Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"27" лютого 2007 р. Справа № 35/581-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Новакова А.І., Мірошнікової О.Ш.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Август", м. Харків (вх. № 507 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.07 р. по справі № 35/581-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Август", м. Харків
про стягнення 17969,85 грн., -
встановила:
У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Август" про стягнення за договором № 14/ДА про надання технологічних послуг по обробітку сільськогосподарських культур від 29.04.2006 р. суми основного боргу в розмірі 13770,00 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 4199,85 грн., а також віднесення на відповідача своїх витрат по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.07р. по справі № 35/581-06 (суддя Швед Е.Ю.) позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д" заборгованість в розмірі 13770,00 грн., пені в розмірі 4199,85 грн., 179,70 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає дане рішення прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 15.01.07р. по справі № 35/581-06 скасувати.
Позивач пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.
Представник відповідача, заявника апеляційної скарги, у судове засідання 27.02.07р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 2572404 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Август", оскільки відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача, які просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 29 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір про надання технологічних послуг по обробітку сільськогосподарських культур за № 14/ДА (далі - Договір).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу агротехнологічні послуги по обробці сільськогосподарських культур з використанням власної техніки, а саме: здійснив хімічну обробку озимого ріпаку на площі 306 га засобом захисту рослин.
Відповідно до п. 3.2. Договору вартість обробки одного гектару становить 45,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума договору з урахуванням ПДВ складає 13770,00 грн.
Факт виконання з боку позивача хімічної обробки посівів ріпаку на площі 306 га підтверджується документально матеріалами справи, а саме актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000009 від 25.05.2006 року на загальну суму 13770,00 грн., про що відповідач не заперечує.
Згідно з п. 3.3. Договору сторони погодили порядок розрахунків шляхом здійснення перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача до 15 серпня 2006 р.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав та в порушення умов даного Договору в обумовлений строк позивачу суму основного боргу не сплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за виконані роботи (надані послуги) у сумі 13770,00 грн.
За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач на адресу відповідача направив претензію за вих. № 69 від 30.08.2006р. з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 13770,00 грн. та пеню у сумі 1032,75 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При винесенні рішення господарський суд послався на те, що оскільки заборгованість в сумі 13770,00 грн. відповідачем не погашена, позовні вимоги в цій частині є доведеними документально матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності з частиною 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків, а згідно зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку несвоєчасного виконання своїх грошових зобов'язань, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми невиконаної частини зобов'язань за кожен день прострочення платежу.
Колегія суддів також погоджується із висновками господарського суду стосовно того, що оскільки відповідач не виконав умови Договору щодо своєчасного перерахування грошових коштів за надані позивачем послуги, нарахована позивачем пеня в сумі 4199,85 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що ним у судовому засіданні суду першої інстанції було заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншою справою та надані відповідні докази в підтвердження цих обставин, а саме: договір комісії та ухвала про відкриття провадження по справі № 29/540-06, однак господарський суд визнав вказане клопотання необґрунтованим та відмовив в його задоволенні, не навівши підстав для такого висновку, що на думку скаржника є порушенням ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Проте з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що розглядається іншим судом.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, клопотання відповідача є необґрунтованим, оскільки підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні. Крім того, в підтвердження вказаного клопотання відповідач не навів будь-яких підстав, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду справи № 29/450-06, унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог ТОВ "Хим-Агросервіс-Д", та яким чином вказані справи пов'язані між собою. За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, що також не суперечить приписам частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач, в даному випадку, не обґрунтував неможливість розгляду даної справи по суті до вирішення справи про розірвання договору комісії і стягнення 1141673,00 грн. та необхідність зупинення розгляду даної справи до вирішення справи № 29/450-06.
Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що він не був задоволений якістю проведених позивачем робіт, про що свідчать звернення до сторони та прохання переглянути вартість наданих послуг, в зв'язку з їх неякісним проведенням. Окрім того, скаржник заперечує щодо вартості наданих послуг, однак суд вказав зворотне, чим порушив норми процесуального та матеріального права.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає вказані посилання відповідача до уваги, так як вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Але відповідач, в порушення вимог цієї статті, не надав судам доказів того, що відповідачем роботи виконані неналежним чином, зокрема неякісно.
Матеріалами справи підтверджується виконання з боку позивача хімічної обробки посівів ріпаку на площі 306 га, про що свідчить підписаний обома сторонами у справі акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000009 від 25.05.2006 року на загальну суму 13770,00 грн. Будь-яких заперечень та зауважень щодо неналежного виконання позивачем робіт, або стосовно загальної їх вартості на момент підписання вказаного акту відповідач не пред'являв.
Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач не надав жодних доказів про наявність будь-яких заяв або звернень до позивача про неналежне виконання останнім умов спірного Договору. Доказів наявності іншої суми вартості виконаних позивачем робіт, відповідач не представив.
Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що господарський суд при розгляді даного господарського спору по суті, дав необхідну правову оцінку підставам виникнення зобов'язань відповідача, що випливають з Договору № 14/ДА, укладеному між позивачем та відповідачем 29 квітня 2006 року, котрий за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до якого повинні застосовуватись положення глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
А відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов спірного Договору здійснив хімічну обробку посівів ріпаку на площі 306 га, а оскільки претензій щодо ненадання або неналежного надання послуг, передбачених Договором, відповідач до позивача не висував та з відповідними вимогами у визначеному законодавством порядку не звертався, тому колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення. Разом з цим, фактичне прийняття замовником (відповідачем) від виконавця (позивача) робіт є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, тобто в даному випадку, відповідач повинен розрахуватись у повному обсязі з позивачем за виконані роботи (послуги) з хімічної обробки посівів.
Окрім того, в спростування доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема неприйняттям судом до уваги пояснень та доказів, що надавались відповідачем в судовому засіданні, а також неповнотою виявлення всіх обставин, котрі мають значення для справи, колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне.
Так, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Слід зазначити, що відповідач ні в процесі розгляду справи господарським судом ні в ході розгляду його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження його заперечень проти позовних вимог, а також доказів наявності іншого розміру боргу або взагалі його відсутності не надав, колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.
Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 15.01.07 року по справі № 35/581-06 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Август", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.07 року по справі № 35/581-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді