Україна
Харківський апеляційний господарський суд
13 лютого 2007 р. справа №37/450-06
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі -Острась Н.М.
за участю представників:
позивача -Парфьонов Ф.О., Ткаченко С.В.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ізюмського державного заводу офтальмологічної лінзи, м. Ізюм (вх.№76Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2006р. по справі № 37/450-06
за позовом Ізюмського державного заводу офтальмологічної лінзи, м. Ізюм
до Державного підприємства “ІОМЗ-Холдинг», м. Ізюм
про визнання безнадійною дебіторську заборгованість в сумі 837843,98 грн., -
У вересні 2006 року Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи, м. Ізюм (далі Ізюмський ДЗ офтальмологічної лінзи) звернувся в суд з позовом до Державного підприємства “ІОМЗ-Холдинг», м. Ізюм (ДП “ІОМЗ-Холдинг») про визнання дебіторської заборгованості в сумі 837843,98 грн., яка рахується за відповідачем - безнадійною, посилаючись на п.1.25 ст.1 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11 грудня 2006року по справі №37/450-06 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі Ізюмського ДЗ офтальмологічної лінзи ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції позовні вимоги залишені без задоволення з посиланням на те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав як визнання дебіторської заборгованості безнадійною.
Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено такі способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того колегія суддів визнає встановленим, що звертаючись з такими позовними вимогами позивач фактично просить встановити факт безнадійного боргу.
Проте статтею 1 Господарсько процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 Господарсько процесуального кодексу України визначено, які справи підвідомчі господарським судам.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно постановив рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки чинним законодавством не передбачено такого захисту прав як визнання дебіторської заборгованості безнадійною, а тому не може задовольнити апеляційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, 105, 110 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,-
Апеляційну скаргу Ізюмського державного заводу офтальмологічної лінзи, м. Ізюм залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2006р. по справі №37/450-06 залишити без змін.
Справу №37/450-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони можуть на дану постанову подати касаційну скаргу протягом місяця до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна