І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
16 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «АВАЛЬ» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «АВАЛЬ» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк «АВАЛЬ», Банк), посилаючись на неналежне виконання відповідачами умов договору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 130 935,89 доларів США, заборгованості за відсотками 10 326, 91 доларів США та пені у сумі 31 099,83 доларів США.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по кредитному договору в сумі: прострочена заборгованість по кредиту 130 936, 89 доларів США, що по курсу НБУ становить 3 121 535, 46 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 10326,91 долар США, що по курсу НБУ становить 246 193, 53 грн., 10 000 доларів США пеня, що по курсу НБУ становить 238 400 грн., а всього стягнуто 151 263,80 доларів США, що по курсу НБУ становить 3 606 128, 99 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині стягнення пені, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій посилалася на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що стягнення з відповідачів пені у розмірі 10 000 доларів США є безпідставним на необґрунтованим, оскільки грошові кошти за кредитом поверталися у відповідності до умов договору, та порушення зобов'язань почалися у зв'язку з світовою фінансовою кризою та підвищенням курсу валют.
ПАТ «Райффайзен Банк «АВАЛЬ» не надано до суду доказів, що діями відповідачів фінансовій установі завдано негативних наслідків.
Посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи просила рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року скасувати в частині стягнення пені у сумі 10 000 доларів США.
ОСОБА_1, відповідно до ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не направляла.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що представник приймає участь у іншому судовому засіданні в Київському апеляційному господарському суду у зв'язку з чим не має можливості бути присутнім під час розгляду справи. Колегія суддів визнає причину неявки представника ОСОБА_1 в судове засідання неповажною та вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
ПАТ «Райффайзен Банк «АВАЛЬ» та ОСОБА_3, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися в судове засідання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішення суду в частині стягнення простроченої заборгованості по кредиту у сумі 130 936, 89 доларів США, що по курсу НБУ становить 3 121 535, 46 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 10326,91 долара США, що по курсу НБУ становить 246 193, 53 грн., та застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені не оскаржувалось, а тому на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України не переглядалося.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 223354238, відповідно до якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 321 670 дол. США. зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 12,25 % річних з кінцевим терміном повернення грошей 03.04.2018 року.
Згідно п. 9.1 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум , належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (включаючи прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.
Відповідно до п. 16.3 Договору за прострочення виконання будь-яких зобов'язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені здійснюється в порядок та строки, передбачені для здійснення аннуїтентих платежів за кредитом або в будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.
Належне виконання зобов'язань за вказаним договором забезпечувалось договором поруки від 03 квітня 2008 року , що був укладений між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_3 за умовами якого ОСОБА_3, як поручитель несе рівну з позичальником відповідальність перед банком за невиконання обов'язку повернення кредиту за кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідачі у встановлені договором строки та обсяги, повернення кредитних коштів не здійснили, в результаті чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунків, станом на 23.02.2015 р. становить 172 362,63 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти гривні станом на день винесення рішення складає 3 803 353 грн. 79 коп., що включає в себе заборгованість по сумі кредиту - 130 935, 89 дол. США, в тому числі прострочена заборгованість по відсоткам - 10 326,91 дол. США, та пеня в розмірі 31 099,83 дол. США.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів пені, суд першої інстанції, встановивши, що відповідачами порушувалися умови договору, дійшов висновку про стягнення пені у сумі 10 000 доларів США.
Рішення суду в частині визначеного судом розміру пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», позивачем не оскаржувалося.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення судом першої інстанції неустойки з посиланням на світову фінансову кризу та ненадання ПАТ «Райффайзен Банк «АВАЛЬ» до суду доказів, що діями відповідачів фінансовій установі завдано негативних наслідків колегією, суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Зазначена стаття закріплює правило, згідно якого стягнення неустойки може мати місце незалежно від наявності збитків.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 755/9917/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2789/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.