Справа №: 343/2368/15-ц
Провадження №: 2/0343/50/16
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2016 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Андрусіва І. М.,
з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
представників позивачки -відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5- ОСОБА_6
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в мiстi Долина справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Княжолуцької сільської ради, третя особа ОСОБА_5, про визнання нечинним та скасування рішення Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015 року, зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Княжолуцької сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015 року,-
ОСОБА_2 просить суд визнати нечинним та скасувати рішення Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015 року № 1000/26/2015 про затвердження акту земельної комісії від 22.09.2015 року» та вважати рішення Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 року № 228 в частині п.1.2 п.п. З (про передачу) ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га в урочищі «Сигла» таким, що втратило чинність, та земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі «Сигла» передати у землі запасу сільській раді.
Свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення Княжолуцької сільської ради від 02.11.1993 року та із внесеними змінами до нього, рішенням Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 року № 228/4/2009 земельна ділянка площею 0,15 га в урочищі «Сигла» знаходиться у її постійному користуванні. Згадані рішення є чинними, що підтверджено рішенням Долинського районного суду від 24.11.2014 року, яке залишено без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.02.2015 року. Згадана земельна ділянка знаходиться в стадії приватизації, тобто виготовлення документів на право власності на спірну земельну ділянку. У виготовлені документів на право власності на спірну земельну ділянку перешкоду чинив до 25.10.2015 року колишній сільський голова ОСОБА_7 Однак, незважаючи, що рішення Долинського районного суду від 24.11.2014 року набрало законної сили, тим самим черговий раз підтверджено, що спірна земельна ділянка знаходиться та знаходилася у моєму постійному користуванні. Голова земельної комісії Княжолуцької сільської ради ОСОБА_8В з участю депутатів сільської ради ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та спеціаліста по землевпорядкуванню ОСОБА_12 без участі членів земельної комісії 22.09.2015 року склали акт, який затвердив сільський голова ОСОБА_7, про те, що ОСОБА_13 користувалася земельною ділянкою площею 0,15 га в урочищі «Сигла» з 1997 року по 2014 рік, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки.
У зв'язку з цим комісія рекомендує сесії Княжолуцької сільської ради скасувати п.1.2 п.п.З рішення сесії Княжолуцької сільської ради № 228/4 від 08.10.2009 року про передачу у власність земельної ділянки площею 0,15 га в урочищі «Сигла» та згадану спірну земельну залишити у землях запасу Княжолуцької сільської ради. Сільський голова ОСОБА_7 вносить акт комісії від 22.09.2015 року на розгляд 16 сесії Княжолуцької сільської ради, тобто питання «Про затвердження акту земельної комісії, хоча акт складений не земельною комісією, а акт комісії в складі голови земельної комісії та трьох депутатів сільської ради та спеціаліста землевпорядника. Відсутній правовий документ про створення такої комісії. Таким чином сам по собі акт комісії від 22.09.2015 року не носить правового документу. Таким чином, рішенням 26 сесії Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015 року №1000/26/2015 затверджено акт земельної комісії, хоча земельна комісія такого акту не складала, а наявний акт комісії від 22.09.2015 року не був предметом розгляду земельної комісії, що послужило причиною звернення до суду.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_5просить суд визнати недійсним та скасувати п.1.2. рішення сесії Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 р. № 228/4/2009, щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.
Свої вимоги мотивує тим, що недійсним є не зміни, внесені рішенням Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015р. про внесення змін до рішення від 08.10.2009р., а саме рішення Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 р. № 228 /4/2009 з наступних підстав:
24.11.2014 р. Долинський районий суд виніс рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Княжолуцької сільської ради та ОСОБА_14 про визнання недійсним рішення сесій Княжолуцької сільської ради №48/2/2009 від 14.04.2009 р., яке набрало законної сили. Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що факт приватизації земельної ділянки загальним розміром 0,45 га в тому числі і спірної земельної ділянки відбувся в 1993 р.
На період винесення рішення сесії Княжолуцької сільської ради діяв новий Земельний Кодекс України в редакції 2002 р. У відповідності до вимог ст.116 ч.5 Земельного кодексу України (в редакції 2002 року) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до 4.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, рішенням Долинського районого суду від 24.11.2014 року, спірну земельну ділянку розміром 0,15 га. ОСОБА_2 було передано у власність в 1993р. Згідно до вимог ЗК України не передбачена повторна приватизація однією і тією ж особою однієї і тієї ж земельної ділянки. З врахуванням того, що спірна земельна ділянка розміром 0,15 га вже була передана у власність відповідно до рішення сесії Княжолуцької сільської ради від 02.11.1993р., та зазначена ділянка в подальшому в ОСОБА_15 не вилучалась то право власності не припинялось, а тому Княжолуцька сільська рада в спосіб не передбачений законом не могла повторно передавати одну і ту саму земельну ділянку у приватну власність одній і тій самій особі без припинення цього права або вилучення земельної ділянки. При винесенні рішення від 08.10.2009р. №228/4/2009р. були порушенні норми матеріального права, а саме в порушення ст.118 ЗК України, ст.55 ЗУ «Про землеустрій» та п.2.8, п.3.12 Інструкції затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376, а саме ОСОБА_2 без розроблення проекту відведення земельної ділянки звернулась з заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки. Однак, ні акт встановлення меж, ні акт приймання -передачі межових знаків для ОСОБА_16 на час винесення оскаржуваного рішення не виготовлялись.
Представник позивачки він же представник відповідачки- Гордій В.Г. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, зустрічних позовних вимог не визнав та пояснив що ст.152 ЗК України передбачено хто має право ставити питання про захист прав, тобто власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Однак ОСОБА_5 не була законним землекористувачем земельної ділянки розміром 0,15 га.в урочищі "Сигла", яка знаходиться в селі Княжолука Долинського району і її право не порушено. Окрім цього, вона пропустила строк звернення, оскільки з 2009 року не зверталась до суду за захистом свого порушеного права.
Представник Княжолуцької сільської ради позовні вимоги ОСОБА_2 визнав та пояснив, що в 2015 році сесія затвердила акт комісії,однак не земельної. Зустрічну позовну заяву не визнає.
Представник ОСОБА_5-ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав з вищенаведених підстав та пояснив, що ОСОБА_5 є належним позивачем по зустрічній позовній заяві, оскільки вона з 1997 року користується спірною земельною ділянкою і дані обставини зазначені в акті. Рішення Княжолуцької сільської ради від 2009 року є незаконним,оскільки прийнято з порушенням ст.118 ЗК України, тому просить зустрічний позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Як встановлено у п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема щодо: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
Аналогічні норми містяться у Земельному кодексі України.
Матеріалами справи та в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 рішенням сесії Княжолуцької сільської ради Долинського району від 02.11.1993 року було передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,4530 га., в тому числі спірну земельну ділянка №5 площею 0,15 га. в урочищі “Сигла” 1 ряд в селі Княжолука Долинського району. Пунктом 4 даного рішення передбачено про те, що межі границь погоджені із всіма суміжними землекористувачами, але враховуючи, що обмір земельної ділянки проведений без достатньої точності при видачі Державного акта в межах погоджених границь, можливі незначні зміни загальної площі.
В подальшому рішенням сесії Княжолуцької сільської ради Долинського району № 228 від 08.10.2009 року підтверджено передачу ОСОБА_2 названої земельної ділянки.
Судом встановлено, що позивачка за первісним позовом розпочала підготовку документів, необхідних для приватизації земельної ділянки. Зазначені обставини свідчать про намір ОСОБА_2 реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки у приватну власність, а не про її бажання провести її обмін з ОСОБА_5
Однак, незважаючи на вищевказані обставини, комісією із числа голови земельної комісії Княжолуцької сільської ради ОСОБА_8, депутатів цієї сільської ради ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, спеціаліста по землевпорядкуванню ОСОБА_12, а також жителів села 22.09.2015 року був складений акт. Передувало складанню акта звернення ОСОБА_17 з заявою, в якій вона просила переглянути рішення сесії Княжолуцької сільської ради №228 в частині 1,2 п.3 від 08.10.2009 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Сигла», оскільки за ініціативою ОСОБА_2 з ОСОБА_17 в 1997 році був проведений добровіольний обмін земельними ділянками у вказаному вище урочищі.
Згідно рішення 26 сесії Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015 року №1000/26/2015, затверджено акт земельної комісії від 22.09.2015 року; рішення Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 року № 228 в частині п.1.2 п.п. З (про передачу) ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га в урочищі «Сигла» вважається таким, що втратило чинність та земельну ділянку пл. 0,15 га. в урочищі «Сигла» залишино у землях запасу Княжолуцької сільської ради.
Стаття 141 ЗК України передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою. Підставами припинення права користування є,в тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою ,вилучення ділянки у випадках передбачених цим Кодексом.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп9 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) якщо відповідно до приписів попередніх рішень органів місцевого самоврядування виникли правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб»єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, то органи місцевого самоврядування не можуть самі скасовувати такі рішення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2І .заяв у Княжолуцьку сільську раду про добровільне вилучення спірної земельної ділянки не писала, а також відсутні інші підстави припинення права користування, передбачені ЗК України.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів.
Згідно вказаної статті сільські ради уповноважені здійснювати контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Княжолуцька сільська рада, затвердила акт від 22.09.2015 року, в якому зафіксовані факти порушення ст.141 ЗК України, а саме: факт обміну земельними ділянками між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в зв"язку з відсутністю їх заяв про це, не оформлявся, однак відповідач вилучив земельну ділянку, перевівши її в землі запасу сільської ради. Окрім цього цей акт складала не земельна комісія сільської ради, а комісія в складі голови земельної комісії, окремих депутатів, землевпорядника сільської ради та громадян села, дане питання не виносилось на розгляд земельної комісії і нею він не розглядався та не затверджувався. Суду не надано з цього приводу доказів.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.
Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_5 пропустила строк звернення до суду, оскільки з 2009 року не зверталась до суду за захистом порушеного права не заслуговують уваги, оскільки в суді не здобуто доказів з цього приводу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вправі був приймати рішення про затвердження акту земельної комісії від 02.10.2015 року, оскільки не були визнані в судовому порядку недійсними рішення щодо передачі ОСОБА_2І, в порядку приватизації спірної земельної ділянки.
Позовна заява ОСОБА_5 не підлягає до задоволення, оскільки згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідності до вимог ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
ОСОБА_5С.в позовній заяві просить визнати недійсним та скасувати п.1.2 рішення сесії Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 р. № 228/4/2009, щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства .
В судовому засіданні та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 рішенням сесії Княжолуцької сільської ради Долинського району від 02.11.1993 року було передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,4530 га., в тому числі спірну земельну ділянка №5 площею 0,15 га. в урочищі “Сигла” 1 ряд в селі Княжолука Долинського району. Даний факт також підтверджується рішенням Долинського районного суду від 24.11.2014 року та ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.02.2015 року, згідно якої апеляційні скарги Княжолуцької сільської ради та ОСОБА_14 відхилено, а рішення Долинського районного суду в даній справі залишено без змін.
Належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка площею 0,15 га. в урочищі “Сигла” перебуває у користуванні або власності ОСОБА_5, відсутні. Окрім цього рішенням Долинського районного суду від 24.11.2014 року визнано протиправним та скасовано рішення сесії Княжолуцької сільської ради №685/19/2014 від 12.05.2014 року, яким затверджено акт комісії від 28.03.2014 року, в якому зафіксовані факти порушення ст.ст.116 ч.5, 141 ЗК України, зокрема, що факт обміну земельними ділянками між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не оформлявся за відсутності заяв про це, а також той факт, щ ОСОБА_2 втратила право користування земельною ділянкою площею 0.15 га. в урочищі “Сигла” 1 ряд за терміном давності, хоча такої підстави ст.141 ЗК України не передбачає і цьому дана правова оцінка.
Відповідно до ч.1,2 ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
За змістом ст.125 ЗК України право власності громадян на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Всупереч вищенаведеному, ОСОБА_5 не надала суду рішення про передачу їй у власність або ж надання їй у користування, Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,15 га. в урочищі “Сигла”.
Інші доводи позивачки, наведені в позовній заяві, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджують її право власності чи користування спірною земельною ділянкою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Питання судових витрат підлягає вирішенню згідно ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного та ст.19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 125, 141, 152 ЗК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-216, 218 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення Княжолуцької сільської ради від 02.10.2015 року №1000/26/2015 про затвердження акту земельної комісії від 22.09.2015 року та вважати рішення Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 року №228 в частині п.1.2 п.п.3 (про передачу) ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.15 га в урочищі «Сигла» таким, що втратило чинність та залишення даної земельної ділянки в землях запасу Княжолуцької сільської ради.
Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним та скасування п.1.2 рішення сесії Княжолуцької сільської ради від 08.10.2009 року №228/4/2009 щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути з Княжолуцької сільської ради на користь ОСОБА_2 478,20 гривень сплаченого судового збору та 500 гривень витрат за надання правової допомоги, згідно квитанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя: