15 лютого 2016 року м. Київ К/800/14231/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства «Юнітех Логістік»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013
у справі №1570/6315/2012
за позовом Приватного підприємства «Юнітех Логістік»
до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби
про скасування рішень, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС від 24.09.2012 №0001962200, №0001982200, №0001992200.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 скасовано, прийнято нову постанову про відмову в позові в повному обсязі.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП «Дана Даблью» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт від 29.08.2012 № 1497/22-0302/36369774.
За висновками акта перевірки позивачем порушені вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого було занижено податок на прибуток на 31188 грн., а також, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 10849 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2011 року на 14101 грн.
Підставою для таких висновків, у тому числі став акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2011 №264/23-5/37351889 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Даблью»», яким встановлено, що у ПП «Дана Даблью» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період грудень 2010 року мають ознаки нікчемності.
За результатами опрацювання вищевказаної інформації відповідачем зроблений висновок, що операції купівлі-продажу між ПП «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК» та ПП «Дана Даблью» за період з 01.12.2010 по 31.10.2011 на суму 24950 грн., не спричиняють реального настання правових наслідків, ПП «Дана Даблью» безпідставно виписувались податкові накладні на поставку товарів та надання послуг.
На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012 №0001962200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31188 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7797 грн., №0001982200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 14101 грн., та №0001992200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10849 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.
Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договору купівлі-продажу №27 від 29.10.2010, укладеного позивачем з ПП «Дана Даблью» є запасні частини до автонавантажувачів. За умовами договору (п. 5.1) поставка товарів здійснюється на умовах самовивозу.
Разом з тим, документів, що підтверджують факт поставки (отримання) товару, а саме: товарно-транспортних та супровідних документів, сертифікатів якості, актів приймання-передачі, доручень на отримання ТМЦ, інших документів на підтвердження фактичного отримання товару, наявності у позивача транспортних засобів, які б могли забезпечити перевезення такого товару, чи укладення договору з перевізником, позивачем суду не надано.
Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявність виписаних ПП «Дана Даблью» податкових накладних дійсно є обов'язковою, обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, за умови ненадання інших документів, що підтверджують фактичне отримання та транспортування товару, визначеного у договорі.
За вставлених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що операції по взаємовідносинах з ПП «Дана Даблью» не мали реального товарного характеру, у зв?язку з чим у позивача відсутні правові підстави для формування за їх наслідками валових витрат та податкового кредиту.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Юнітех Логістік» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун