апеляційний суд
автономної республіки крим
Справа № 22-ц-148/2007р. Голов. 1 інст.- Можелянський В. А.
Доповідач - Белинчук Т. Г.
2007 року січня місяця 15 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:
Головуючого, судді Панкова М. В., Суддів Ісаєва Г. А.,
Белинчук Т.Г.,
При секретарі Бахтагарєєвій М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Представництва компанії «Турецькі авіалінії інк." в АР Крим і компанії «Турецькі авіалінії" про визнання трудової угоди укладеною на невизначений термін, визнання недійсним наказу про звільнення, відновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 червня 2006 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Представництва компанії «Турецькі авіалінії інк." в АР Крим і компанії «Турецькі авіалінії", в судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просив про визнання трудової угоди укладеною на невизначений термін, визнання недійсним наказуНОМЕР_1 від 02 вересня 2004 року про її звільнення, відновлення її на роботі в Представництві компанії «Турецькі авіалінії інк." в АР Крим на колишній посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71900 грн. 64 коп. і відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн..
Свої вимоги мотивує тим, що з 1998 року по 2004 рік вона була працівником Представництва компанії «Турецькі авіалінії інк.» в АР Крим, щорічно укладаючи трудові угоди з відповідачем. У зв'язку з тим, що з нею неодноразово переукладалися трудові угоди, вважає, що трудовий договір був укладений з нею на невизначений термін. Наказом НОМЕР_1 від 02 вересня 2004 року вона незаконно була звільнена з Представництва компанії «Турецькі авіалінії інк.» в АР Крим у зв'язку із закінченням терміну дії трудової угоди. При звільненні у неї на утриманні знаходився малолітній син ІНФОРМАЦІЯ_1. Після видання наказу вона була вимушена припинити трудову діяльність, що привело до вимушеного прогулу, який продовжується до дня розгляду справи судом. Внаслідок її незаконного звільнення їй було заподіяно моральної шкоди, в рахунок відшкодування якої вона просить стягнути на її користь 100000 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Представництва компанії «Турецькі авіалінії інк.» в АР Крим відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 до компанії «Турецькі авіалінії інк." задоволені частково. З компанії «Турецькі авіалінії інк." стягнуто на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за три місяці з дня закінчення терміну дії термінового трудового договору у розмірі 11450 грн. 73 коп. та 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 12950 грн. 73 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення. суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, приймаючих участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що вона не надала суду достатніх доказів тих обставин на які вона, посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог. Суд першої інстанції' вказує, що щорічне укладання нової трудової угоди не є продовженням трудових відносин після закінчення .термінової трудової угоди. Відповідач повинен виплатити позивачці на' період працевлаштування середню заробітну плату за три місяці та моральну шкоду.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Судовим розглядом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації. В період з 1998 року по 2004 рік перебувала в трудових відносинах з Представництвом компанії «Турецькі авіалінії інк.» в АР Крим на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2. Трудові відносини між сторонами оформлялися укладанням щорічних термінових трудових угод. Наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 не видавався. Наказом НОМЕР_1 від - 2 вересня 2004 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі ч. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням терміну дії трудової угоди укладеної 25 серпня 2003 року.
Видання наказу про звільнення ОСОБА_1 02 вересня 2004 року, а не у день закінчення терміну дії трудової угоди 25 серпня 2004 року обумовлено тим, що ОСОБА_1 в період з 20 серпня 2004 року по 27 серпня 2004 року і з 02 вересня 2004 року по 21 вересня 2004 року була тимчасово непрацездатна у зв'язку з хворобою і не свідчить про продовження трудових відносин між сторонами у справі і продовження їх трудових відносин на невизначений термін.
Відповідач прийняв усі мірі для проведення своєчасного остаточного розрахунку при звільненні, про що свідчить поштове повідомлення, направлене на адресу позивачки 03 вересня 2004 року та повернуте в Представництво компанії, у зв'язку з нез'явленням позивачки в поштове відділення для отримання листа.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що щорічне укладання нової трудової угоди не є продовженням трудових відносин після закінчення термінової трудової угоди.
Стягуючи на користь позивачки середню заробітну плату за три місяці з дня закінчення терміну дії термінового трудового договору у розмірі 11450 грн. 73 коп., суд обґрунтовано виходив з положень частини 3 статті 184 КЗпроП України.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців», іноземці і особи без громадянства, які прибули до України для працевлаштування на певний термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного в установленому порядку дозволу на працевлаштування. Відповідно до вимог п. 8 «Порядку оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні», затвердженого ухвалою КМУ № 2028 від 01 січня 1999 року, «... дозвіл на працевлаштування не видається, якщо був встановлений факт порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території...».
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 27 вересня 2004 року ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за здійснення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України «Порушення іноземцями і особами без громадянства правил перебування в Україні».
У зв'язку з вказаним правові підстави працевлаштування ОСОБА_1 після звільнення її на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відсутні і вона не може бути. відновлена на роботі в Представництві компанії «Турецькі авіалінії інк.» в АР Крим.
Стягуючи на користь позивачки моральну шкоду, суд посилається на те, що якщо була затримана виплата суми, що їй належить, підлягають частковому задоволенню і вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий, суддя
Судді
Панков М.В.
Ісаєв Г.А.
Белинчук Т.Г.