19 лютого 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Парінова І.К., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Білоцерківська міська рада Київської області, реєстраційна служба Білоцерківського міського управління юстиції, ОСОБА_6, про визнання недійсним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області в частині визнання недійсним та скасування права власності на земельні ділянки,
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області в частині визнання недійсним та скасування права власності на земельні ділянки, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є власником Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1. Інші Ѕ частини вказаного будинку належить його брату ОСОБА_7 Будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 2 561 кв. м, з яких площа земельної ділянки під городом 2 119 кв. м, під будинком 149 кв. м., під господарськими будівлями 163 кв. м., під двором 130 кв. м. Право на користування земельною ділянкою виникло за рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 14 грудня 1960 року № 69. Фактично за їхнім домоволодінням закріплена земельна ділянка, площею 2 561 кв. м., що відображено в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 від 08 квітня 2013 року. Право на приватизацію земельної ділянки позивач не використав. 22 серпня 2014 року позивач звернувся із заявою до міського голови про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, оскільки спірною земельною ділянкою він відкрито користується понад 20 років. Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 18 вересня 2014 року № 1287-63-VI йому було відмовлено в наданні вказаного вище дозволу у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки оновленому генеральному плану міста Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 28 березня 2013 року № 935-40-VI «Про затвердження оновленого генерального плану м. Біла Церква». Проте, позивач вказував на те, що технічний паспорт на вказаний вище будинок йому видавалося комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міське бюро технічної інвентаризації» 08 квітня 2013 року. 22 січня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Білоцерківської міської ради із заявою надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва загальною площею 0,0233 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, зазначивши її як власну частину земельної ділянки. Рішенням сесії Білоцерківської міської ради Київської області від 17 квітня 2014 року № 1198-58-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва загальною площею 0,0233 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2. Позивач зазначав, що з ним дане питання не погоджувалося і дозволу на приватизацію земельної ділянки він не надавав. Рішенням сесії Білоцерківської міської ради Київської області від 29 серпня 2014 року № 1279-62-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам», за заявою ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірно земельної ділянки у власність та передано її для ведення садівництва. Спірна земельна ділянка з 1992 року перебуває у його користуванні, питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 з ним не погоджувалось та з його користування земельна ділянка не вилучалась. Крім того, земельна ділянка, площею 0,1 га призначена для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 перейшла у користування до ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_8 від 04 березня 2013 року, реєстрові матеріали № 183, поданої до приватного нотаріуса Шелудченко О.В. Позивав стверджував, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 у користуванні ОСОБА_8 ніколи не перебувала, оскільки остання 25 липня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/9 частини фундаменту, що знаходиться за вказаною вище адресою, проте права власності на цей будинок зареєстровано не було та земельна ділянка в її користування рішенням Білоцерківської міської ради Київської області не передавалась. Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 25 квітня 2013 року № 952-41-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки» ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га, призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 30 січня 2014 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на вказану вище земельну ділянку. Крім того, 28 березня 2002 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності за заповітом на 7/18 частини фундаменту по АДРЕСА_2 у м. Біла Церква Київської області, проте своє право власності на частину будинку у Білоцерківському МБТІ не реєстрував. Земельна ділянка з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га по АДРЕСА_2 у м. Біла Церква Київської області була надана ОСОБА_5 рішенням Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2013 року № 1023-25-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам». Позивач, вважає вказане рішення також протиправним. 25 березня 2014 року Білоцерківською міською радою Київської області було прийнято рішення № 100 про присвоєння нової адреси земельній ділянці. Згідно з кадастровим планом підпункту 52 додатку № 1 до рішення Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2013 року №1023-25-УІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» - АДРЕСА_2. На порушення вимог ст. 121 ЗК України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали земельну ділянку на домоволодіння по АДРЕСА_2 площею 0,20 га, замість належної їм за законом земельної ділянки площею 0,1 га. Посилаючись на те що, 19 вересня 2014 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_2 31 липня 2014 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до Білоцерківської міської ради щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,0233 га по АДРЕСА_3, зазначивши її як власну частину земельної ділянки. 29 серпня 2014 року рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 1279-62-VIзаяву задоволено, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області в частині визнання недійсними та скасування права власності на вказані земельні ділянки.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2015 року, залишеним буз змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).
Встановлено, що оскаржуванерішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України), з урахуванням фактичних обставин справи і вимог статей 10, 60 ЦПК України та керуючись Земельним кодексом України обґрунтовано виходили із того, що оскаржувані рішення Білоцерківської міської ради Київської області прийняті відповідно до чинного законодавства та Білоцерківська міська рада Київської області при їх прийнятті діяла в межах, спосіб та в порядку передбачених законом.
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції не дають підстав для висновку про те, що судомдопущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Білоцерківська міська рада, реєстраційна служба Білоцерківського міського управління юстиції, ОСОБА_6, про визнання недійсним та скасування рішення Білоцерківської міської ради в частині визнання недійсним та скасування права власності на земельні ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 січня 2016 року.
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ І.К.Парінова