24 лютого 2016 року Справа № 876/8941/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Судової-Хомюк Н.М.
з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в адміністративній справі № 813/1055/13-а за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 про виконання вимог припису,
У лютому 2013 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (яка в ході розгляду справи була заміна на правонаступника - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України; надалі - Держархбудінспекція) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила зобов'язати ОСОБА_2 виконати вимоги припису № 8с від 12 жовтня 2012 року а саме: демонтувати гараж та надбудову над ним, що прибудовані до квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач у добровільному порядку вимоги цього припису не виконав, незважаючи на те, що Держархбудінспекція вправі видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що позивачем не надано доказів того, що виконані ним будівельні роботи суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а також доказів неможливості перебудови такого об'єкта з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм, при тому, що можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 12 жовтня 2012 року Держархбудінспекція провела перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої склала акт № 57с.
Перевіркою встановлено, що громадянин ОСОБА_2 у 2004 році виконав роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 за рахунок добудови гаража та житлової кімнати над ним без розробленої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушив вимоги статтей 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» та статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій». Ці роботи виконані на земельній ділянці, що належить до земель м.Львова.
Приписом № 8 с від 12 жовтня 2012 року відповідача зобов'язано у 30-денний термін з моменту отримання цього припису демонтувати гараж та надбудову над ним, що прибудовані до вказаної вище квартири.
18 січня 2013 року Держархбудінспекція провела перевірку виконання вимог припису № 8с від 12 жовтня 2012 року і встановила, що на час перевірки цей припис відповідачем не виконано, порушення у сфері містобудівної діяльності не усунуто, що підтверджується актом № 1с проведення позапланової перевірки .
З огляду на невиконання відповідачем у строк, встановлений для добровільного виконання, вимог припису № 8с від 12 жовтня 2012 року Держархбудінспекція звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати вимоги цього припису шляхом демонтажу гаража та надбудови над ним, що прибудовані до квартири АДРЕСА_2.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що припис Держархбудінспекції № 8с від 12.10.12 р. був оскаржений відповідачем в судовому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року, позов було задоволено і скасовано оскаржуваний припис.
Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року зазначені вище судові рішення було скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
З огляду на те, що на час розгляду справи в суді вимоги припису Держархбудінспекції, які є обов'язковими до виконання, відповідачем не виконано, з покликанням на частину першу статті 72 та статтю 255 КАС України, пункт 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункт 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд дійшов висновку про підставність позовних вимог.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
За вимогами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Із матеріалів справи видно, що спірні об'єкти будівництва - гараж та житлова кімната над ним збудовані без розробленої проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт і на земельній ділянці, що належить до земель м.Львова.
Пунктом 3 частини четвертої статті 42 «Про регулюванні містобудівної діяльності» визначено, що посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
А відповідно до статті 38 Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначене кореспондується із положеннями частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З наведеного видно, що знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється виключно на підставі рішення суду яке вступило в законну силу, при цьому, відповідач не наділений повноваженнями на винесення припису у формі вимоги про знесення самочинно збудованого об'єкта. Тобто після невиконання припису позивач має право звернутись до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.
У справі, що розглядається, Держархбудінспекція заявила позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 виконати вимоги припису шляхом демонтажу гаража та надбудови над ним, тобто обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, через що в задоволенні такого позову необхідно відмовити.
Стаття 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в адміністративній справі № 813/1055/13-а скасувати.
У задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 про виконання вимог припису відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.М.Довгополов
Н.М.Судова-Хомюк
Постанова складена у повному обсязі 29 лютого 2016 року.