16 лютого 2016 року м. Київ К/800/39323/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Львівського обласного центру зайнятості про стягнення грошової допомоги, за касаційною скаргою Львівського обласного центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати Львівський обласний центр зайнятості виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723).
В обґрунтування позову зазначала, що 26 вересня 2011 року її звільнено з посади директора Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості у зв'язку із скороченням чисельності штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), на час звільнення стаж державної служби становив більше 10 років. Після чого 28 вересня 2011 року позивачу призначено пенсію державного службовця. Однак, після звернення з відповідною заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, відповідач повідомив про відсутність у неї права на отримання такої. Вважаючи відмову відповідача протиправною і такою, що порушує її законні права та інтереси, позивач просила про задоволення позову.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та відмовити в позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено право особи на отримання грошової допомоги у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року в справі № 1-14/2013.
Так, згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
З 20 січня 1994 року діють і норми Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII). Відповідно до частини першої статті 21 згаданого Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Підстави для неоднакового застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII виникли при достроковому (до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону) звільненні державного службовця з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, набутті на цій же підставі статусу пенсіонера за віком та наступної вимоги про виплату грошової допомоги з підстави, визначеної частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII.
Суть відмінності в правозастосуванні частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII полягає в такому.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Суб'єктами правовідносин у цьому випадку є державний службовець та власник або уповноважений ним орган.
Згідно з преамбулою Закону № 3721-XII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону).
По суті аналогічно такі правовідносини врегульовані статтею 38 КЗпП.
Передбачена частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII зазначеного Закону). Іншими нормами (крім частини тринадцятої статті 37) цього ж розділу окремо врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, однак права на скорочення пенсійного віку не передбачають.
Правовідносини, що регулюються Законом № 3721-XII, мають інший предмет - реалізацію державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку, а частинами першою та другою статті 21 цього Закону врегульоване локальне питання надання можливості власнику або уповноваженому ним органу в його інтересах та за його ініціативою звільнити працівника раніше настання пенсійного віку з виплатою пенсії за цей час скорочення за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, системний аналіз вищезгаданих норм права дає підстави для висновку, що Законом № 3723-XII врегульовані правовідносини з приводу матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців, цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах, однак він не передбачає права державного службовця на скорочення пенсійного віку (граничного віку за цим Законом). Відтак і права на передбачену частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII грошову допомогу при звільненні до досягнення граничного віку не передбачено. Підстав для вибіркового, субсидіарного, компенсаційного застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП як підстави для звільнення, частини першої статті 21 Закону № 3721-XII як підстави для скорочення пенсійного віку з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII як підстави для виплати грошової допомоги з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, на думку колегії суддів, немає.
Водночас 26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі № 1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частин першої, другої статті 40 КЗпП, статті 21 Закону № 3721-XI, у якому зазначив, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону № 3723-XII не встановлено.
Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 1 та/або 2 частини першої статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Аналогічна правова позиція була також висловлена Верховним Судом України у рішеннях №№ 21-281а14 та 21-468а15, яка відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.
За таких обставин рішення судів відповідають дійсним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало