16 лютого 2016 рокусправа № 804/2877/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень , -
У лютому 2015 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.10.2014 року № 110070000/2014/00207 Дніпропетровської митниці Міндоходів; визнання протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 22.10.2014 року № 110070000/2014/300114/1 Дніпропетровської митниці Міндоходів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.10.2014 року № 110070000/2014/00207.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості від 22.10.2014 року № 110070000/2014/300114/1.
Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що під час судового розгляду справи не було доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2013 року між позивачем та компанією «Sabic Sales Europe B.V.» (Нідерланди) був укладений контракт №SАВІС-РМ/6213 від 01.01.2013 року.
На підставі вказаного вище зовнішньоекономічного контракту, 21.10.2014 року на територію України за МД № 110070000/2014/312775 був ввезений поліетилен високого тиску (низької щільності) в первинній формі, гранульований (первинна форма), нелінійний, без вмісту сополімерів і домішок, а також прищеплених блок - сополімерів в своєму складі, з питомою густиною 0,920-0,923 г/куб.см (визнач. При 20 град. С), кількість 22000 кг.
При цьому, позивачем була визначена митна вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються: вартість однієї тони товару - 1270,07 євро.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість було надано: додаткова угода № 1 від 10.01.2013 року, додаткова угода № 2 від 31.12.2013 року; додаткова угода № 4 від 09.10.2014 року; додаткова угода № 11 від 29.09.2014 року; проформа інвойс № 1846060777 від 01.10.2014 року; платіжне доручення № 2 від 14.10.2014 року; інвойс № 1846061629 від 16.10.2014 року;інвойс № 1849026994 від 16.10.2014 року; міжнародні автомобільні накладні (СМК.) від 16.10.2014 року; пакувальний лист від 16.10.2014 року; Лист від виробника стосовно встановлених цін для ТОВ «Дніпрохим» від 21.10.2014 року; Митна декларація країна відправлення МКШ4МІЛА51С326790586 від 16.10.2014 року; лист від 21.10.2014 року;сертифікат якості від 16.10.2014 року; Довідка про транспортно - експедиційні витрати; договір - заявка № 15/10-1 від 15.10.2014 року; договір № 020714 від 01.07.2014 року; договір № 151014 від 15.10.2014 року; договір № 56 від 01.02.2013 року; інформація біржових організацій від 19.09.2014 року; інформація біржових організацій від 26.09.2014 року; сертифікат походження від 17.10.2014 року.
Під час проведення митного контролю і митного оформлення, у зв'язку із спрацюванням АСАУР форми контролю 103-1 та 105-2 на виконання ч.1 ст.320 МКУ митницею було повідомлено декларанта про необхідність надання товаросупровідних та товаротранспортних документів або їх завірених копій, а також документи, що підтверджують митну вартість товарів у відповідності до положень ст.53 МКУ ; забезпечити переклад наданих документів на українську мову; надати копію митної декларації країни відправлення та її переклад, про що було направлено електронне повідомлення створене 21.10.2014 року об 18 год. 19хв.
Позивачем було надано переклади документів: інвойс № 1849026994 від 16.10.2014 року; інвойс № 1846061629 від 16.10.2014 року; експортна декларація від 16.10.2014 року; сертифікат походження від 17.10.2014 року.
Повідомленням митниці створеного 22.10.2014 року об 14 год. 22 хв. митницею повторно було зазначено про необхідність надання перекладу документів українською мовою та вказано про виявлення під час проведення перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, наступного: 1.банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а саме надане до митного оформлення платіжне доручення від 14.10.14 №2 містить інформацію про сплату передплати за товар по контракту від 10.02.2009 № SABIC-PM/6213 та додатковій угоді від 29.09.14 №11 у розмірі 26 730,00 Євро, проте до митного оформлення надано додаткову угоду, зазначену у гр..44 МД як від 29.09.14 №11, від 29.09.14 ПРИЛОЖЕНИЕ В; 2. копія митної декларації країни відправлення від 16.10.14 №MRN 14NL1A51C326790586, надана на вимогу митного органу, має інформацію про транспортний засіб, вагові характеристики товару та кількість місць, що відповідають заявленому декларантом в МД, але вартість товару 27 265,00 Євро не відповідає заявленій у МД та зазначеній у товаросупровідних та товаротранспортних документах. Враховуючи викладене та керуючись положенням ч.2,3 ст.53 МКУ під час консультацій декларанта зобов'язано протягом десяти календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Наявна у митного органу інформація щодо вартості ідентичних товарів (марка та виробник товару), оформлених у митному відношенні за вартістю операції: МД від 30.09.14 №12513013/2014/414947 - 1,766 доларів США за кг. відповідно до п.6 ст.53 МКУ декларант за бажанням має право надати інші документи для підтвердження митної вартості товарів.
Позивачем було надано до митного органу лист з роз'ясненням стосовно вартості товару зазначеного в експортній декларації від продавця та лист з поясненнями щодо надання додаткових документів.
Дніпропетровською митницею ДФС України 22.10.2014 року були прийняті рішення про коригування митної вартості товару № 110070000/2014/300114/1 згідно з яким відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та визначив цю вартість за методом 2г (резервним методом) та картка відмови у прийнятті митної декларації №110070000/2014/00207.
За заявою декларанта, оцінювану партію товару випущено під гарантійні зобов'язання відповідно до положень частини сьомої ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 22.10.2014 року № 110070000/2014/312834 з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.
В подальшому, позивач звернувся до митниці з проханням здійснити перерахунок митної вартості товару за ВМД № 110070000/2014/312834 від 22.10.2014 року за першим методом визначення митної вартості згідно статті 58 МК України «Визначення митної вартості за ціною договору» або надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості.
17.12.2014 року листом (вих. № 849/-04-50-25-2) позивачу було відмовлено у визначенні заявленої митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості № 110070000/2014/300114/1 від 22.10.2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення було надано вичерпний перелік, як основних так і додаткових документів, передбачених ст.53 МК України для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів, при цьому відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
З такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. В той же час, такі повноваження митним органом мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Водночас, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2014 року № 110070000/2014/300114/1 митним органом зазначено, що копія митної декларації країни відправлення від 16.10.14 №MRN 14NL1A51C326790586, надана на вимогу митного органу, має інформацію про транспортний засіб, вагові характеристики товару та кількість місць, що відповідають заявленому декларантом в МД, але вартість товару 27 265,00 Євро не відповідає заявленій у МД - 26 730,00 Євро та зазначеній у товаросупровідних та товаротранспортних документах.
Як зазначалося вище, декларантом надався митному органу лист з роз'ясненням стосовно вартості товару зазначеного в експортній декларації від продавця.
Згідно вказаного листа від 21.10.2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи: «экспортная декларация является документом, который не предназначен для использования за пределами ЕС. Данный документ выдается при отгрузке товара со склада/завода производителя в ЕС и остается на последней границе при вывозе товара с территории ЕС. Стоимость, указанная в экспортной декларации является среднестатистической и, соответственно, не совпадает со стоимостью товара, указанной в инвойсе. Стоимость в экспортной декларации складывается из статистических стоимостей товара и доставки до границы с ЕС. В случае доставки на условиях FCA статистическая стоимость рассчитывается как 102% от цены в инвойсе.»
Таким чином, в наданому декларантом листі роз'яснено причини не відповідності ціни, вказаної в МД країни відправника з ціною товару в інвойсі, та яким чином розрахована вказана в МД країни відправника ціна товару (26 730, 00 х 102% = 27 265,00).
Щодо посилань митного органу на розбіжності наявні в платіжному дорученні №2 від 14.10.2014 року суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в платіжному дорученні №2 від 14.10.2014 року, належним чином засвідчену копію якого долучено до матеріалів справи, зазначено про сплату суми передплати за товар по контракту №SАВІС-РМ/6213 від 01.01.2013 року та додатковій угоді №11 від 29.09.2014 року, а не по контракту №SАВІС-РМ/6213 від 10.02.2009 року, як зазначено митним органом в повідомленні декларанту від 22.10.2014 року.
Додаткову угоду№11 від 29.09.2014 року було надано позивачем до під час митного оформлення товару та відповідно зазначено у гр.44 МД.
Доводи відповідача, що до митного оформлення надана додаткова угода від 29.09.14 року ПРИЛОЖЕНИЕ В, що не зазначено у платіжному дорученні та у поданій МД, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки згідно ст.1 контракту №SАВІС-РМ/6213 від 01.01.2013 року ПРИЛОЖЕНИЕ В - означає типову форму Додаткової угоди, тобто не є обов'язковим реквізитом документу, який впливає на його визначення.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вказаних ним виявлених розбіжностей або не надання позивачем документів на підтвердження митної вартості товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Митниці про коригування митної вартості товару та Картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню як протиправні.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала виготовлена 22.02.2016 року.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим