03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №754/7779/15-ц Головуючий у 1 інстанції Галась І.А.
Апеляційне провадження №22-ц/796/832/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
23 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» 2235,80грн заборгованості по кредиту та 243,60грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2013 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір №20121126175841 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк на підставі заяви позичальника видав платіжну картку миттєвого випуску, відкрив спеціальний рахунок НОМЕР_1 та здійснює обслуговування. 11 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої Банк надав позичальнику грошові кошти на споживчі цілі шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 10 тис. грн на строк з 11 січня 2013 року по 10 січня 2015 року зі сплатою 32,00% річних за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 16 березня 2015 року загальна заборгованість ОСОБА_4 за Договором становить 14221,92 грн та складається з: 5997,96грн заборгованості за кредитом, 620,40грн заборгованості за процентами, 4557,54грн пені за порушення вимог кредитного договору за прострочення сплати кредиту, 569,88грн пені за прострочення сплати процентів, 2053,98грн суми індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по кредиту, 181,82грн суми інфляційних втрат за весь час прострочення сплати заборгованості по процентах, 213,63грн як 3% річних згідно ст.625 ЦК України по заборгованості за кредитом, 26,71грн як 3% річних згідно ст.625 ЦК України по заборгованості за процентами.
Також судом установлено, що відповідно до квитанції №1 від 22 липня 2015 року та виписки по рахунках за період з 24.04.2015 по 08.10.2015 ОСОБА_4 сплатила ПАТ «Брокбізнесбанк» 7000,45грн в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Враховуючи, що відповідачем було погашено заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентами та пені; вимоги банку про стягнення 3% річних суд вважав необґрунтованими; щодо стягнення індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту та по нарахованих відсотках, то в цій частині суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року змінити в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати процентів та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та відсотках та ухвалити в цій частині нове рішення, яким указані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у даній справі не оскаржується.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Відповідач заперечувала проти доводів апеляційної скарги, пояснила, що заборгованість виникла не з її вини і що вона її погасила, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості і пені за кредитним договором, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
Установлених судом обставин щодо укладення договору, наявності заборгованості по поверненню кредиту та її розміру сторони не заперечують. Предметом апеляційного розгляду є обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення пені за порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.
Установлено, що у липні 2015 відповідач погасила заборгованість за кредитом та відсотками, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог банку у цій частині обґрунтовано відмовлено і ніким не оскаржується.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені, то мотивів, з яких виходив суд, відмовляючи в їх задоволенні, оскаржуване рішення суду не містить.
Відповідно до ст.ст.549,624 ЦК України за порушення позичальником зобов'язання встановлено неустойку, яка підлягає стягненню у разі порушення зобов'язання. Пунктом 15 Додаткової угоди №1 до Договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку передбачено, що у разі порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією та процентів за користування кредитною лінією власник рахунку сплачує банку пеню.
Встановлено і не заперечується сторонами, що заборгованість ОСОБА_4 за Договором виникла у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації в банку у березні 2014 року та вподальшому розпочатою з 11.06.2014 процедурою ліквідації банку, внаслідок чого відповідач була обмежена у доступі до кас банку для внесення готівки на погашення кредитної лінії, адже іншого порядку, ніж внесення готівки до каси банку, ні Договором ні Додатковою угодою до нього не передбачено (п.п.2.2.,2.3 Договору - ас4, ас3-7). Зазначені обставини дають підстави вважати, що порушення строків погашення кредитної лінії виникло не внаслідок дій власника рахунку ОСОБА_4, а тому підстав для застосування п.15 Додаткової угоди №1 до Договору у позивача не виникло. З огляду на таке доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для задоволення позову банку про стягнення пені не заслуговують на увагу як необґрунтовані.
Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, то висновок суду про те, що договором передбачений інший процент річних, а тому відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, є помилковим з огляду на таке.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку сторонами обумовлено, що за користування кредитною лінією власник рахунку сплачує проценти у розмірі 32% річних. Статтею ж 625 ЦК України передбачена відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, в тому числі у вигляді сплати 3% річних від простроченої суми. Отже, проценти за користування кредитом та проценти як відповідальність за порушення грошового зобов'язання різні за своєю правовою природою і не повинні ототожнюватися.
Крім того, на підставі ст.625 ЦК України суд оскаржуваним рішенням задовольнив вимоги банку про стягнення інфляційних втрат від суми заборгованості, і в цій частині рішення суду грунтується на вимогах закону і встановлених судом обставинах.
За таких обставин колегія дійшла висновку, що передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення 213,63грн як 3% річних по заборгованості за кредитом та 26,71грн як 3% річних по заборгованості по процентах у суду першої інстанції не було, у цій частині доводи апеляційної скарги обґрунтовані і заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції у цій частині - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення на підставі ст.309 ЦПК України про стягнення з відповідача на користь позивача 213,63грн + 26,71грн = 240,34грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,309,313,315,316 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про стягнення трьох відсотків річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» 240,34грн (двісті сорок грн 34 коп.) як три проценти річних по заборгованості за кредитом та процентами.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна