Справа № 22-ц/796/1295/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Бобровник О.В.
Доповідач-Чобіток А.О.
18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Українець Л.Д.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Укрінвестбуд» на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року в справі за позовом Державного підприємства «Укрінвестбуд» до ОСОБА_3 про стягнення завданої матеріальної шкоди,-
У грудні 2014 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав, що ОСОБА_3 працювала в Державному підприємстві «Укрінвестбуд» на посаді головного бухгалтера в період з 14.07.2010 року по 29.08.2014 року.
За результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в місті Києві фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Укрінвестбуд» в період з 01.11.2011 року по 31.05.2014 року було складено акт від 04.09.2014 року №072-33018 і було встановлено порушення п.4, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, що призвело до зайвого нарахування та виплати працівникам підприємства відпускних в сумі 7794,86 грн.,оскільки при обчисленні середнього заробітку були враховані виплати разового характеру (премії,матеріальна допомога), в зв»язку з цим зайво перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 2870,04 грн.,а всього 10 664 грн.. Крім того встановлено, що в порушення вимог ст.2 , ст.4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІ та п.1-1 п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, працівникам при відпрацьованому не повному місяці , виплачувалася заробітна плата менш ніж прожитковий мінімум доходів громадян,при цьому індексація нараховувалася та виплачувалася з розрахунку повного прожиткового мінімуму, що призвело до зайвого нарахування та виплати суми індексації працівникам підприємства в сумі 509,67 грн., внаслідок чого зайво було перераховано єдиний соціальний внесок в сумі187,66 грн.,а всього 697,33 грн..
Посилаючись на те, що відповідальною особою за нарахування заробітної плати у вказаний період була головний бухгалтер ОСОБА_3 і з її вини була спричинена підприємству шкода на загальну суму 11 362,23 грн. у вигляді зайво виплачених грошових коштів, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача у відшкодування шкоди середній заробіток у розмірі 6447,38 грн..
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що судом неповно з»ясовані усі фактичні обставини справи та належним чином не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Так, в поясненнях, які були надані відповідачем на вимогу органу, що здійснював перевірку фінансово-господарської діяльності у вказаний період, відповідач здійснила перерахунок по кожному працівнику зайво нарахованих сум відпускних та індексаційних виплат, засвідчила їх своїм підписом як посадова особа підприємства,чим визнала свою вину у заподіянні підприємству шкоди на вказану суму. Крім того в поясненнях відповідач зазначила,що нарахування індексації за вказаний період у бухгалтерському обліку підприємства здійснюється за допомогою програми ІС Підприємство і при нарахуванні індексації працівникам,у яких дохід складав менше ніж прожитковий мінімум (внаслідок нарахування відпускних у минулих періодах),програмою була нарахована повна сума індексації,як доходу який дорівнює,або менш прожиткового мінімуму. Відповідач визнала,що дане порушення буде виправлено шляхом утримання з працівників сум,зайво нарахованої індексації.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб,які з»явилися в судове засідання,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів,приходить до наступного.
Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству,установі,організації при виконанні трудових обов»язків,працівники ,з вини яких заподіяно шкоду,несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди,але не більше свого середнього місячного заробітку.
Частиною 2 ст.133 КЗпП України передбачено,що керівники підприємств,установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів підприємств, установ, організацій несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, тощо.
Встановлено, що ОСОБА_3 працювала в Державному підприємстві «Укрінвестбуд» з 08.06.2010 року по 29.08.2014 року головним бухгалтером.
Відповідно до ч.8 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.04.1999 року №996 та пп.2.14,3.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88,відповідальність за достовірність даних відображених у первинних документах та правильність реєстрації інформації в облікових регістрах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до Положення про фінансово-економічний відділ Державного підприємства «Укрінвестбуд» головний бухгалтер за посадою очолює фінансово-економічний відділ підприємства, а згідно з п.2.6.посадової інструкції головний бухгалтер забезпечує правильність розрахунків заробітної плати,нарахування податків і зборів,страхових внесків тощо.
У червні - серпні 2014 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Укрінвестбуд» за період з 01.11.2011 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 04.09.2014 № 072-30/3018 і встановлені наступні порушення відповідальними особами, в тому числі і головним бухгалтером, які спричинили підприємству шкоду.
Так ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам з розрахунку середньомісячної заробітної плати проведеної у період з 01.11.2011 по 31.05.2014 шляхом порівняння особових рахунків по заробітній платі, розрахункових відомостей, табелів обліку використання робочого часу, розрахунків нарахування сум відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення,встановлено, що в Порушення п.4,п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100,при проведенні розрахунку розміру середньої заробітної плати при нарахуванні та виплаті щорічної відпустки враховані виплати разового характеру (премії,матеріальна допомога), що призвело до зайвого нарахування і виплати відпускних працівникам в сумі 7794,86 грн. і, як наслідок зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 2870,04 грн.,чим нанесено матеріальної шкоди підприємству на загальну суму 10 664,90 грн..
Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті індексації заробітної плати працівникам підприємства проведеною за період з 01.11.2011 по 31.05.2014 встановлено,що в порушення вимог ст.2 , ст.4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІ та п.1-1,п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, працівникам при відпрацьованому не повному місяці, виплачувалася заробітна плата менш ніж прожитковий мінімум доходів громадян, при цьому індексація нараховувалась та виплачувалась з розрахунку повного прожиткового мінімуму, що призвело до зайвого нарахування і виплати сум індексації працівникам в сумі 509,67 грн. і,як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 187,66 грн.,чим нанесено матеріальної шкоди підприємству на загальну суму 697,33 грн..
Посилаючись на те, що саме з вини відповідача, яка працювала на посаді головного бухгалтера на підприємстві у вказаний період було виплачено зайві грошові виплати і таким чином спричинена підприємству шкода на суму 11 362,23 грн.,позивач просив стягнути з відповідача 6 447,38, яка дорівнює розміру її середньої заробітної плати, як це передбачено ст.133 ч.2 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,що в діях відповідача не вбачається порушень п.4,п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100,при проведенні розрахунку розміру середньої заробітної плати при нарахуванні та виплаті щорічної відпустки та порушень вимог ст.ст.2,4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІ та п.1-1,п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися,оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, пославшись на п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100,в якому передбачено, що до фонду оплати праці при обчисленні середньої заробітної плати включаються, в тому числі, -«інші заохочувальні виплати», до яких суд відніс матеріальну допомогу на оздоровлення перед виходом працівників у відпустку,яку позивач надавав усім працівникам регулярно у період, який перевірявся Держфінінспекцією в м. Києві,суд не навів у рішенні доказів відповідно до яких він прийшов до такого висновку і якими спростовується висновок, викладений в акті Державної фінансової інспекції в м. Києві щодо порушень відповідачем вказаного Порядку,що призвело до зайвих грошових виплат.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що до вказаного висновку інспекція дійшла шляхом порівняння особових рахунків по заробітній платі, розрахункових відомостей, табелів обліку використання робочого часу, розрахунків нарахування сум відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2011 по 2014 роки, які свідчать про разовий характер матеріальної допомоги,що виплачувалася за заявами працівників, яким надавалась щорічна відпустка.
Крім того , саме в цей період така матеріальна допомога на оздоровлення надавалась працівникам підприємства у 2011- 2012 р.р.,у 2013 році зазначена допомога була виплачена лише двом працівникам,а у 2014 році не виплачувалася жодному працівникові.
Про зазначене свідчать розрахунково - платіжні відомості працівників підприємства за вказаний період (т.1а.с.112-150).
Обмежившись голослівним посиланням на те,що матеріальна допомога працівникам підприємства на оздоровлення перед виходом працівників у відпустку виплачувалася регулярно, а тому повинна була включатися до фонду оплати праці, суд не навів доказів на підтвердження вказаного, а тому вказане посилання не можна вважати таким, що відповідає дійсним обставинам.
Так, в наданих колективних договорах на 2009-2011 р.р. та на 2012-2014 р.р. між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства «Укрінвестбуд» передбачено виплату матеріальної допомоги при наявності коштів та в залежності від фінансового стану на підприємстві, що свідчить про її разовий характер.
Та обставина, що матеріальна допомога на оздоровлення за вказаний період виплачувалася працівникам в залежності від фінансового стану на підприємстві, тобто не регулярно і така матеріальна допомога охоплювала не всіх працівників підприємства, тобто виплата такої допомоги не носила обов»язковий характер,передбачений нормативним актом, спростовує висновок суду про систематичний характер цих виплат та велику більшість працівників, яким надавалась така допомога,що є підставою для включення цих заохочувальних виплат до фонду оплати праці.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду про правильність нарахування та виплати відповідачем сум індексації працівникам, з розрахунку повного прожиткового мінімуму при відпрацьованому ними не повного місяця,оскільки на підприємстві не запроваджувалася така форма робочого часу як неповний робочий день,тиждень,місяць,а чинним законом не передбачено такої форми робочого часу як неповний місяць.
В зв»язку з цим колегія суддів вважає, що суд без аналізу фактичних обставин справи з цього питання виклав у рішенні заперечення відповідача на позовні вимоги і не надав оцінки поясненням відповідача на вимогу Держфінінспекції,в яких вона по суті визнала свою помилку та зазначала,що дохід працівників складав менш ніж прожитковий мінімум з інших причин, а не з причин неповного робочого дня,тижня, місяця, а внаслідок нарахування відпускних у минулих періодах та зобов»язалася виправити вказане порушення шляхом утримання з працівників зайво нарахованої індексації.
На думку колегії суддів в даному випадку недоречне посилання суду на те,що пояснення відповідача надане на вимогу держфінінспекції неможна вважати як визнання вини у неправильному нарахуванню індексаційних виплат,оскільки вона не має право на оскарження вимоги Державної фінансової інспекції ,виданої на підставі акту.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку мова йде про виконання вимоги Держфінінспекції, а не в примусовості пояснень відповідача з цього приводу.
За таких обставин колегія суддів вважає доведеними обставини, встановлені в ході перевірки Державною фінансовою інспекцією в м. Києві фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Укрінвестбуд»,за яких підприємству спричинено шкоду зайвими грошовими виплатами з вини головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3,що дає підстави до задоволення позовних вимог та стягнення з неї у відшкодування шкоди у розмірі середньої заробітної плати 6447 грн.38 коп..
Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрінвестбуд» задовольнити.
Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов Державного підприємства «Укрінвестбуд» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Укрінвестбуд» матеріальну шкоду у розмірі середньої заробітної плати 6447 грн.38 коп. та 268 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -