П О С Т А Н О В А 2-а-897/2009 р.
13 березня 2009 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області про визнання неправомірними дій та проведення донарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
В січні 2009 року позивач звернувся до Сумського районного суду Сумської області з вимогою визнати дії відповідача неправомірними, відновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни в розмірі 4400 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що належить до соціальної категорії "Дитина війни" і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак всупереч вимогам закону ця соціальна допомога протягом 2006-2007 років не сплачувалась, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі і положення, якими була зупинена дія положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі яких повинна бути нарахована соціальна допомога. Проте відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Позивач просив постановити рішення, яким відновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав, зобов'язати відповідача провести донарахування грошових сум у відповідності з діючим законодавством і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4400 грн., зобов»язати відповідача забезпечити в подальшому нарахування та виплату вказаної допомоги, стягнути понесені ним витрати у зв»язку зі сплатою судового збору.
В судове засідання позивач не з'явився, в своїй заяві просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений. Скориставшись своїм правом, відповідач просив слухати справу у відсутності представника Пенсійного фонду, надавши суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що дійсно відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. Статтею 73 Закону України "Про Конституційний суд України" №422/96-ВР від 16.10.96 р. передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради України або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.07р. по 09.07.07р. є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік", якими була призупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, відповідач зазначав, що в законодавстві не визначено поняття величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни". У листі № 21-46-561 від 31.08.2007 року Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України від 06.08.2007 року, зазначило, що питання, пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема, це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту. Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" від 01.03.01 №121/2001 передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, відповідач вважав, що діяв без будь яких порушень законодавства. Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, який позивачем порушено. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. На підставі викладеного вище, відповідач вважав свої дії такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус "Дитини війни" відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.
Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України" та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області. Враховуючи вищевикладене, саме Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області повинно здійснити перерахунок пенсії позивачу, тобто саме Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області є належним відповідачем по справі.
Суд відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, суд не вбачає порушення позивачем строків звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області щодо невиконання приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення права позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Крім того, суд вважає, що вимоги в частині зобов'язання відповідача забезпечити в подальшому нарахування та виплату належний йому грошових сум не підлягають задоволенню, оскільки в судовому порядку може бути захищено тільки порушені права, свободи чи інтереси( ст. 104 КАС України), на даний же час не відомо, чи будуть порушені права позивача в майбутньому.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 159-160 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року.
Стягнути з Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського адміністративного апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19 березня 2009 року.
Суддя