Справа № 760/18964/15-ц
2-1169/16
12 лютого 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Меуш К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення коштів,
05 листопада 2015 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення коштів.
Свої вимоги мотивує тим, що 03 червня 2014 року в м. Києві на проспекті Перемоги, 89 сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2 внаслідок чого був пошкоджений її автомобіль.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу за шкоду спричинену цим транспортним засобом була застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Полісу АІ/0825800.
Позивач звернулася до страхової компанії з заявою про виплату відшкодування, та відповідачем було прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 18154 гривні 10 копійок, проте кошти виплачені не були.
20 березня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено рішення за її позовом до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та стягнуто з останньої: 18154 гривень 10 копійок страхового відшкодування; 1852 гривні 71 копійку пені за період з 06 жовтня 2014 рок по 20 лютого 2015 року; 204 гривні 42 копійки як відсотків як 3 проценти річних за період з 06 жовтня 2014 рок по 20 лютого 2015 року; 1357 гривень 19 копійок втрат від інфляції за період жовтень-грудень 2014 року та судові втирати в справі.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва було змінено в частині розподілу судових витрат, у іншій частині залишено без змін.
На день подання позову судове рішення не виконане, що порушує вимоги закону. Пеню та три проценти річних за період з 06 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року стягнуто за рішенням суду, тому позивач просить стягнути за період з 21 лютого 2015 року по 02 листопада 2015 року: пеню в сумі 7494 гривні 86 копійок, три проценти річних у сумі 379 гривень, інфляційні втрати в сумі 7515 гривень 80 копійок (з січня 2015 року по вересень 2015 року), 4487 гривень 29 копійок за користування чужими коштами та судові витрати в справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з наведених у ній підстав. Пояснив суду, що рішення суду було виконане страховою компанією, але вже після звернення позивача до суду з позовом. Так, 27 листопада 2015 року на банківський рахунок позивача надійшла перша частина коштів у розмірі 5302 гривні 15 копійок та 29 грудня 2015 року надійшло 18945 гривень 87 копійок. Зазначив, що за періоди прострочення, вказані в позовній заяві, страхова компанія має нести відповідальність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки до суду подано не було.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 стягнуто 18154 гривень 10 копійок страхового відшкодування, 1852 гривні 71 копійку пені та 204 гривні 42 копійки відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1357 гривень 19 копійок втрат від інфляції, судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 4243 гривні 60 копійок (а.с. 7-10)
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року було змінено в частині розподілу судових витрат, у іншій частині залишено без змін (а.с. 11-15).
15 жовтня 2015 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду (а.с. 40).
27 листопада 2015 року на банківський рахунок позивача надійшла перша частина коштів у розмірі 5302 гривні 15 копійок та 29 грудня 2015 року надійшло 18945 гривень 87 копійок, що підтверджується довідкою ПАТ «Правекс-банк» від 30 січня 2016 року (а.с. 43).
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7494 гривні 86 копійок за період прострочення з 21 лютого 2015 року по 02 листопада 2015 року.
Відповідно до 36.2. України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно зі ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» а кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Пеню за період прострочення до 20 лютого 2015 року стягнуто за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року, а саме рішення суду було виконане відповідачем шляхом здійснення двох платежів 27 листопада 2015 року та 29 грудня 2015 року.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені за період з 21 лютого 2015 року по 02 листопада 2015 року ґрунтується на законі.
Сума пені складає 7100 гривень 99 копійок та обраховується від суми невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 18154 гривні 10 копійок, 255 днів прострочення виплати страхового відшкодування та з урахуванням змін розмірів облікової ставки Національного банку України за період з 21 лютого 2015 року по 02 листопада 2015 року.
Позивач також просить стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 379 гривень та інфляційні втрати в сумі 7515 гривень 80 копійок (з січня 2015 року по вересень 2015 року).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частині ч. 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
У п. 21 цієї Постанови пленуму вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Вбачається, що кошти позивачу до 27 листопада 2015 року не виплачувались, тому вимога про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі.
Три проценти річних становить суму 380 гривень 49 копійок за 255 днів прострочення за період з 21 лютого 2015 року по 02 листопада 2015 року, що складає більшу суму ніж просить стягнути позивач - 379 гривень, проте суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).
Позивач просив стягнути інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 7515 гривень 80 копійок за період з січня 2015 року по вересень 2015 року.
Разом з тим, з рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року вбачається, що інфляційні втрати за період по 20 лютого 2015 року на користь позивача стягнуті (а.с. 9).
У такому випадку інфляційне збільшення суми боргу, що підлягає стягненню, складає 4953 гривні 29 копійок (18154,1 (сума боргу) х 1,273 (сукупний індекс інфляції за період з 21 лютого 2015 року по 01 вересня 2015 року) = 4953,29).
Позивач також просить стягнути з відповідача 4487 гривень 29 копійок за користування чужими коштами на підставі статей 536, 1214 ЦК України. Зазначає, що договором та законом за користування чужими грошовими коштами на період прострочення виконання грошового зобов'язання розмір процентів не встановленим, тому вважає, що в такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України за аналогією закону слід застосовувати ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Зі змісту цієї статті вбачається, що її нормами передбачено в якому випадку можуть встановлюватись проценти за користування чужими грошовими коштами. Для правовідносин, які виникли між сторонами ні договором, ні законом розмір процентів не встановлений, тому в стягненні 4487 гривень 29 копійок слід відмовити.
Положення закону у ст. 1048 ЦК України, яку за аналогією просить застосувати сторона позивача, стосується визначення розміру процентів саме для правовідносин за договором позики.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача 2756 гривень 60 копійок витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 1 Законі України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Пунктом 48 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник позивача, який дії на підставі договору про надання правової допомоги (а.с. 16-17), надав суду письмових розрахунок таких витрат (а.с. 44-45). Пояснив суду, що на консультації та вивчення матеріалів витратив 1 годину, на збирання необхідних по справі документів - 1 годину та 3 години на складання позовної заяви, розрахунків за позовом та копіювання документів.
Витрати позивача на правову допомогу в розмірі 2756 гривень підтверджено відповідною квитанцією (а.с. 18) та відповідають граничним розмірам, передбачених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з ПАТ «Українська охоронно-страхова Компанія» на користь позивача також підлягає також 487 гривень 20 копійок судового збору.
Керуючись статтями 22, 525, 526, 625, 979-984, 988, 990, 991, 992 ЦК України, статтями 34-37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова Компанія» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 7100 гривень 99 копійок, 4953 гривні 29 копійок інфляційних втрат, три проценти річних у розмір 379 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 2156 гривень та 487 гривень 20 копійок судового збору.
У задоволені інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: