щодо надання послуг з охорони об'єктів відповідача, між сторонами фактично була досягнута домовленість про укладання договірних правовідносин, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України підтверджено письмовими доказами.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування, оскільки згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, на підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 98 000, 00 грн. за фактичне здійснення послуг з охорони об'єктів відповідача у період з 01.01.2014 року по 30.05.2014 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області задоволенню.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 року у справі № 911/1567/15 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70; код ЄДРПОУ 37197165) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 08596914) 98 000, 00 грн. за надані послуги спостереження, 1827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 913, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні наказ.
6. Матеріали справи № 911/1567/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Е.О. Шевченко
Л.П. Зубець