36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.02.2016 р. Справа №917/2553/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область,37240
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300
про стягнення 1 470 286,66 грн.
суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін, які були присутні в судовому засіданні 18.02.2016 року:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №98 від 01.10.2015 року
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 9 від 04.01.2016 року
Представники сторін, які були присутні в судовому засіданні 23.02.2016 року:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 9 від 04.01.2016 року
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 18.02.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 23.02.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява стягнення 1 470 286,66 грн. боргу за договором поставки №198-Л від 30.01.2015 року, який складається з: 1294706,48 грн. - основного боргу, 66518,14 грн. пені, 17039,40 грн. - 3% річних та 92022,64 грн. - інфляційних (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.02.2016 року арк. с. 159).
28.12.2015 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову (арк. с. 76).
Суд в ухвалі від 12.01.2016 року відмовив в задоволенні даної заяви (арк. с. 155-156).
12.01.2016 року на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від позивача надійшли письмові пояснення по справі (арк. с. 81).
В судовому засіданні 12.01.2016 року суд розпочав слухання справи по суті.
Представник позивача виклав зміст позовних вимог та просив суд їх задовольнити.
09.02.2016 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було частково погашено основний борг в сумі 398153,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу - 1294706,48 грн., 17039,40 грн. - 3% річних, 66518,14 грн. - пені за прострочення сплати заборгованості та 92022,64 грн. - інфляційних (арк. с. 159).
Суд ухвалою від 09.02.2016 року прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви (арк. с. 164).
Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2016 року заявив усне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.
Суд клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду справи задовольнив.
В судовому засіданні 18.02.2016 року суд перевірив виконання сторонами вимог п. 4. ухвали суду від 09.02.2016 року. Сторони вимог п. 4 ухвали суду від 09.02.106 року не виконали. Так, ухвалою суду від 09.02.2016 року суд зобов'язав позивача надати суду оригінали документів, вказаних в додатку до позовної заяви (для огляду в засіданні); детальний розрахунок пені, річних та інфляційних по кожній накладній окремо із зазначенням суми боргу, дати початку та кінця періоду таких нарахувань, а відповідача документально обґрунтований відзив на позовну заяву, прийняти участь у проведенні звірки розрахунків із позивачем, документальні докази щодо осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - без довіреності, письмово повідомити про наявність обмежень щодо представництва діяти від імені юридичної особи ; Статут (копію); контррозрахунок суми позову ( у разі незгоди); в разі сплати суми позову - надати суду відповідні докази.
В зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 09.02.2016 року суд оголосив перерву в судовому засіданні 18.02.2016 року до 23.02.2016 року, про що сторони були повідомлені під розписку (арк. с . 168).
Представник позивача в судове засідання 23.02.2016 року не з'явився. 23.02.2016 року від позивача до суду по електронній пошті надійшов супровідний лист (арк. с. 176), в якому були перераховані документи, які направляються позивачем з даним листом, а саме: клопотання про перенесення розгляду справи, заява про зменшення розміру позовних вимог та детальний розрахунок штрафних санкцій. Проте дані документи до супровідного листа позивачем додані не були, про що відповідальними працівниками суду 23.02.2016 року було складено акт (арк. с. 177).
23.02.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 170-172), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в п. 2.4. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний надавати покупцю наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну Ф1-ТН, спеціалізовану товарну накладну № 1 - ТН (МС), із заповненням у них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока, видаткову накладну, ветеринарне свідоцтво (Ф-2). Проте позивачем повного пакету документів зазначеного в п. 2.4. договору відповідачу надано не було.
В пункті 2.5. договору сторони погодили, що у випадку, якщо постачальник своєчасно не надасть покупцю документи (всі разом або будь-які з них окремо), що зазначені у п. 2.4. цього договору, або надасть зазначені документи (всі разом або будь-які з них окремо) неналежно оформленими, то в цьому випадку покупець має право призупинити оплату молока, згідно п. 5.4. цього договору, до моменту надання постачальником належним чином оформлених документів, зазначених у п. 2.4. цього договору. Враховуючи вищенаведене відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 2.5. договору, призупинив оплату товару за договором, що, на думку відповідача, виключає порушення законних прав позивача та тягне відсутність за собою предмету спору.
Крім того, відповідач посилається на те, що приймальна квитанція за своєю правовою природою не може бути самостійним доказом поставки товару, а єдиним належним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару в розумінні ст. 33 ГПК може бути лише товарна накладна за формою № 1 - ТН (МС), які позивачем не надані до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2016 року усно повідомив суду про сплату частини основного боргу, проте жодних доказів на підтвердження викладеного суду не надав. В зв'язку з чим суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14 год. 00хв.
Після оголошеної перерви від позивача до суду по електронній пошті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням свого представника у службовому відрядженні (арк. с. 188).
Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. В даному випадку ці строки закінчились, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Також від позивача по електронній пошті надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомив суд про сплату відповідачем частини боргу та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу - 1269706,48 грн., 17039,40 грн. - 3% річних, 66518,14 грн. - пені за прострочення сплати заборгованості та 92022,64 грн. - інфляційних (арк. с. 189).
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви (вхідний №2298 від 23.02.2016 року).
Крім того, позивачем по електродній пошті надійшов розрахунок штрафних санкцій (арк. с. 178-187).
Представник відповідача після оголошеної перерви надав суду клопотання, в якому повідомляє суд по часткову сплату суми боргу. До клопотання представником відповідача додано завірені копії платіжних доручень №21507 від 22.02.2016 року на суму 3000,00 грн., № 21472 від 19.02.2016 року на суму 5000,00 грн., №21363 від 11.02.2016 року на суму 5000,00 грн., №21313 від 10.02.2016 року на суму 5000,00 грн., №21269 від 09.02.2016 року на суму 5000,00 грн., №21225 від 08.02.2016 року на суму 5000,00 грн. та завірену копію повідомлення №506 від 12.10.2015 року з описом вкладення в цінний лист від 12.10.2015 року (арк. с. 191-199).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
30.01.2015 року між Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №198-Л з додатками (арк. с. 21-27), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передавати у власність покупця молоко коров'яче незбиране ДСТУ 3662-97, далі за текстом - молоко, а покупець зобов'язався приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку визначеному цим договором (пункт 1.1 договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна молока встановлюється в національній валюті України - гривні, та погоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження цін (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору.
Абзацом 3 пункту 4.2. вказаного договору визначено, що покупець зобов'язаний проводити оплату за молоко, за ціною визначеною сторонами у додатку № 1.
Додатком №1 в протоколі погодження ціни від 30.01.2015 року сторони визначили, що починаючи з 30 січня 2014 року встановити наступну планову закупівельну ціну за 1 тонну молока коров'ячого незбираного ДСТУ 3662-97: 1 ґатунок 5200,00 грн., 2 ґатунок 5100,00 грн., негатункове -- грн. (арк. с .25).
Відповідно до п. 5.4. договору, покупець здійснює оплату за об'єм молока поставленого постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів у найближчий банківський день, наступним за останнім днем поставки, у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору ним протягом 2015 року було поставлено відповідачу товару на загальну суму 7 067 859,48 грн., що підтверджується: приймальною квитанцією №1 за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року; видатковими накладними № 1151 від 10.02.2015 року, №1555 від 20.02.2015 року, № 1789 від 28.02.2015 року; приймальною квитанцією № 146 за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року; видатковими накладними № 2151 від 10.03.2015 року, №2870 від 20.03.2015 року, №3234 від 31.03.2015 року; довіреністю на отримання товару № 324 від 01.03.2015 року; приймальною квитанцією № 145 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року; видатковими накладними № 3688 від 10.04.2015 року, №3976 від 20.04.2015 року, №4506 від 30.03.2015 року; довіреністю на отримання товару № 494 від 01.04.2015 року; приймальною квитанцією № 145 за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року; видатковими накладними № 4878 від 10.05.2015 року, № 5191 від 20.05.2015 року, № 5587 від 31.05.2015 року; довіреністю на отримання товару № 669 від 01.05.2015 року; приймальною квитанцією № 137 за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року; видатковими накладними № 6347 від 10.06.2015 року, № 6714 від 20.06.2015 року, № 6791 від 29.06.2015 року, № 6983 від 30.06.2015 року; довіреністю на отримання товару № 825 від 01.06.2015 року; приймальною квитанцією № 131 за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року; видатковими накладними № 7256 від 10.07.2015 року, № 7470 від 20.07.2015 року, № 7691 від 31.07.2015 року; довіреністю на отримання товару № 965 від 01.07.2015 року; приймальною квитанцією № 110 за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року; видатковими накладними № 8257 від 10.08.2015 року, № 8290 від 20.08.2015 року, № 8844 від 31.08.2015 року; довіреністю на отримання товару № 1111 від 01.08.2015 року; приймальною квитанцією № 17 за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року; видатковими накладними № 9556 від 10.09.2015 року, № 9721 від 20.09.2015 року, № 10521 від 30.09.2015 року; довіреністю на отримання товару № 1240 від 01.09.2015 року; видатковою накладною № 11032 від 08.10.2015 року (арк. с. 28-68).
Як вказує позивач, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар і за ним рахується заборгованість в сумі 1 269 706,48 грн., яку і просить стягнути позивач.
Крім того, позивачем на підставі п. 6.3. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу до стягнення:
- пеню в сумі 66518,14 грн. за періоди: з 20.02.2015 року по 02.03.2015 року, з 02.03.2015 року по 09.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.03.2015 року, з 20.03.2015 року по 30.03.2015 року, з 30.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.04.2015 року, 20.04.2016 року по 30.04.2015 року, 30.04.2015 року по 11.05.2015 року, з 11.05.2015 року по 20.05.2015 року, з 20.05.2015 року по 01.06.2015 року, з 01.06.2015 року по 09.06.2015 року, з 09.06.2015 року по 20.06.2015 року, з 20.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 30.06.2015 року по 08.07.2015 року;
- 3% річних в сумі 17039,40 грн. за періоди: з 20.02.2015 року по 02.03.2015 року, з 02.03.2015 року по 09.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.03.2015 року, з 20.03.2015 року по 30.03.2015 року, з 30.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.04.2015 року, 20.04.2016 року по 30.04.2015 року, 30.04.2015 року по 11.05.2015 року, з 11.05.2015 року по 20.05.2015 року, з 20.05.2015 року по 01.06.2015 року, з 01.06.2015 року по 09.06.2015 року, з 09.06.2015 року по 20.06.2015 року, з 20.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 30.06.2015 року по 08.07.2015 року, з 08.07.2015 року по 09.07.2015 року, з 09.07.2015 року по 20.07.2015 року, з 20.07.2015 року по 30.07.2015 року, з 30.07.2015 року по 10.08.2015 року, з 10.08.2015 року по 20.08.2015 року, з 20.08.2015 року по 31.08.2015 року, з 31.08.2015 року по 09.09.2015 року, з 09.09.2015 року по 21.09.2015 року, з 21.09.2015 року по 30.09.2015 року, з 30.09.2015 року по 12.10.2015 року, з 08.10.2015 року по 19.10.2015 року;
- інфляційних в сумі 92022,64 грн. за періоди: з 09.03.2015 року по 20.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 11.05.2015 року по 20.05.2015 року, з 09.06.2015 року по 20.06.2015 року, з 09.09.2015 року по 21.09.2015 року (розрахунок арк. с. 7-11, детальний розрахунок арк. с. 178-187).
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.
Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар і на момент розгляду справи позивач вказує на наявність заборгованості відповідача в сумі 1269706,48 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2016 року повідомив суду про сплату частини боргу 22.02.2016 року в сумі 3000,00 грн. Викладене підтверджується завіреною копією платіжного доручення №21507 від 22.02.2016 року на суму 3000,00 грн. (арк. с. 192).
Отже, в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу предмет спору відсутній і провадження у справі в даній частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 6810846,06 грн., підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами приймальною квитанцією №1 за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року; видатковими накладними № 1151 від 10.02.2015 року, №1555 від 20.02.2015 року, № 1789 від 28.02.2015 року; приймальною квитанцією № 146 за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року; видатковими накладними № 2151 від 10.03.2015 року, №2870 від 20.03.2015 року, №3234 від 31.03.2015 року; довіреністю на отримання товару № 324 від 01.03.2015 року; приймальною квитанцією № 145 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року; видатковими накладними № 3688 від 10.04.2015 року, №3976 від 20.04.2015 року, №4506 від 30.03.2015 року; довіреністю на отримання товару № 494 від 01.04.2015 року; приймальною квитанцією № 145 за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року; видатковими накладними № 4878 від 10.05.2015 року, № 5191 від 20.05.2015 року, № 5587 від 31.05.2015 року; довіреністю на отримання товару № 669 від 01.05.2015 року; приймальною квитанцією № 137 за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року; видатковими накладними № 6347 від 10.06.2015 року, № 6714 від 20.06.2015 року, № 6791 від 29.06.2015 року, № 6983 від 30.06.2015 року; довіреністю на отримання товару № 825 від 01.06.2015 року; приймальною квитанцією № 131 за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року; видатковими накладними № 7256 від 10.07.2015 року, № 7470 від 20.07.2015 року, № 7691 від 31.07.2015 року; довіреністю на отримання товару № 965 від 01.07.2015 року; приймальною квитанцією № 110 за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року; видатковими накладними № 8257 від 10.08.2015 року, № 8290 від 20.08.2015 року, № 8844 від 31.08.2015 року; довіреністю на отримання товару № 1111 від 01.08.2015 року; приймальною квитанцією № 17 за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року; видатковими накладними № 9556 від 10.09.2015 року, № 9721 від 20.09.2015 року, № 10521 від 30.09.2015 року; довіреністю на отримання товару № 1240 від 01.09.2015 року (арк. с. 28-67).
Факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 257013,62 грн. за видатковою накладною №11032 від 08.10.2015 року є недоведеним позивачем виходячи з наступного.
В розрізі пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704 (далі по тексту - Положення), вбачається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно приписів пунктами 2.4, 2.5 Положення первинні документи повинні містити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до статті 9 ОСОБА_3 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні бухгалтерські документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704 (надалі Положення), документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № 11032 від 08.10.2015 р. не містить обов'язкового реквізиту, визначеного ОСОБА_3 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (особистого підпису, печатки або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони відповідача), тому не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом та бути доказом (фіксувати факт) проведення господарської операції з поставки товару в сумі 257013,62 грн.
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 257013,62 грн. боргу.
Позовні вимоги в частині стягнення 1087970,85 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
У п. 6.3 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті молока постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:
- пеню в сумі 66518,14 грн. за періоди: з 20.02.2015 року по 02.03.2015 року, з 02.03.2015 року по 09.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.03.2015 року, з 20.03.2015 року по 30.03.2015 року, з 30.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.04.2015 року, 20.04.2016 року по 30.04.2015 року, 30.04.2015 року по 11.05.2015 року, з 11.05.2015 року по 20.05.2015 року, з 20.05.2015 року по 01.06.2015 року, з 01.06.2015 року по 09.06.2015 року, з 09.06.2015 року по 20.06.2015 року, з 20.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 30.06.2015 року по 08.07.2015 року;
- 3% річних в сумі 17039,40 грн. за періоди: з 20.02.2015 року по 02.03.2015 року, з 02.03.2015 року по 09.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.03.2015 року, з 20.03.2015 року по 30.03.2015 року, з 30.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.04.2015 року, 20.04.2016 року по 30.04.2015 року, 30.04.2015 року по 11.05.2015 року, з 11.05.2015 року по 20.05.2015 року, з 20.05.2015 року по 01.06.2015 року, з 01.06.2015 року по 09.06.2015 року, з 09.06.2015 року по 20.06.2015 року, з 20.06.2015 року по 30.06.2015 року, з 30.06.2015 року по 08.07.2015 року, з 08.07.2015 року по 09.07.2015 року, з 09.07.2015 року по 20.07.2015 року, з 20.07.2015 року по 30.07.2015 року, з 30.07.2015 року по 10.08.2015 року, з 10.08.2015 року по 20.08.2015 року, з 20.08.2015 року по 31.08.2015 року, з 31.08.2015 року по 09.09.2015 року, з 09.09.2015 року по 21.09.2015 року, з 21.09.2015 року по 30.09.2015 року, з 30.09.2015 року по 12.10.2015 року, з 08.10.2015 року по 19.10.2015 року;
- інфляційних в сумі 92022,64 грн. за періоди: з 09.03.2015 року по 20.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 11.05.2015 року по 20.05.2015 року, з 09.06.2015 року по 20.06.2015 року, з 09.09.2015 року по 21.09.2015 року (розрахунок арк. с. 7-11, детальний розрахунок арк. с. 178-187).
З наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних вбачається, що позивачем нарахування пені, 3% річних та інфляційних зроблено у формі таблиць і з вказівкою в кожній таблиці на окрему накладну, проте, фактично, та як пояснив представник позивача в судових засіданнях, ним зроблено нарахування пені, 3% річних та інфляційних по мірі зростання заборгованості відповідача після кожної поставки товару та з урахуванням проплат відповідача.
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд звертає увагу на наступне.
При нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних позивачем не завжди вірно визначено початок перебігу строку прострочення по кожній видатковій накладній.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Також позивачем в деяких періодах прострочення зроблено нарахування пені та 3% річних на заборгованість, яка вже не існувала на той період, а на деякі періоди прострочення зроблено нарахування пені та 3% річних двічі тільки на різні суми боргу.
Крім того позивачем не враховано приписи пункту 30.1 ст. 30 ОСОБА_3 України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.
Також при нарахуванні інфляційних позивачем не враховано наступне.
В п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3", до стягнення підлягає пеня в сумі 47661,32 грн., 3% річних в сумі 13352,53 грн. та інфляційні в сумі 14264,14 грн.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1087970,85 грн. основного боргу, 47661,32 грн. пені, 13352,53 грн. 3 % річних та 14264,14 грн. інфляційних є правомірними та обґрунтованими , а тому підлягають задоволенню судом.
Відповідачем не надані будь-які докази чи заперечення, які б свідчили про невірність проведення позивачем зарахувань оплат, неврахування якихось оплат, наявність арифметичних помилок при визначенні розміру заборгованості.
Заперечення відповідача щодо відсутності порушення законних прав позивача та відсутності предмету спору в зв'язку з призупиненням оплати товару за договором на підставі п. 2.5. договору до моменту надання позивачем документів зазначених в п. 2.4. договору, не спростовують обґрунтованості позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи повідомлення про призупинення оплати товару за договором на підставі п. 2.5. договору від 12.10.2015 року за вих. №506 було направлено відповідачем на адресу позивача 12.10.2015 року (арк. с. 198-199), тоді як позивач ставить вимоги про стягнення заборгованості за договором за період з лютого 2015 року по жовтень 2015 року (включно). Тобто до направлення відповідачем повідомлення.
Крім того суд зазначає наступне. Так, п. 2.4 договору дійсно передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну Ф1-ТН, спеціалізовану товарну накладну № 1 - ТН (МС), із заповненням у них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока, видаткову накладну, податкову накладну, ветеринарне свідоцтво (Ф-2).
Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Однак, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів які зазначені в п. 2.4. договору, та встановлення строку для їх повернення, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого ним товару.
Крім того, суд звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.
Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 5.4. договору, згідно якого покупець здійснює оплату за об'єм молока поставленого постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів у найближчий банківський день, наступним за останнім днем поставки, у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні ОСОБА_3 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого ОСОБА_3 і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, приймальними квитанція та довіреностями на отримання товару, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.
Окрім викладеного, суд приймає до уваги факт часткової оплати, здійсненої відповідачем, що свідчить про визнання останнім зобов'язання з оплати товару та настання строку виконання даного зобов'язання.
Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В частині оплати відповідачем боргу в сумі 3000,00 грн., судові витрати також покладаються на відповідача, оскільки сплата боргу в сумі 3000,00 грн. відбулася після порушення провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 ОСОБА_3 України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судовий збір в сумі 6028,06 грн., підлягає поверненню позивачу за заявами про зменшення розміру позовних вимог (вхідний № 1519 від 09.02.2016 року та вхідний №2298 від 23.02.2016 року). Даний судовий збір сплачений платіжним дорученням №55878805 від 03.12.2015 року (оригінал платіжного доручення заходиться в матеріалах справи №917/2553/15)
Також відповідачу підлягає поверненню судовий з бір в сумі 2307,47 грн., оскільки він був внесений позивачем в більшому розмірі, ніж було визначено законом при подачі даного позову. Даний судовий збір сплачений платіжним дорученням №55878805 від 03.12.2015 року (оригінал платіжного доручення заходиться в матеріалах справи №917/2553/15)
Керуючись ст.ст.33,43,49,п.1-1 ст.80,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу припинити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька,47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, ідентифікаційний код 33460268) на користь Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область,37240, ідентифікаційний код 30382533) 1087970,85 грн. основного боргу, 47661,32 грн. пені, 13352,53 грн. 3 % річних, 14264,14 грн. інфляційних, 16319,55 грн. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Райз-Максимко" (вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область,37240, ідентифікаційний код 30382533) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 8335,53 грн., сплачений платіжним дорученням №55878805 від 03.12.2015 року (оригінал платіжного доручення заходиться в матеріалах справи №917/2553/15).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.02.2016 року
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією