№2-а-775/2009
10 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Соловей Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої соціальної допомоги “Дітям війни”,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом і просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати до виплати щомісячну державну соціальну доплату в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 1.01.2006 р. по 31.12.2008 р., посилаючись на те, що є пенсіонером за віком, громадянином України та особою, якій на час закінчення (2.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років, 8.07.2009 р. звернувся з відповідною заявою до відповідача з проханням нарахувати і виплатити відповідні грошові кошти, отримав негативну відповідь.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання відповідач Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, із письмових заперечень вбачається, що позов ОСОБА_3 не визнає, оскільки позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду за період 2006 та 2007 рр., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню; крім того у відповідності до постанови КМ України №530 від 28.05.2008 р. було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05 - 48,1 грн., з 1.07 - 48,2 грн. та з 1.10 - 49,8 грн., які виплачуються і на даний час.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1936 р.народежння, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є громадянином України та особою, якій на час закінчення (2.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.
Встановлено, що на час звернення позивача до суду нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії в сумі 30% мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1,2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судового практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.
Оскільки ОСОБА_1 є громадянином України та особою, якій на час закінчення (2.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років, тому на нього розповсюджуються всі соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, у т.ч. й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни, тобто зазначена надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Поряд з цим у справі “Качко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань суд не приймає до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в т.ч. й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 р. у справі №1-29/2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п.12 ст.71 якого зупинено на 2007 р. дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямо дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. у справі №1-28/2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), п.41 роз.П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким внесено зміни до ст.ст.5,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Конституційного суду України від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
При цьому держава, наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При таких обставинах пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом.
Статтею 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. При цьому ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Суд, враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вважає можливим застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набрав чинності з 1.01.2008 р. та діяв до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р. у справі №1-28/2008 №10-рп/2008. При таких обставинах надбавка, передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підлягала виплаті у період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 23.07.2009 р., при цьому пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України щодо вимог про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“, за період з 1.01.2006 р. до 4.02.2008 р. При таких обставинах суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: бездіяльність відповідача необхідно визнати протиправною, зобов'язавши його нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,22,46 Конституції України, ст.ст.6,7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 №10-рп/2008, ст.ст.9,69-71,94,97,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням проведених позивачу нарахувань.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 303,40 грн. судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.