справа № 760/19298/15-ц
провадження № 2/760/157/16
16 лютого 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2) про визнання поруки припиненою, ухвалив таке рішення.
Позиції осіб, які беруть участь у справі:
23.10.2015 позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2).
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 23.02.2007 ПАТ КБ «Приватбанк» (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2) уклали кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії грошові кошти у розмірі 28 965,13 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1 % від суми наданого кредиту в момент надання кредиту та 0,38% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати процентів за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11. кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2. кредитного договору на строк з 23.02.2007 до 20.02.2014.
З метою забезпечення виконання кредитного договору 23.02.2007 відповідач-1 та ОСОБА_2 уклали договір поруки. За умовами цього договору позивач зобов'язався перед відповідачем-1 солідарно відповідати за виконання відповідачем-2 зобов'язань за кредитним договором від 23.02.2007.
Позивач зауважив, що відповідно до пункту 13 договору поруки зміни і доповнення до нього вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Однак всупереч вимогам встановлених договором поруки відповідач-1 та відовідач-2 уклали дві додаткових угоди до кредитного договору від 23.02.2007, в результаті укладення яких обсяг відповідальності поручителя значно збільшився.
Обгрунтовуючи свої доводи зазначив, що 10.09.2012 відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої остаточною датою погашення заборгованості за кредитним договором було визначено 25.09.2017, а також було внесено зміни до графіка погашення кредиту.
Крім цього, 01.10.2014 відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до якої разі прострочення сплати платежів відповідач-2 зобов'язаний сплачувати пеню у розмірі 1,13% від суми залишку непогашеної заборгованості, а також було внесено зміни до графіку погашення кредиту.
Позивач стверджував, що відповідач-1 не погоджував внесення змін до кредитного договору від 23.02.2007 та додаткових договорів до договору поруки між ними укладено не було.
Крім того, ОСОБА_2 зауважила, що із розрахунку заборгованості за кредитним договором їх стало відомо, що при здійсненні розрахунку стягнення ОСОБА_3 застосовувалась процента ставка у розмірі 10,08%, однак у період з 26.03.2009 до нього застосовано збільшену процентну ставку у розмірі 25 %, яка не була погоджена з поручителем.
Таким чином, зміна процентної ставки за користування кредитом в бік збільшення, а також пролонгація строку повернення коштів, з поручителем не погоджувалась, а тому за внесені зміни поручитель не повинен відповідати.
На підставі вищезазначеного, позивач просила суд визнати поруку ОСОБА_2, що виникла на підставі договору поруки від 23.02.2007, укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк» припиненою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с. 35).
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».
Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідачів, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд
встановив:
23.02.2007 ПАТ КБ «Приватбанк» (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2) уклали кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії грошові кошти у розмірі 28 965,13 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1 % від суми наданого кредиту в момент надання кредиту та 0,38% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати процентів за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11. кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2. кредитного договору на строк з 23.02.2007 до 20.02.2014 (а.с. 6-8).
З метою забезпечення виконання кредитного договору 23.02.2007 відповідач-1 та ОСОБА_2 уклали договір поруки. За умовами цього договору позивач зобов'язався перед відповідачем-1 солідарно відповідати за виконання відповідачем-2 зобов'язань за кредитним договором від 23.02.2007. Строк дії договору поруки встановлений з 23.02.2007 до 20.02.2014 (а.с. 13).
10.09.2012 відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 23.02.2007, відповідно до умов якого датою остаточного погашення заборгованості визначено 25.09.2017 (а.с. 9-10).
01.10.2014 відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 23.02.2007, відповідно до якої значили, що починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1,13% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожен день прострочення (а.с. 11-12).
Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.
Частина перша статті 1054 ЦК передбачає, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Суд встановив факт укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 кредитного договору.
Згідно з статтею 526 ЦК «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК «виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком».
Частина перша статті 553 ЦК передбачає, що «за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником».
Згідно з положеннями статті 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд встановив, що з метою забезпечення виконання кредитного договору 23.02.2007 ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки, строк дії якої визначений з 23.02.2007 до 20.02.2014 (а.с. 13)
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
Законодавець у частині першій статті 654 ЦК визначив, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до норм чинного законодавства порука за своєю правовою природою є зобов'язанням, а тому припиняється на загальних підставах, передбачених Главою 50 ЦК.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку користування кредитом; зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
З матеріалів справи випливає, що 23.02.2007 відповідач-1 та позивач уклали договір поруки строк дії якого встановлений з 23.02.2007 до 20.02.2014.
Пунктом 13 вищезазначеного договору визначено, що зміни і доповнення до договору поруки вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Суд встановив, що 10.09.2012 відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору та 01.10.2014 відповідач-1 та відповідач-2 уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов яких внесли зміни до кредитного договору, які стосувалися строку дії кредитного договору, розміру пені за виконанням основного зобов'язання, однак додаткової угоди з поручителем укладено не було.
За таких обставин суд констатує, що пролонгування строку дії кредитного договору, збільшення розміру пені, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором, а тому правовідносини які виникли на підставі договору поруки належить припинити.
Така правова позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 21.10.2015 № 6-1161цс15, який відповідно до вимог статті 360-7 враховується судом при розгляді цієї справи.
З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Розподіляючи судові витрати, суд зазначає, що з відповідачів в рівних частинах належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Керуючись статтями 16, 526, 546, 553, 554, 559, 651, 653, 654,1054, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 360-7 ЦПК, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою - задовольнити повністю.
Визнати поруку ОСОБА_2, що виникла на підставі договору поруки від 23 лютого 2007 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», припиненою.
Стягнути в рівних частинах з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 487,20 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л. В. Шевченко