15 лютого 2016 року м. Київ К/800/3431/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа - прокуратура Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради щодо невидачі йому ордеру на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача видати йому ордер на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2015 року, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 цього кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, зокрема, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що норми Кодексу адміністративного судочинства України регламентують порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, те що у вказаному спорі між сторонами відсутні ознаки публічно-правового спору, оскільки позов подано з метою захисту позивачем своїх житлових інтересів, суди прийшли до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Таким чином, оскільки доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока