24 лютого 2016 року Справа № 876/9890/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,
позивача ОСОБА_6
представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року в адміністративній справі № 807/1042/15 за позовом ОСОБА_6 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Хустського міського відділу (з обслуговування міста Хуст та Хустського району) управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з уточненням позовних вимог, просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (надалі - УМВС України в Закарпатській області) від 29.05.2015 року № 715 «Про звільнення з органів внутрішніх справ начальника СКР Хустського МВ (з обслуговування м.Хуст та Хустського району) УМВС ОСОБА_6»;
- визнати протиправним і скасувати наказ УМВС України в Закарпатській області від 29.05.2015 р. № 98 о/с «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) майора міліції ОСОБА_6 начальника сектору карного розшуку Хустського міського відділу (з обслуговування міста Хуст та Хустського району) УМВС України в Закарпатській області, з 03 червня 2015 року;
- поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору карного розшуку Хустського міського відділу (з обслуговування міста Хуст та Хустського району) УМВС України в Закарпатській області;
- зобов'язати УМВС України в Закарпатській області виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 червня 2015 року до дня поновлення на посаді;
- постанову суду в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допустити до негайного виконання.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що за результатами досліджень у його організмі не виявлено наркотичних речовин, а виключно фенілалкіламін, який є допоміжною складовою частини великої кількості препаратів і до переліку наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів не відноситься. Крім того, порушень дисципліни чи вчинків, які б дискредитували авторитет органів внутрішніх справ, не допускав, тому вважає своє звільнення з органів внутрішніх справ неправомірним.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив позивач, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, без повного і всебічного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви. Крім того, зазначає, що показання свідка ОСОБА_5 не є належним та допустимим доказом, а тому безпідставно взяті судом до уваги. При цьому наявність в крові фенілалкіламіну є наслідком вживання ним спортивного харчування, що не є протиправним. Також при звільненні не враховано його попередню діяльність та виключно позитивну характеристику.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На виконання цих приписів Закону Кабінет Міністрів Української РСР своєю постановою від 29 липня 1991 року № 114 затвердив Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі - Положення).
Згідно із пунктом 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_6 проходив службу в органах внутрішніх справ з 02 серпня 1999 року; остання займана посада - начальник сектору карного розшуку Хустського міського відділу (з обслуговування міста Хуст та Хустського району) УМВС України в Закарпатській області; спеціальне звання - майор міліції.
Відповідно до наказів УМВС України в Закарпатській області) від 29.05.2015 року № 715 «Про звільнення з органів внутрішніх справ начальника СКР Хустського МВ (з обслуговування м.Хуст та Хустського району) УМВС ОСОБА_6» та від 29.05.2015 р. № 98 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу), з 03 червня 2015 року.
Підставою для прийняття зазначених наказів були матеріали службового розслідування за фактом немедичного вживання позивачем наркотичних засобів без припису лікарів. Із цих матеріалів видно, що на виконання вимог Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ області на 2013 - 2017 роки, затвердженої наказом УМВС України в Закарпатській області від 28.02.2013 № 226, 12.05.2015 року проведено вибіркове обстеження з використанням тестових систем лабораторно-діагностичного призначення окремих працівників Хустського МВ УМВС області.
Під час проходження імунохроматографічного дослідження сечі за допомогою тест-системи «Снайпер-5» у позивача були виявлені позитивні результати на метамфетаміни та канабіноїди.
У присутності позивача було проведено повторне дослідження його сечі і повторно виявлено позитивний результат тесту «Снайпер», у зв'язку з чим позивача було скеровано до спеціалізованого медичного закладу - Закарпатського обласного наркологічного диспансеру для додаткового обстеження на предмет вживання наркотичних речовин.
Того ж дня позивач був оглянутий в Закарпатському обласному наркологічному диспансері і за результатами проведеного там дослідження у сечі позивача було виявлено фенілалкіламіни, які відносяться до психостимуляторів, та у змивах з шкіри пальців рук виявлено канабіноїди - наркотичні речовини, обіг яких заборонено (дослідження № 148 (акт № 183) від 14.05.2015 року).
За висновком службового розслідування позивач допустив немедичне вживання наркотичних засобів без припису лікарів, що є несумісним з перебуванням в органах внутрішніх справ, оскільки дискредитує міліцію та рекомендовано за грубе порушення вимог службової дисципліни, скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, звільнити його з органів внутрішніх справ за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
У наказі № 715 від 29.05.2015 року зазначено, що допущення вказаного проступку позивачем дискредитує міліцію, підриває їх авторитет серед населення, створює негативний вплив на виховання молодих працівників, становить загрозу для ефективної діяльності як окремого колективу СКР Хустського МВ УМВС так і в цілому для УМВС області і є несумісним з перебуванням в органах внутрішніх справ (а.с.17).
Допитана як свідок лікар-лаборант Закарпатського обласного наркодиспансеру ОСОБА_5 підтвердила результати хіміко-токсикологісного дослідження сечі позивача, а також пояснила, що фенілалкіламіни, які було виявлено в сечі позивача, є наркотичними психостимуляторами; згідно з постановою КМ України № 770 від 06 травня 2000 року міжнародна незареєстрована назва виявленої речовини амфетамін.
Зауважила, що це був багатопрофільний специфічний аналіз на виявлення наркотичних речовин у сечі і даний вид аналізу стосується на встановленні тільки наркотичного походження фенілалкіламіну.
Згідно із вказаною постановою амфетамін включено до списку № 2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено».
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ здійснено відповідачем правомірно та з дотримання законодавства, оскільки в ході судового розгляду зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що позивач допустив немедичне вживання наркотичних та психотропних засобів.
Такі дії позивача суперечать приписам нормативних актів, дотримуватись яких він був зобов'язаний під час проходження служби; дискредитують звання звання рядового і начальницького складу та є несумісними з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Крім того, позивачем не доведено вживанням якого саме медичного препарату (за призначенням лікаря) чи спортивного харчування було викликано наявність в організмі фенілалакіламіну й належними та допустимим доказами не спростовано результати медичного огляду, при тому що ні фенілалкіламіни ні канабіноїди до складу вказаних ним видів спортивного харчування не входять.
При цьому суд також покликався на статтю 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», згідно з якою незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин - це вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря.
Наркотичні засоби, відповідно до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», - це речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (надалі - Перелік), а психотропні речовини - включені до Переліку речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали.
Стаття 12 цього Закону визначає обмеження обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку.
Відповідно до Присяги працівника органів внутрішніх справ, текст якої затверджений постановою КМ України № 382 від 28.12.1991 року, обов'язком працівника міліції є дотримання, зокрема, Конституції та законів України, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником.
Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи заперечення позивача щодо немедичного вживання ним фенілалкіламінів, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що в ході службового розслідування та судового розгляду справи такі пояснення позивача були непослідовними; позивач їх постійно змінював - то категорично заперечив вживання наркотичних речовин, то казав, що такі йому могли підсипати в їжу, то що він міг їх вжити з медичними препаратами, то зі спортивним харчуванням, то із препаратами для схуднення, то взагалі оспорював результати досліджень щодо наявності таких речовин в сечі з огляду на неточність тестів, правомірність проведення таких досліджень, їх неповноту тощо; не зазначив конкретне походження фенілалкіламінів у його сечі.
З огляду на зазначене, а також те, що такі пояснення суперечать матеріалам справи та наявним у справі доказам, колегія суддів їх оцінює критично.
Крім того, із наданих до суду відповідей облСМЕ на запити адвоката видно, що «фенілалкіламіни» - це група речовин, які, за виключенням, зокрема, адреналіну входять до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМ України від 06.05.2000 р. № 770.
Відповідно до довідника зі спортивної фармакології фенілалкіламіни відносяться до допінгових препаратів і заборонені для вживання спортсменами.
Що стосується покликань апелянта на те, що його звільнено за вживання неіснуючого препарату «фенілалкінамін», а також те, що в ході обстеження у нього були відсутні зовнішні ознаки наркотичного сп'яніння, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що такі (зокрема, помилка в написанні препарату) не впливають на доведеність факту немедичного вживання позивачем фенілалкіламіну та законність прийнятого рішення. Щодо відсутності на час дослідження у позивача зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння необхідно враховувати послідовність виведення наркотичних (психотропних) речовин із організму.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності звільнення позивача з органів внутрішніх справ, з огляду на доведеність факту скоєння ним вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року в адміністративній справі № 807/1042/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.М.Довгополов
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 29 лютого 2016 року.