17 лютого 2016 року суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва Невідома Т.О., розглянувши апеляційну скаргу Скурської Валентини Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року відмовлено в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Не погодившись з вказаним рішенням Скурська В.В. в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 10 грудня 2015 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2016 року апеляційну скаргу Скурської В.В. в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без руху і надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання апелянтом ухвали.
На виконання вказаної ухвали Скурська В.В. в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 12 лютого 2016 року подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо).
Також, відповідно до абз. 3 п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, для з'ясування питання про те, які вимоги відносяться до майнових, а які - до немайнових, суди повинні також враховувати роз'яснення, викладені у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин». Також, в п. 13. вказаної Постанови зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/3379/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Гладун Х.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
У вказаній нормі визначення немайнового характеру спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, що виник після вирішення спору про виконання основного зобов'язання, не ставиться у залежність від суми позовних вимог, які були заявлені у позові про стягнення боргу або заявлені у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, позивач з огляду на положення ст. ст. 27, 31 ЦПК України не позбавлений можливості у подальшому зменшувати або збільшувати розмір позовних вимог, а суд вправі задовольнити позов повністю або частково.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 55-08-И/33 від 18 січня 2008 року в солідарному порядку. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Отже, позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки подавалась як вимога немайнового характеру, оскільки пред'явлена після вирішення вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону в редакції, чинній на час подання позовної заяви, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. За подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 110% відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви (п.п. 6 п. 1 ч.2 ст. 4 вказаного Закону в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», на 1 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218,00 грн.
Враховуючи, що в позовній заяві ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ставиться питання двох вимог немайнового характеру, а за подання апеляційної скарги судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, то за подання апеляційної скарги необхідно сплатити 535,92 грн.
Апеляційна скарга подана з дотриманням вимог ст.ст.290-296 ЦПК України.
Керуючись ст. 297, 298, ЦПК України, -
Вважати недоліки апеляційної скарги такими, що усунуті.
Відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Скурської Валентини Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Встановити строк для подачі заперечень на апеляційну скаргу до 18 березня 2016 року.
Суддя: Т.О. Невідома