Справа № 360/2591/15-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.
Провадження № 22-ц/780/1314/16 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.
Категорія 49 24.02.2016
Іменем України
24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Лівінського С. В.
суддів: Мережко М.В.,
Суханової Є.М.
за участю секретаря судового засідання Бобка О.В.,
позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2016 року,
У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2016 року позов було задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 583 грн 50 коп, щомісячно, починаючи з 6 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Розподілено спільне майно подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на ? частині за кожним, на квартиру АДРЕСА_1. Розподілено судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду в частині поділу спільного майна подружжя, відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду в цій частині змінити та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/10 частину спірної квартири, а за ним - визнати право власності на 9/10 частину спірної квартири, а також розподілити судові витрати між сторонами.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржене.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає її необґрунтованою, а факти викладені в ній - безпідставними, тому просить рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 01 жовтня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем.
Дані обставини визнані обома сторонами по справі.
3 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу сторонами було придбано двокімнатну квартиру, загальною площею 58, 2 кв.м. житловою площею 33,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 465 600 грн.
Задовольняючи позов в частині поділу спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначене майно було придбане сторонами в період шлюбу, тому дане майно є їх спільною сумісною власністю і їх частки в цьому майні є рівними.
Колегія суддів погоджується з цим висновком районного суду, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 57, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відео записів, висновків експертів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 03 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Євробуд», як продавцем з однієї сторони, та відповідачем, як покупцем з другої сторони, відповідач купив та прийняв від продавця квартиру за адресою АДРЕСА_1, сплативши продавцю за неї кошти у розмірі 465 600 грн.
Відповідно до п.15 вказаного договору дружина покупця - позивачка, в поданій нею заяві надала свою згоду на купівлю зазначеної квартири за спільні кошти подружжя.
Вказаний договір є дійсним і сторонами не оспорено.
В порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, апелянтом, не зважаючи на його позицію в апеляційній скарзі, не доведено належними та допустимими доказами фактів на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень на позов.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не мають правового підґрунтя і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому, керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя С.В. Лівінський
Судді: М.В. Мережко,
Є.М. Суханова