Номер провадження 1-кп/754/217/14
Справа № 754/5611/14-к
Іменем України
14 квітня 2014 року
Місто Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі :
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
провівши в залі суду відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом,
8 квітня 2014 року від старшого прокурора прокуратури Деснянського району м.Києва ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110030015752 за ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.191 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Лучинець Мурованокуриловецького району Вінницької області, зареєстрований і проживаючий в АДРЕСА_1 .
Належним чином повідомлений про час і місце підготовчого судового засідання потерпілий не з'явився і в особі директора ТОВ ”Сєнєж Україна” ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання в зв'язку з занятістю представника ОСОБА_6 .
Належним чином повідомлений про час і місце підготовчого судового засідання захисник не з'явився.
Прокурор і обвинувачений не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання без згаданих осіб.
Прокурор просив суд призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у відкритому судовому засіданні і клопотань не заявив.
Обвинувачений не заперечував проти призначення судового розгляду і заявив клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту і про витребування певних речей і документів, оскільки під час досудового розслідування слідчий відхилив відповідне клопотання, що потягло неправильні висновки про винуватість ОСОБА_4 .
Виконавши вимоги ст.ст.342-345 КПК України, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, суд повертає обвинувальний акт прокурору з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Обвинувальний акт має містити відомості, зазначені в ч.2 ст.291 КПК України, при цьому в даному підсумковому документі досудового рослідування не повинно бути жодних внутрішніх суперечностей, всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України.
При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України, а цивільний позов повинен відповідати вимогам, які закон пред'являє до цього документа.
При складанні обвинувального акта і додатків до нього слідчий вимоги закону не виконав, на що вказують наступні факти.
(1)В порушення вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті слідчий не вказав обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
(2)В порушення вимог п.7 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті слідчий не вказав розмір шкоди, завданої кримінальним правпорушеннням, що повинен був зробити окремо від виконання вимог п.5 цієї норми закону.
Послідовність викладення в обвинувальному акті відповідних відомостей встановлена законом і має відповідати тій послідовності, яка зазначена в ч.2 ст.291 КПК України.
(3)При виконанні вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України і викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень та їх правової кваліфікації слідчий в обвинувальному акті припустився неузгодженості між окремими, але пов'язаними між собою злочинами, які кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України і за частинами 2, 3, 4 ст.358 КК України.
Так, при викладенні обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 і ч.3 ст.358 КК України, слідчий зазначив 115 епізодів підробки ОСОБА_7 видаткових накладних, 1 епізод підробки договору поставки, 1 епізод підробки акту звірки, 1 епізод підробки розрахунку коригування (всього - 118 епізодів підробки документів).
При викладенні обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, слідчий зазначив 118 епізодів використання ОСОБА_7 підроблених видаткових накладних, 1 епізод використання підробленого договору поставки, 1 епізод використання підробленого акта звірки, 1 епізод використання підробленого розрахунку коригування (всього - 121 епізод використання підроблених документів).
Різниця у 3 епізоди між підробкою документів і їх використанням в обвинувальному акті ніяк не пояснюється.
(4)При викладенні обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за якими ОСОБА_7 використав підроблені документи, в обвинувальному акті не конкретизовано кому він в період часу з 26.03.2012 року по 07.11.2013 року пред'явив підроблений 121 документ з метою прикриття недостачі коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.
(5)При викладенні обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, в обвинувальному акті не зазначено перелік майна ТОВ ”Сєнєж Україна” на загальну суму 165142,26 гривень, яким заволодів ОСОБА_7 , і тому обвинувачення в цій частині не конкретизовано.
(6)Обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК України не узгоджено з його обвинуваченням у підробці і використанні документів.
Так, слідчий звинувачує ОСОБА_7 в тому, що той з метою приховати факти привласнення майна ТОВ ”Сєнєж Україна” на загальну суму 165142,26 гривень підробив видаткові накладні про реалізацію товарів підприємцям ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на вказану суму і сформував таким чином неіснуючу дебіторську заборогованість цих підприємців перед ТОВ ”Сєнєж Україна”.
При цьому слідчий звинувачує ОСОБА_7 у підробці видаткових накладних про реалізацію товарів тільки підприємцю ОСОБА_11 з наведеного вище переліку підприємців, а також підпримцю ОСОБА_13 , який не фігурує в обвинуваченні ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК України.
Причина зазначеної неузгодженості і яким чином ОСОБА_7 сформував неіснуючу дебіторську заборгованість підприємців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 без підробки видаткових накладних від імені цих підприємців з обвинувального акта не вбачається.
(7)При обвинуваченні ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК України слідчий посилається на те, що ОСОБА_7 мав єдиний злочинний намір і протягом тривалого часу привласнив майно ТОВ ”Сєнєж Україна” на загальну суму 165142,26 гривень в результаті тотожних дій, при цьому кожного разу підробляв видаткові накладні на поставку товарів, тобто, привласення майна не має ознаки повторності.
Таке обвинувачення у привласненні майна не узгоджено з обвинуваченням ОСОБА_7 у підробці видаткових накладних за ознакою повторності.
(8)Положення п.5 ч.2 ст.291 КПК України про викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення вимагають від слідчого зазначати в обвинувальному акті лише ті фактичні обставини, які мають правове значення і які підлягають доказуванню з відповідною правовою кваліфікацією.
Всупереч цьому перевірений судом обвинувальний акт за кожним епізодом підробки документів містить посилання слідчого на висновок експерта про авторство підпису у підроблених документах, тобто, на доказ, який має надати суду прокурор на відповідній стадії судового провадження.
Така практика слідчого при складанні обвинувального акта не узгоджена з законом, переобтяжує обвинувальний акт зайвим текстом і не сприяє засвоєнню сторонами інформації правового значення.
(9)Дані реєстру матеріалів досудового розслідування (рядок 254) про особу представника цивільного позивача, яким залучено ОСОБА_6 , не відповідають тексту позовної заяви, в якій представником цивільного позивача зазначено ОСОБА_5 .
Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування немає даних про розкриття матеріалів досудового розслідування представнику цивільного позивача ОСОБА_5 .
Прізвище іншого представника в реєстрі (рядок 142) не зазначено.
(10)В реєстрі матеріалів досудового розслідування (рядок 254) зазначено, що постанова слідчого про визнання цивільним позивачем ухвалена 28.04.2014 року.
Ці дані не узгоджені з іншими даними реєстру і з самим обвинувальним актом, за якими матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам 2 і 5 квітня 2014 року, а обвинувальний акт складений і затверджений 6 квітня 2014 року, тобто, до постанови слідчого від 28.04.2014 року про визнання цивільним позивачем.
(11)Слідчому необхідно визначитись з прізвищем свідка.
Так, в обвинувальному акті зазначено підприємця на прізвище ОСОБА_9 , а в реєстрі прізвище цього свідка - ОСОБА_9
(12)До обвинувального акта додано позовну заяву ТОВ ”Сєнєж Україна” і розписка ОСОБА_4 про отримання ним копії позовної заяви.
Згідно ч.4 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим для позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.1 ст.118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви викладені в ст.119 ЦПК України.
Позовна заява ТОВ ”Сєнєж Україна” не відповідає вимогам закону.
Так, позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
За відсутності посилань на докази в позовній заяві не зазначено про наявність підстав для звільнення від доказування.
Позивач не посилається на наявність підстав для звільнення від доказування.
Посилання позивача на повідомлення відповідача про підозру у заволодінні майном позивача і на належність, допустимість та достовірність доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження і які суд не досліджував, не звільняє позивача від доказування своїх позовних вимог.
В позовній заяві не зазначені підстави для звільнення від сплати судового збору і при цьому не додано документи на підтвердження його сплати, чим не виконані вимоги ч.5 ст.119 ЦПК України.
В позовній заяві зазначено, що вона подана представником позивача, і при цьому до позовної заяви не додано довіреність чи інший документ на підтвердження повноважень представника, чим не виконані вимоги ч.8 ст.119 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.347 КПК України, якщо в кримінальному провадженні пред'явлено цивільний позов, то на початку судового розгляду оголошується короткий зміст, або повний текст позовної заяви.
Додана до обвинувального акта і вручена підозрюваному позовна заява не може бути оголошена в суді і розглянута у кримінальному провадженні внаслідок її невідповідності вимогам закону.
Закон не містить винятків щодо форми і змісту позовної заяви у кримінальному провадженні, крім передбаченого ч.2 ст.120 ЦПК України звільнення позивача від обов'язку додати до позовної заяви її копії відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ч.1 ст.121 ЦПК України невідповідність змісту позовної заяви вимогам закону тягне залишення її без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Така окрема процедура нормами КПК України не передбачена і тому позовна заява як невід'ємний додаток обвинувального акта у даному кримінальному провадженні повертається прокурору разом з обвинувальним актом.
Призначення судового розгляду за наявності викладених вище недоліків і порушень закону з їх усуненням прокурором і цивільним позивачем на наступних стадіях провадження законом не передбачено.
Суд вважає, що перевірений обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст.338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акта, а виключно для зміни правової кваліфікацї та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
Також суд вважає, що законодавець при складанні КПК України розраховував на те, що викладені слідчим в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення будуть абсолютно правильними і при доведенні прокурором в суді вини обвинуваченого ці обставини в незмінному вигляді будуть відображені в обвинувальному вироку без використання можливостей, які надає прокурору ст.338 КПК України, оскільки лише за таких умов буде досягатись мета справедливого правосуддя в розумні строки без коригування обвинувачення прокурором в суді.
Суд не задовольняє клопотання обвинуваченого про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту і про витребування певних речей і документів, оскільки судовий розгляд за обвинувальним актом не призначає.
Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати вимогам ст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 369, 372 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110030015752 за ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.191 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , повернути старшому прокурору прокуратури Деснянського району м.Києва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 7 днів з дня її оголошення, особою, яка перебуває під вартою - протягом 7 днів з моменту отримання копії ухвали, особою, яка не викликалась в суд - протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Головуючий :