Справа № 2-6317/07
Провадження № 6/161/122/16
09 лютого 2016 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
при секретарі Заболотько Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку подання Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції звернувся в суд з поданням, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, мотивуючи подання тим, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №2-6317, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 13.10.2009р., про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дочки - Яни, 04.05.2005р.н. в розмірі 1/4 частини від заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.10.2007 року і до досягнення Яною повноліття. Виконавче провадження №15306731.Державним виконавцем, у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, 15.10.2009року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку. Боржником добровільно рішення суду не виконується - кошти на утримання дитини не сплачуються. ОСОБА_1 30.06.2010року та 11.01.2010року з'являвся до державного виконавця та надавав пояснення, згідно яких зобов'язувався пред'являти квитанції про сплату аліментів до державного виконавця, а також у своїх поясненнях боржник зазначив, що проживає та працює в Росії. В подальшому ОСОБА_1 до Другого ВДВС Луцького МУЮ не з'являвся. На виклики, які направлені за адресою, що вказана у виконавчому листі не реагує. Згідно заяви стягувача від 27.01.2016року боржник не сплачує аліменти з 2013року, при цьому постійно перетинає кордон, що підтверджується відповіддю з Державної прикордонної служби.
Посилаючись на наведене, заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, 1978року народження.
Представник заявника подав суду заяву про розгляд подання за його відсутності, в якій зазначив, що подання підтримує з наведених у ньому мотивів.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №2-6317, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 13.10.2009р., про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дочки - Яни, 04.05.2005р.н. в розмірі 1/4 частини від заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.10.2007 року і до досягнення Яною повноліття.
Державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” 15.10.2009року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, №15306731, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку.
Як встановлено судом, постанови про відкриття виконавчого провадження направлені боржнику для відому та виконання. Боржнику надано строк для добровільного виконання виконавчого документу. У наданий Законом строк для самостійного виконання боржник виконавчий документ не виконала. Жодних підтверджуючих документів, що унеможливлюють виконання рішення суду, боржник не надав, хоча згідно чинного законодавства був зобов'язаний це зробити.
Судом встановлено, що боржником рішення суду не виконується - кошти на утримання дитини не сплачуються. Згідно заяви стягувача від 27.01.2016року боржник не сплачує аліменти з 2013року, при цьому періодично перетинає кордон, що підтверджується відповіддю з Державної прикордонної служби.
Як встановлено судом, відповідно до ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», з метою встановлення майнового стану боржника, державним виконавцем направлено запити до Державної податкової служби України та до Пенсійного фонду України про джерела отримання доходів боржника та про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником та про отримання пенсії. Згідно результатів обробки запитів до Державної податкової служби та до Пенсійного фонду України боржник офіційно не працевлаштований, пенсії не отримує, рахунки відкриті у банках та інших фінансових установах відсутні. Згідно відповіді Луцького міського центру зайнятості боржник на обліку як безробітний не перебуває.
З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем надіслано запити до Державної інспекції сільського господарства у Волинській області, Головного управління держгеокадастру у Волинській області, Територіального сервісного центру Волинської області. Згідно відповідей, що надійшли до відділу боржник сільськогосподарською технікою не володіє, земельні ділянки та транспортні засоби не зареєстровані.
Винесена постанова про арешт рухомого та нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Даною постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми боргу по виконавчому провадженню, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи про Заборону відчуження, (стаття 57 ЗУ "Про виконавче провадження")
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на виклики державного виконавця не з'являється та на вимогу державного виконавця погасити заборгованість не реагує. Факт несплати коштів підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що боржник ОСОБА_1В злісно ухиляється від сплати аліментів з травня 2013року.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Необхідність у тимчасовому обмеженні у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника, як заходу забезпечення виконання виконавчого документа випливає з наступних основних причин: боржник не виконав зобов'язання ( майнове або немайнове ) згідно виконавчого документа; боржник не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості у наданий йому строк; виконавче провадження знаходиться на стадії примусового виконання; боржник не з'являється до державного виконавця на виклики, ігнорує їх; згідно відповіді УГІРФО УМВС у Волинській області боржнику видано закордонний паспорт; виїзд боржника за кордон унеможливить виконання рішення суду; виїзд за кордон свідчить про наявність у боржника вільних коштів; невиконанням судових рішень та рішень інших органів боржник порушує права стягувача; невиконання законних вимог виконавця свідчить про перешкоджання виконанню рішень.
Згідно ст. 377-1. ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Разом з тим, статтею 313 частиною 4 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання та щодо боржника подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Таким чином, законом передбачено обмеження у здійсненні права на пересування. Таке обмеження виникає за наступних юридичних умов: щодо боржника видано виконавчий документ майнового або негайного характеру; державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження щодо боржника; виконавчий документ у строк для самостійного виконання не виконано; державний виконавець подав до суду подання про обмеження виїзду боржника за межі України; подання погоджене начальником відділу державної виконавчої служби; військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби надається право, в т. ч. не пропускати через державний кордон України осіб, яким Державною прикордонною України за порушення законодавства з суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Станом на день розгляду подання, боржником ОСОБА_1 не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду. Стягувач повідомив про наміри боржника виїхати за межі України, не виконавши зобов'язань по даному рішенню суду.
Враховуючи наведене, наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов'язань та злісне ухилення від їх виконання, суд приходить до висновку про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 14, 217, 377-1 ЦПК України, ст. 313 ЦК України, ст. 11. п. 18. Закону України « Про виконавче провадження » , ст. 6 Закону України « Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України « Про державну прикордонну службу» Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України », суд, -
Подання державного виконавця задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1, 20.05.10.1978року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, право виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання своїх зобов'язань перед стягувачем - ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта