17 лютого 2016року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1на на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2015 у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження та оголошення розшуку майна боржника, -
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2015 закрито провадження у справі в частині визнання неправомірними та скасування постанов Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника від 20.05.2013 та про розшук майна боржника від 20.05.2014, винесені в рамках виконавчого провадження ВП №40136231, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-3556/11, виданого Солом'янським районним судом м. Києва від 13.09.2013.
Не погоджуючи з вказаним судовим рішенням, представником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, з підстав порушення судом норм процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття провадження на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки закриваючи провадження у справі, суд помилково вважав, що існує судове рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих підстав, оскільки судове рішення на яке посилався суд першої інстанції ухвалене за інших підстав. А тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомили. Тому керуючись ст. 305 ч. 2 ЦПК України, колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу за їх відсутності.
Справа № 760/17205/14-ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/781/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 293 ч. 1 п. 14 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки набрала законної сили ухвала Солом' ямського районного суду м. Києва від 23.04.2015, якою вже було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними рішення державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві, заінтересовані особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме вищезазначених постанов про арешт майна боржника від 20.05.2013 та про розшук майна боржника від 20.05.2014 в межах ВП № 40136231, відкритого на підставі виконавчого листа №2-3556/11, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 13.09.2013, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в сумі 292 832,47 грн., в зв'язку чим і закрив провадження у вказаній справі.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2015 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними рішення державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві, заінтересовані особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме вищезазначених постанов про арешт майна боржника від 20.05.2013 та про розшук майна боржника від 20.05.2014 в межах ВП № 40136231, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-3556/11, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 13.09.2013, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в сумі 292 832,47 грн. Вказаною ухвалою суду та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.07.2015 були кваліфіковані як безпідставні твердження заявника щодо порушення державним виконавцем вимог ст. ст.24, 25 Закону України «Про виконавче провадження», а також те, що винесенням оскаржуваних постанов державний виконавець вже фактично звернув стягнення на майно боржника, що державний виконавець взагалі не мав права їх виносити, оскільки отримавши відомості із адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в м. Києві про реєстрацію заявника в Солом'янському районі м. Києва повинен був закрити виконавче провадження, а виконавчий лист направити за належністю до ВДВС Солом'ямського РУЮ в м. Києві, що винесення постанови про розшук майна боржника не входить до компетенції державного виконавця, тощо.
В серпні 2014 ОСОБА_1 звернувся до суду, в якій з урахуванням неодноразових уточнень своїх вимог, просив суд визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві (далі - ВДВС Подільського РУЮ) про відкриття виконавчого провадження ВП№40136231 від 14.10.2013, винесену на підставі виконавчого листа №2-3556/1 1, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 13.09.2013, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») заборгованості в сумі 292 832,47 грн., постанови про арешт майна боржника від 20.05.2013 та про розшук майна боржника від 20.05.2014 (а.с.1-3, 17-18, 174-175 Том №1)
В ході розгляду вищевказаної справи, 30.11.2015 представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заявила клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зловживає своїми правами, оскільки не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, а звертається до суду із різноманітними скаргами, однаковими за предметом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що судове рішення на яке посилався суд першої інстанції ухвалене за інших підстав, оскільки у тій скарзі заявник посилався на порушення державним виконавцем ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а при розгляді вказаної скарги він посилався на неповідомлення його державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження, ненадання строку на добровільне виконання рішення суду, порушення державним виконавцем вимог щодо місця виконання рішення (ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вимоги скарги, яка розглядається у вказаній справі в частині визнання неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника від 20.05.2013 та про розшук майна боржника від 20.05.2014 є тотожними тим вимогам, які були вирішенні судом та відносно яких постановлено ухвалу суду від 23.04.2015, про відмову в їх задоволенні, таким чином правильність дій державного виконавця щодо постановлення вказаних постанов перевірялась судом в цілому і їм дана відповідна оцінка з точки зору законності і обґрунтованості, що вбачається із мотивувальної частини вказаного судового рішення. А тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції , що вказані справи фактично складають той самий предмет спору, та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.
Оскільки провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження та оголошення розшуку майна боржника закрито лише в частині вимог накладення арешту на майно боржника і оголошення заборони його відчуження та оголошення розшуку майна боржника, то розгляд справи в частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження було продовжено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на рішення державного виконавця про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження та оголошення розшуку майна боржника, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів, а саме з копій ухвали суду першої інстанції від 23.04.2015 та ухвали апеляційної інстанції від 08.07.2015 вбачається, що вимоги скарги ОСОБА_1 відносно визнання неправомірними рішень державного виконавця про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження та оголошення розшуку майна боржника вже були вирішенні ухвалою суду від 23.04.2015, що в свою чергу є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1. ст. 205 ЦПК України.
Ухвала суду є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам процесуального права, внаслідок чого підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 312 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на - відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2015 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: