ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
Справа № 210/1196/16-ц
Провадження № 2-з/210/7/16
"15" лютого 2016 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Скотар Р.Є.,
при секретарі Лейбенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України, заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася 10.02.2015 року до суду позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за грошовим зобов'язанням.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 15.02.2016 року.
Також, до суду 10.02.2016 року надійшла письмова заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як визначено у ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частина 3 ст. 152 ЦПК України зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення позову визначені ст. 152 ЦПК України, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом із тим, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч.3 ст.152 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що накладення арешту на квартиру не є співмірним з розміром заборгованості в сумі 27840,00 грн., тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.152, 153, 293 ЦПК України,-
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Р. Є. Скотар