Постанова від 25.02.2016 по справі 814/2409/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2409/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу фермерського господарства "Оазис" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Оазис" до реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_1, приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", відділ Держземагентства України у Врадіївському районі Миколаївської області про скасування рішень № 11381463 від 04.03.2014р., № 15830863 від 16.09.2014р., № 11380674 від 04.03.2014р., 15829976 від 26.09.2014р., № 11382289 від 04.03.2014р., № 15831487 від 16.09.2014р., -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ФГ "Оазис" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що він є орендарем земельної ділянки на підставі договорів оренди землі, укладеного з власником земельної ділянки - ОСОБА_1, тому державна реєстрація договору оренди, укладеного ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Каро», була здійснена всупереч пункту 6 частини 1 статті 24, пункту 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 95 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ФГ "Оазис" подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав з ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок від 01 липня 2011 року, які були 31 серпня 2012 року зареєстровані у відділі Держкомзему у Врадіївському районі.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 лютого 2015 свідчить про те, що 04.03.2014 року Реєстраційна служба Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області зареєструвала договори оренди, які укладені ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» від 30.11.2009 року строком на п'ять років, на ті земельні ділянки, на оренду яких позивачем укладено договори з ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Фг "Оазис" не довело, що договір, укладений між ОСОБА_1 та ПП ВКП "Каро", визнаний судом недійсним або є розірваним між сторонами.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

На підставі ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган, який проводить державну реєстрацію повинен встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є подання заявником тих самих документів, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, законодавством чинним на момент реєстрації договорів оренди передбачено обов'язковість реєстрації права користування земельною ділянкою, що вважається офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення відповідного права, та не допускається реєстрація такого права на підставі документів, за якими це право вже зареєстровано, оскільки державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29 вересня 2015 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 52620797.

Таким чином, оскільки право оренди ФГ "Оазис" земельних ділянок, зареєстровано Реєстраційною службою Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області 04.03.2014 року, тобто після реєстрації такого права за ПП ВКП "Каро", а саме - 30.11.2009 року, колегія суддів приходить до висновку, що реєстрація права оренди земельної ділянки відносно ФГ "Оазис" проведена в порушення п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

До того ж колегія суддів враховує рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2013 року яким відмовлено у задоволенні позову ПП "ВКП Каро" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди від 30.11.2009 року укладеним. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, а тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Оазис" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі № 814/2409/15 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов фермерського господарства "Оазис" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: