№22-ц/796/3697/16 Головуючий у1-й інстанції - Парамонов М.Л.
Доповідач - Панченко М.М.
17 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Побірченко Т.І., Барановської Л.В.
при секретарі - Мікітчак А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 рокупро закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у здійсненні права власності,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею та за відповідачем право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, виділити у власність кожної із сторін по Ѕ частині указаної квартири, а також зобов'язати ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкоди у здійсненні права власності на спірне майно.
В ході розгляду справи, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року за клопотанням відповідача та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у справі за даним позовом закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в 2013 році Дніпровським районним судом м. Києва вже розглядався спір між тими ж сторонами щодо поділу спільного майна подружжя. При цьому, до маси спірного майна була, зокрема, включена також і квартира АДРЕСА_1. За результатами розгляду зазначеної справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва було затверджено мирову угоду між сторонами, а провадження у справі закрито.
В поданій апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що судом першої інстанції помилково застосовано п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки предмет і підстави даного позову не співпадають з предметом та підставами позову, який розглядався в Дніпровському районному суді м. Києва. Крім того, зазначає, що мировою угодою та, відповідно, ухвалою суду про її затвердження не було вирішено питання щодо квартири АДРЕСА_1.
Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., пояснення осіб, що з'явились до суду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у здійсненні права власності. Позовні вимоги в даному спорі заявлено виключно щодо квартири АДРЕСА_1.
Крім того, в 2013 році в провадженні Дніпровського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя. Серед спірного майна, щодо якого були заявлені позовні вимоги, сторонами зазначалася, зокрема, і квартира АДРЕСА_1.
В межах указаної справи сторонами укладено мирову угоду, а провадження у справі закрито за усіма позовними вимогами як первісного, так і зустрічного, позовів.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження, Дарницький районний суд м. Києва виходив з того, що Дніпровським районним судом м. Києва було закрито провадження, у зв'язку із затвердженням мирової угоди з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Проте, колегія суддів з таким висновком погодитися не може.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про закриття провадження по справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, для закриття провадження у справі на підставі указаної норми права необхідна одночасна наявність трьох ознак: тотожності предмету позовів, їх підстав, а також ідентичний суб'єктний склад.
Як вбачається зі змісту позовних заяв ОСОБА_2, в 2013 році вона звернулася з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації в порядку такого поділу.
Між тим, в 2014 році, незважаючи на звернення до іншого суду з позовом до того ж відповідача, зміст позовних вимог ОСОБА_2 складався з визнання майна спільною сумісною власністю, а отже визнання за нею права спільної сумісної власності на спірну квартиру, поділу спільного майна подружжя та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Крім того, підставами для звернення до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом була необхідність, на думку позивача, проведення поділу майна, яке позивач вважав спільною сумісною власністю подружжя, та стягнення з відповідача грошової компенсації в порядку такого поділу.
Щодо даного спору, який розглядався Дарницьким районним судом м. Києва, то підставою для звернення з ним до суду є невизнання відповідачем права спільної сумісної власності позивача на спірну квартиру, у зв'язку з чим позивач просить, зокрема, визнати за нею відповідне право та усунути перешкоди у його здійсненні.
Таким чином, в даному випадку сукупність усіх необхідних ознак, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України - відсутня, а тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав для закриття провадження у справі.
За правилами ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а справу направити до Дарницького районного суду м.Києва для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.307, 311 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: