І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
16 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,
секретаря: Синявського Д.В.
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В червні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк», Банк) звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на невиконання умов договору.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Експобанк», задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Експобанк»» заборгованість за Договором кредиту і забезпечення № 25 А від 24.01.2008 року у розмірі 236 406 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вказував, що судом не взято до уваги, що графік повернення коштів, що є невід'ємною частиною договору кредиту не відповідає розрахунку заборгованості та у додатку до нього містяться різні відсоткові ставки.
Крім того при укладенні договору, кредитодавець не повідомив позичальника у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови, суму на яку кредит може бути видано орієнтовну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредиту, податковий режим сплати відсотків, переваги та недоліки наданого кредитування тощо.
Посилаючись на необґрунтованість рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених в ній.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з підстав наведених в ній.
ПАТ «КБ «Експобанк» відповідно до ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24 січня 2008 року між ВАТ «КБ «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_6 укладений Договір кредиту і забезпечення № 25А за умовами якого Банк надав позичальнику ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності кредит в сумі 27 800,00 доларів США, під 12 % річних від суми кредиту та строком повернення , що визначений графіком (Додаток №1 до Договору) але не пізніше 23 січня 2015 року.
24 січня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 01 до Договору кредиту і забезпечення згідно якої було змінено п. 1.3 Договору та змінено порядок та умови повернення кредиту відповідно до додатку № 2 до цього договору.
14 вересня 2009 року Угодою № 02 до Договору кредиту у зв'язку із реструктуризацією заборгованості та зміною валюти зобов'язання сторони змінили Договір кредиту № 25А шляхом викладення п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 3.5, 3.8, 7.3 Договору у новій редакції та погодили, що банк надав відповідачу кредит у розмірі 208 113 грн. 96 коп. з процентною ставкою за користування кредитом - 14, 4 % річних від суми кредиту. Строк повернення кредиту за Угодою № 2 визначений до 14.09.2019 року.
В подальшому Угодою № 03 та Угодою № 04 до Договору кредиту і забезпечення було уточнено порядок видачі кредиту, період для сплати кредиту та Розділ 4 «Інші права та обов'язки сторін» і Розділ 7 «Прикінцеві положення».
Належне виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору забезпечувалось договором поруки від 24 січня 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_3, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, проте в свою чергу позичальник належним чином умови договору не виконував у зв'язку з чим в нього станом на 12.05.2015 року виникла заборгованість у розмірі 236 406 грн. 80 коп. яка складається з 126 396 грн. 80 коп. - строкова заборгованість за кредитом, 1 794 грн. 98 коп. - строкова заборгованість за процентами, 25 262 грн. 02 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 41 899 грн.13 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 11 732 грн. 45 коп. - пеня за несвоєчасну сплату простроченої заборгованості.
13.05.2015 Банк направив на адресу відповідачів, вимогу про дострокове повернення грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням останніми умов договору.
Суд першої інстанції вважаючи доведеним факт наявності порушення боржником умов договору та розмір заборгованості за кредитним договором дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.1. Кредитного договору простроченням повернення кредиту або його частини ( при встановленні позивачем графіку повернення кредиту) та/або сплати процентів є порушення відповідачем строків/термінів, що передбачені цим Договором або встановлені позивачем відповідно до цього Договору, або передбачені угодами/додатками до цього Договору для повернення кредиту/або сплати процентів.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що боржник не виконав свої зобов'язання у встановлені договором строки.
На підтвердження позовних вимог щодо розміру заборгованості за кредитним договором, Банк надав до суду розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку (а.с. 48-137).
Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, наданої позивачем, ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у справі призначено судову економічну експертизу.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судова економічної експертиза не була проведена у зв'язку з відмовою її оплати відповідачем.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник пояснили, що відмовились від оплати експертизи у зв'язку з її високою вартістю.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем, відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, свого розрахунку не надано та ненадано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання, а саме погашення кредиту та відсотків, відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідачем до суду першої інстанції було надано копії квитанції про сплату заборгованості за договором кредиту (а.с. 48-215).
Разом з цим, доводів щодо не зарахування Банком сплачених коштів апеляційна скарга не містить.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування визначеного позивачем розміру заборгованості за кредитом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановленого розміру заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги щодо різниці відсоткової ставки зазначеної в Додатку 1 до Договору не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вказана у додатку реальна відсоткова ставка розрахована лише для випадку коли позичальник буде здійснювати виплати кредиту чітко за графіком.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. Поручителем може бути одна особа, або кілька чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Ураховуючи наведені положення суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення заборгованості за договором.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом обставин нечинності правочину, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вимоги щодо недійсності договору чи окремих його пунктів до суду першої інстанції не заявлялися.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору про відшкодування матеріальної шкоди.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 754/7964/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2593/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Мальченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.