Справа № 515/147/16-а
Провадження № 2-а/515/354/16
Татарбунарський районний суд Одеської області
22 лютого 2016 року м.Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Чебан А.П.
за участі:
секретаря Дечевої І.І.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дудар К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про неправомірну відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, -
29 січня 2015 року позивач звернувся до суду з вищезазначеною адміністративною позовною заявою, посилаючись на наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював на посаді електрогазозварника ручної зварки в Татарбунарській сукняній фабриці з 28.03.1980 року по 24.03.1981 року, на посаді газоелектрозварника 5 шкідливого розряду в Татарбунарському хлібокомбінаті з 30.03.1981 року по 11.11.1984 року, з 05.08.1986 року по 30.04.1988 року, з 01.12.1988 року по 03.09.1989 року, з 01.10.1991 року по 13.12.1993 року, на посаді газоелектрозварника 5 шкідливого розряду в Татарбунарському автотранспортному підприємстві Одеського виробничого об'єднання облпотребспілки з 01.06.1994 року по 28.09.1995 року, на посаді газоелектрозварника 6 розряду з 29.09.1995 року по 25.06.1997 року, на посаді газоелектрозварника 6 розряду у Татарбунарському ПТУ з 02.07.1997 року по 15.09.1998 року, на посаді газоелектрозварника 6 розряду у ВАТ «Сільгосптехніка» з 05.07.2001 року по 10.03.2004 року. Стаж позивача на посаді газоелектрозварника становить 16 років 3 місяці 6 днів.
На думку позивача, він має весь необхідний стаж для призначення пенсії згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Позивач вважає, що повністю виконав свої обов'язки перед суспільством та Державою, сумлінно та добросовісно працював на шкідливій роботі, отже з цих обставин, згідно Конституції України має право на соціальний захист.
ОСОБА_1 надав 03.07.2015 року спеціалісту Пенсійного фонду заяву та всі необхідні документи, що підтверджують право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, але йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі рішення від 08.10.2015 року №180-2931.
У своїй відмові УПФУ в Татарбунарському районі Одеської області посилається на рішення Комісії, яким йому було відмовлено у зарахуванні періодів роботи з 30.03.1981 року по 11.11.1984 року, з 05.08.1986 року по 30.04.1988 року, з 01.12.1988 року по 03.09.1989 року, з 01.10.1991 року по 13.12.1993 року, з 01.06.1994 року по 25.06.1997 року, з 05.07.2001 року по 10.03.2004 року на посаді газоелектрозварника відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою КМУ від 26.01.1991 року №10 розділ ХХХІІІ «Загальні професії», оскільки зазначеним Списком передбачені електрогазозварники, зайняті на різці та ручному зварюванні на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, які утримують шкідливі речовини не нижче 3 класу загрози та проведення атестації робочих місць.
Позивач зазначає, що він фактично виконував різання та ручне зварювання металоконструкцій, здійснював накладання зварювальних швів усіх просторових напрямків та працював зі шкідливими речовинами. Однак, надати уточнюючі довідки з підприємств немає можливості в зв'язку з тим, що більшість підприємств ліквідовані або фактично припинили свою діяльність.
На думку позивача, відмова управління ПФУ включити до пільгового стажу вказані періоди роботи на підприємствах в зв'язку з не проведенням атестації робочих місць, як це передбачено положеннями Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 є порушенням його конституційного права на соціальний захист.
Позивач вказує, що згідно положеннями Порядку проведення атестації, обов'язок по проведенню атестації робочих місць покладено на керівників підприємств і тому непроведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позивач вважає, що пенсію він не отримує тільки з вини органів Пенсійного фонду України і тому звертається до суду з даною адміністративною позовною заявою.
Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав (а.с.50).
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, однак надала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.43), також надала заперечення проти позову (а.с.26-30), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з причин відсутності підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників та проведення атестації робочих місць. Представник відповідача зазначає, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умов відповідно до пункту «б» статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Дослідивши матеріали справи, заперечення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів та у доведенні їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними його паспорту (а.с.4).
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.12.1975 року (а.с.а.с.7-10), ОСОБА_1 працював на посаді електрогазозварника ручної зварки в Татарбунарській сукняній фабриці з 28.03.1980 року по 24.03.1981 року, на посаді газоелектрозварника 5 шкідливого розряду в Татарбунарському хлібокомбінаті з 30.03.1981 року по 11.11.1984 року, з 05.08.1986 року по 30.04.1988 року, з 01.12.1988 року по 03.09.1989 року, з 01.10.1991 року по 13.12.1993 року, на посаді газоелектрозварника 5 шкідливого розряду в Татарбунарському автотранспортному підприємстві Одеського виробничого об'єднання облпотребспілки з 01.06.1994 року по 28.09.1995 року, на посаді газоелектрозварника 6 розряду з 29.09.1995 року по 25.06.1997 року, на посаді газоелектрозварника 6 розряду у Татарбунарському ПТУ з 02.07.1997 року по 15.09.1998 року на посаді газоелектрозварника 6 розряду у ВАТ «Сільгосптехніка» з 05.07.2001 року по 10.03.2004 року.
03 липня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, як він вважав, мав відповідний вік та стаж роботи, які надавали йому право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з питань підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (протокол №9 від 29.09.2015 року), відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи з 30.03.1981 р. по 11.11.1984 р., з 05.08.1986 р. по 30.04.1988 р., з 01.12.1988 р. по 03.09.1989 р., 01.10.1991р. по 13.12.1993 р., з 01.06.1994 р. по 25.06.1997 р., з 05.07.2001.р по 10.03.2004 р. на посаді газоелектрозварника відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою КМУ від 26.01.1991 р. №10 розділ ХХХІІІ «Загальні професії», оскільки зазначеним Списком передбачені електрозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів , що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки (а.с.а.с.6 - 6 «зворот»).
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон) право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах...
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків.
Як вбачається зі змісту трудової книжки Позивача, останній у період з 28.03.1980 року по 24.03.1981 року, з 30.03.1981 року по 11.11.1984 року, з 05.08.1986 року по 30.04.1988 року, з 01.12.1988 року по 03.09.1989 року, з 01.10.1991 року по 13.12.1993 року, з 01.06.1994 року по 28.09.1995 року, з 29.09.1995 року по 25.06.1997 року, з 02.07.1997 року по 15.09.1998 року з 05.07.2001 року по 10.03.2004 року працював електрогазозварювальником на різних підприємствах.
У Розділі XXXIII Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 міститься посада: «23200000-19756 електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки». Аналогічна посада містилася у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затвердженого постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року №10.
Поряд з цим, у Розділі ХХХІІ Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, визначено два види професій: «газозварювальники та електрозварювальники». Наведене свідчить, що професія Позивача - електрогазозварювальник, поєднує у собі ознаки професій, передбачених Списком №2, а відтак, на думку суду, свідчить про можливість поширення на останню пільгових умов для призначення пенсії.
Отже, у період з період з 28.03.1980 року по 24.03.1981 року, з 30.03.1981 року по 11.11.1984 року, з 05.08.1986 року по 30.04.1988 року, з 01.12.1988 року по 03.09.1989 року, з 01.10.1991 року по 20.08.1992 року позивач займав посади, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах у зв'язку непроведенням атестації робочого місця позивача за умовами праці, суд зазначає наступне.
Приписами ч. 2 п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.
Згідно приписів ст.ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина (в даному випадку - на пенсійне забезпечення для осіб окремої категорії) не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституції України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
Таким чином, відповідальність за правильність, своєчасність і якість проведення атестації повністю покладається на керівника підприємства, невиконання яким своїх обов'язків не може бути підставою для позбавлення Позивача конституційного права на пенсійне забезпечення.
Суд вважає, що позивачем не подано всі необхідні документи, якими підтверджується його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20.08.1992 року .
Станом на 21 серпня 1992 року, на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», позивач вже мав стаж 7 років 11 місяців 28 днів на посаді газоелектрозварювальника, який є пільговим і не потребує підтвердження атестацією робочих місць, оскільки відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України щодо призначення пенсії за Списком № 2, у разі коли пільговий стаж за Списком № 2 був набутий до 01 серпня 1992 року для призначення пільгової пенсії, атестація робочих місць не обов'язкова.
Посилання Управління на те, що в трудовій книжці позивача відсутня інформація про Список, до якого відноситься дана посада, та інформація щодо повноти робочого дня, суд оцінює критично, оскільки пункт 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 передбачає виключно обов'язок зазначати посаду працівника у відповідності з найменуванням посади в Списку, не зазначаючи при цьому номер такого списку, а також повноту робочого дня.
Приписами ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім окремих випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Із змісту матеріалів справи видно, що 03 липня 2015 року позивач звернувся до УПФУ в Татарбунарському районі Одеської області із заявою про призначення пенсії на пільгових мовах, а 17 жовтня 2015 року йому відмовлено у її призначенні, зокрема, через відсутність виписок із наказів про проведення атестації робочого місця.
Відомості про те, що відповідач надав позивачу можливість додатково подати необхідні документи або надав допомогу в одержанні відсутніх у ОСОБА_1 документів, в матеріалах справи відсутні.
Докази того, що позивач у спірні періоди працював на посаді газоелектрозварника, не спростовані відповідачем та в своїй сукупності дозволяють прийти висновку про те, що у вказаний період часу позивач працював саме на посаді газоелектрозварника, тобто на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
З вищевикладеного вбачається, що посадові особи УПФУ в Татарбунарському районі Одеської області не вжили усіх заходів при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. З урахуванням повноважень органу пенсійного фонду, які йому надані при розгляді питань щодо призначення пенсій та прийняття відповідних рішень, суд вважає відмову відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах - неправомірною, а позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтованими.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією або з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки позивач звернувся з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах 03 липня 2015 року, тому пенсія йому підлягає призначенню саме із вказаної дати.
Керуючись ст,ст. 11,17,18,86,94,159-163,186 КАС України, суд
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про неправомірну відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 пільгової пенсії з урахуванням стажу роботи на посаді електрогазозварювальника станом на 21 серпня 1992 року, на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03 липня 2015 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів після її проголошення або з дня отримання копії постанови.
Суддя Чебан