18 лютого 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/3869/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кузьменко Н.А.
при секретарі - Багненко Т.В.
за участю:
представника позивача - Савіцького Р.В.
представника відповідача - Мосіної Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Маркеєво" Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про стягнення грошових коштів, які були перераховані на збір за спеціальне використання води в сумі 1165783,17 грн., -
встановив:
29 грудня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Маркеєво" Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства (далі - позивач, ДПДГ «Маркеєво» ІТСР «Асканія-Нова») до Чаплинського відділення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ) про стягнення грошових коштів, які були перераховані на збір за спеціальне використання води в сумі 1165783,17 грн.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що у 2010 році підприємство було платником фіксованого податку, з метою отримання статусу платника фіксованого податку в 2011 році 31 січня 2011 року до ОДПІ було подано необхідний пакет документів. 10 лютого 2011 року ОДПІ було винесено рішення №142/10/15-009 про відмову у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік, через наявність податкового боргу. Рішення відповідача №142/10/15-009 від 10.02.2011 року скасовано постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 року в справі №2-а-1273/11/2170, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року. Позивач за період розгляду справи в суді, апеляційного та касаційного оскарження сплатив до бюджету 1159332,29 грн. збору за спеціальне використання води. 05 листопада 2011 року підприємство направило на адресу відповідача лист №256 від 01.11.2011 року про повернення безпідставно сплаченого збору за спеціальне використання води в сумі 1159332,29 грн. 30 грудня 2014 року актом звірки взаємних розрахунків ОДПІ визнала та підтвердила сплату збору в розмірі 1165783,17 грн. Звернувшись до відповідача з листом №197 від 23 вересня 2015 року, позивач отримав відмову в поверненні 1165783,17 грн. через попуск терміну в 1095 днів. При цьому відповідач 17 листопада 2015 року в акті звірки взаємних розрахунків №20413-21 знову визнав заборгованість в розмірі 1165783,17 грн. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про стягнення грошових коштів, які були перераховані на збір за спеціальне використання води в сумі 1165783,17 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Відповідач 22 січня 2016 року надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. 05 листопада 2014 року на адресу ОДПІ надійшов лист позивача від 01.11.2014 року №256 про повернення безпідставно сплаченого збору за спеціальне використання води в сумі 1159332,29 грн., в той же день головний бухгалтер підприємства Тимофеєва О.Г. звернулась з заявою від 05 листопада 2014 року №89 про перерахування коштів за спеціальне водокористування води у сумі 1159332,29 грн. на рахунок ПДВ, відкритий по ДПДГ «Маркеєво» ІТСР «Асканія-Нова». 25 листопада 2014 року листом №1277/10/21-21-15-29 позивача повідомлено, що не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно задоволення адміністративного позову в частині скасування рішення ОДПІ про відмову в підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік, контролюючим органом подано касаційну скаргу на, в зв'язку з чим ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року. З цих підстав вирішити питання про перерахування коштів до касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій було не можливим. 28 жовтня 2015 року ухвалою ВАС України рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу ОДПІ без задоволення. 23 вересня 2015 року позивач звернувся до ОДПІ з листом про повернення надлишково сплачених коштів, але пропустив встановлений ст.102 ПК України строк. Все це на думку відповідача є підставами для залишення адміністративного позову без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала посилаючись на обставини викладені в запереченні на адміністративний позов.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що між сторонами існував судовий спір в справі №2а-1273/11/2170 за позовом ДПДГ «Маркеєво» ІТСР «Асканія-Нова» до Чаплинської МДПІ (реорганізовано в Чаплинське відділення Скадовської ОДПІ) про визнання протиправним рішення від 10 лютого 2011 №142/10/15-009 про відмову у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року (а.с. 13-14), позовні вимоги ДПДГ «Маркеєво» ІТСР «Асканія-Нова» задоволено та скасовано рішення від 10 лютого 2011 №142/10/15-009 про відмову у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік.
В період розгляду справи №2а-1273/11/2170 позивачем сплачено збір за спеціальне використання води в сумі 1165783,17 грн., що не заперечується сторонами та серед іншого підтверджується актом від 30.12.2014 року №11780-21 (а.с.8), актом від 17.11.2015 року №20413-21 (а.с. 12).
Позивач листом від 01 листопада 2014 року №256 на ім'я начальника Чаплинської МДПІ (а.с. 7) повідомив про те, що з 22 грудня 2011 року вступила в силу постанова Херсонського окружного адміністративного суду, оскільки підприємство як платник ФСП звільнене від сплати збору за спеціальне використання води, кошти в сумі 1159332,29 грн. підлягають поверненню.
У відповідь ОДПІ листом від 25 листопада 2014 року №1277/21-21-15-29 (а.с. 84), який отримано представником позивача 28 листопада 2014 року повідомила, що на даний час справа знаходиться на касаційному розгляді; остаточного рішення по справі не прийнято, що не дає змоги стверджувати про законність рішень попередніх інстанцій; враховуючи зазначене вирішення питання перерахування коштів на даний час є не можливим.
ДПДГ «Маркеєво» ІТСР «Асканія-Нова» листом від 23 вересня 2015 року №197 (а.с. 9) на ім'я начальника Скадовської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області, просив повернути надміру сплачений збір за використання води у сумі 1165783,17 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, оскільки кошти сплачені у 2011 році є надлишково сплаченим податком з підстав пп.17.1.10 п.17.1 ст. 17 ПК України.
У відповідь ОДПІ листом від 05 жовтня 2015 року №525/10/21-21-15-29 (а.с.10), який отримано позивачем 15 жовтня 2015 року, повідомила підприємство, що ним пропущено строк передбачений п.102.5 ст.102 ПК України, а тому сума збору за спеціальне використання води в розмірі 1165783,17 грн. не підлягає поверненню.
Згідно з довідкою Чаплинської МДПІ від 31 січня 2012 року №46/10/15-009 (а.с.38), яка отримана представником позивача 09 лютого 2012 року, згідно ст. 301 ПК України підприємство в 2012 році прийнято на облік платником фіксованого сільськогосподарського податку.
При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).
Надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України).
Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України).
Таким чином, право платника податків на повернення надміру сплачених сум зборів не є абсолютним та підлягає певним обмеженням, які встановлено спеціальним законом.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 ПК України).
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п.43.4 ст.43 ПК України).
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. (п.43.5 ст.43 ПК України).
Наведене дає підстави для висновку, що для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань платник податків повинен звернутись до податкового органу з відповідною заявою про повернення надміру сплачених коштів, яка складається в довільній формі проте має містити напрям перерахування коштів та певні реквізити, які дозволять податковому органу підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Належним чином подана заява є початком для процедури підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Втім такі дії повинні бути вчинені протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2011 року сплачено 6450,88 грн. збору за спеціальне використання води відповідно до платіжного доручення №151 від 20.05.2011 року; 18.08.2011 року сплачено 87500,00 грн. відповідно до платіжного доручення №34 від 18.08.2011 року; 19.08.2011 року сплачено 252913,91 грн. відповідно до платіжного доручення №35 від 19.08.2011 року; 28.10.2011 року сплачено 150000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №131 від 28.10.2011 року; 11.11.2011 року сплачено 555,50 грн. відповідно до платіжного доручення №143 від 11.11.2011 року; 16.11.2011 року сплачено 244444,50 грн. відповідно до платіжного доручення №157 від 16.11.2011 року; 07.12.2011 року сплачено 423918,38 грн. відповідно до платіжного доручення №201 від 07.12.2011 року (а.с. 70-74).
В подальшому 18 січня 2012 року зменшено суми нарахування згідно уточнюючих документів, після чого на рахунку платника податків виникла переплата в розмірі 1165783,17 грн.
Отже, з 18 січня 2012 року, враховуючи надання уточнюючих розрахунків та їх відображення в обліковій картці платника, підприємство отримало право на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води в розмірі 1165783,17 грн.
Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п.102.5 ст.102 ПК України).
Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: перебував за межами України; перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально; був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом (п.102.6 ст.102 ПК України).
Враховуючи викладене, останнім днем для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є 18 січня 2015 року, натомість підприємство подало таку заяву 23 вересня 2015 року (а.с. 9), пропустивши цей термін на 8 місяців та 5 днів, а суд не встановив обставин перелічених в п.102.6 ст.102 ПК України.
Окремо суд звертає увагу позивача, що з ОДПІ не можливо стягнути надміру сплачені грошові кошти зі збору за спеціальне використання води, оскільки такі кошти підлягають перерахуванню з відповідного бюджету органом казначейської служби на підставі висновку про повернення таких коштів, підготовка якого й покладається на ОДПІ.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Судом враховується відсутність звернень до податкового органу з боку підприємства в період з 22 грудня 2011 року по 18 січня 2015 року з належним чином оформленими заявами про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань; відсутність доказів оскарження бездіяльності відповідача, пов'язаної з невиконанням процедури підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; подання підприємством належним чином оформленої заяви про повернення коштів 29 вересня 2015 року з пропущенням граничного строку для її подання на 8 місяців та 5 днів.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч.1 ст.138 КАС України).
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 18 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Маркеєво" Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про стягнення грошових коштів, які були перераховані на збір за спеціальне використання води в сумі 1165783,17 грн. - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 23 лютого 2016 р.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 8.3.15