11 лютого 2016 року м. Київ К/800/21313/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації Хмельницької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за позовом управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої субсидії, -
Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації (далі - УСЗН) пред'явило позов до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої субсидії в розмірі 6873,13 грн..
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь УСЗН 6873,13 грн. незаконно отриманої субсидії.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі за позовом УСЗН до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої субсидії закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.
У касаційній скарзі УСЗН, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Положення наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Із системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, спірні відносини не пов'язані із шкодою, заподіяною суб'єктом владних повноважень, а пов'язані з діями відповідача, які на думку УСЗН свідчать про ненадання з боку відповідача достовірної інформації щодо реєстрації права власності на транспортні засоби, що було підставою для припинення призначеної субсидії.
Частиною 4 статті 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, не містять положень, на виконання яких УСЗН, як суб'єкт владних повноважень може пред'явити позов про стягнення незаконно отриманої субсидії у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей.
На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки така підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № п/811/3781/14.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу управління соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: