09.02.2016 Справа № 756/9941/14-ц
Унікальний номер 756/9941/14-Ц
Справа № 2/756/51/16
Іменем України
09 лютого 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Богдан О.О.
при секретарях Сергутіні В.А., Верес Ю.М., Мірошниченко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого володіння,
у липні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер його дядько - ОСОБА_4, брат його матері ОСОБА_5.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_8
Заповіт за життя його дядьком не складався. Єдиними найближчими його родичами є племінники, позивач та його брат - ОСОБА_1, спадкоємці другої черги. Спадкоємців першої черги у спадкодавця немає.
Позивач зазначив, що за життя його матері та дядька було досягнуто домовленості, що він буде доглядати за дядьком та успадкує після його смерті належне йому майно.
На виконання цієї домовленості брат позивача 09 липня 2014 року подав до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини. Позивач у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Однак, коли після смерті та поховання дядька позивач навідався до квартири АДРЕСА_1 де спадкодавець проживав та був зареєстрований по день смерті, він дізнався, що в квартирі змінено вхідні двері та замки. Як йому повідомили сусіди, що в квартирі нові хазяї.
Оскільки позивачу достеменно відомо, що його дядько за життя не укладав ніяких договорів з приводу відчуження свого єдиного житла, взагалі вів аскетичний, замкнутий спосіб життя, ні з ким не спілкувався, позивач звернувся до Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві з заявою щодо заволодіння невідомим особами майном ОСОБА_4 шляхом шахрайства.
Позивач зазначає, що відповідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, до нього, як спадкоємця за законом, перейшло право спадкодавця судового захисту порушеного права власності на квартиру, яке не визнається відповідачами з огляду на те, що на теперішній час право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_3
Як було встановлено на підставі відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно, нібито, 12 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6. Право власності на вказану квартиру на підставі вищезазначеного договору було зареєстровано лише 11 квітня 2014 року, тобто після смерті ОСОБА_4
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 квітня 2014 року за реєстровим номером 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П. ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив спірну квартиру.
Також позивачем встановлено, що в Київському міському нотаріальному окрузі ведуть нотаріальну діяльність два нотаріуси, прізвище та ініціали яких ОСОБА_6
З повідомлення № 201/01-16 від 26.06.2014 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вбачається, що його нотаріальна діяльність розпочата на підставі реєстраційного посвідчення про реєстрацію нотаріальної діяльності НОМЕР_4 від 28.07.2009 року, а тому посвідчувати договір 13.03.2008 року він не міг.
Також своїм листом № 55/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 повідомила, що 12 березня 2008 року нею не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8
Отже, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.2008 року є неукладеним, а договір від 30.04.2014 року є недійсним з огляду на наступне.
Враховуючи дані, отримані від нотаріусів ОСОБА_6 та ОСОБА_8, позивач вважає, що слід прийти до висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 юридично не існує, тобто фактично є підробленим документом. Таким чином ОСОБА_2 не набув право власності на вказану квартиру, а відтак і не мав права на її відчуження ОСОБА_3
Оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не укладався та не посвідчувався нотаріально, він є неукладеним.
Вказані висновки позивача підтверджуються позицією Верховного Суду України, висловлені в постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в пункті 8 якої зазначено, зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Враховуючи таку позицію Верховного Суду України позивач вважає, що немає необхідності визнавати договір від 12.03.2008 року неукладеним, оскільки це випливає з вимог закону.
Таким чином позивач вважає, що неукладений правочин не створив юридичних наслідків для його сторін, зокрема, відповідач ОСОБА_2 не набув право власності на спірну квартиру.
Також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Позивач вважає, що на підставі ч.1 ст.215 ЦК України договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2014 року за реєстровим номером 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П. має бути визнаний недійсним.
Оскільки на теперішній час право власності на спадкове майно зареєстроване не за спадкодавцем, а за іншою особою, позивач, як спадкоємець позбавлений права оформити спадщину в нотаріальній конторі, а тому порушене право власності на спадщину підлягає захисту в судовому порядку.
З огляду на те, що майно вибуло з володіння спадкодавця не з його волі, а так само і з володіння позивача, як спадкоємця, не з його волі, вважає, що належними та адекватними способами захисту мого порушеного права є визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна на його користь від ОСОБА_3
Заявою від 11.03.2015 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд, встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року є рідним дядьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2014 року за реєстровим номером 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П.; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
У серпні 2014 року ОСОБА_3 подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черноног В.П. про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 30 квітня 2014 року ОСОБА_3уклав з ОСОБА_2 договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2.
ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до даного договору він за відплатним договором купив у ОСОБА_2 квартиру за 425 000 гривень, що на той час була реальна комерційна вартість навіть більше ніж визначена в висновку про вартість майна.
Відповідач вважає, що він є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 за відплатним договором, а саме за 425 000 гривень та дане майно не може бути в нього витребувано.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_3 просив суд задовольнити позов та визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити. Проти зустрічного позову заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день , час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 11.02.2015 року та 21.05.2015 року проти позову ОСОБА_1 заперечував, зустрічний позов підтримав.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.02.2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черноног В.П. про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майнозалишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_9 року у віці 75 років помер ОСОБА_4, про що складено відповідний актовий запис №6666 у Відділі реєстрації смерті у м. Києві 16.04.2014 року.
Відповідно до свідоцтва про народження виданого районним ЗАГС м. Коростишіва 23.11.1961 року матір»ю позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_10 (а.с.9) в дівочості ОСОБА_10, що вбачається із свідоцтва про шлюб з ОСОБА_11 виданим рай бюро ЗАГС м. Коростишіва 03.07.1960 року (а.с.8)
З копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком останньої записаний ОСОБА_13,а матір»ю - ОСОБА_14.
З копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що його батьком записаний ОСОБА_15, а матір»ю - ОСОБА_14( а.с.54-58).
Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як братом та сестрою також підтверджується експертним висновком №056/223-d від 02.03.2015 року, складеним Українським бюро лінгвістичних експертиз (а.с.126).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту,зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
Крім того, ч.2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть встановлюватися факти, від яких залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку встановлення.
Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про встановлення факту, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживав у АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року був рідним дядьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.
За життя ОСОБА_4 заповіт складений не був.
З матеріалів спадкової справи №342-2014 до майна померлого ОСОБА_4 (а.с.41-62) вбачається, що 03.07.2014 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до довідки форма №3 від 14.05.2014 року у спадковій квартирі зареєстрована ОСОБА_16 та був зареєстрований до дня смерті ОСОБА_4 (а.с.43 об, 44). За довідкою Київського міського БТІ від 18.07.2014 року спірна квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.60 об). Однокімнатна квартира АДРЕСА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27.05.2003 року належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с.13). Після проведення перевірки нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії 05.12.2014 року, оскільки квартира належить ОСОБА_3
З реєстраційної справи реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві № 341556480000 вбачається, що 11.04.2014 року ОСОБА_17 від імені ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію права власності на спірну спадкову квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.03.2008 року,укладеного між ОСОБА_4та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6.(а.с. 192-211). Слід зазначити, що в цей же час 10.04.2015 року на спірну квартиру складений новий технічний паспорт на ім»я замовника ОСОБА_2 При чому у технічному паспорті додано довідку форма №3 від 25.04.2014 року з зазначенням проживання у даній квартирі державної власності ОСОБА_4 (а.с.94).
Таким чином, судом встановлено, що право власності на спірну квартиру перейшло до покупця ОСОБА_2 від продавця ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.03.2008 року. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №887 (а.с.88). Бланк договору ВКІ №647525. Слід зазначити, що в даному договорі відсутні дані паспортів сторін договору, невірно зазначено ідентифікаційні номери.
З письмових пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 03.02.2016 року вбачається, що бланк нотаріальних дій ВКІ № 647525 був використаний нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_5 за реєстровим №1611.
Проведеною перевіркою Головного управління юстиції у м. Києві встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 12.03.2008 року за реєстровим №887 нотаріусом ОСОБА_6 не посвідчувався (а.с.127).
Відповідно до вимог ч.1ст.209 , ч.1ст. 210, ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна є укладеним лише за умови його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази суд прийшов до висновку про неукладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Даний договір є неукладеним, що випливає з вимог Закону, оскільки відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для укладення - нотаріальне посвідчення, а отже не підлягає визнанню неукладеним в судовому порядку, що підтверджується позицією ВСУ в постанові Пленуму №9 від06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» в п.8. Вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів , передбачених Законом.
Також суд прийшов до висновку, що неукладений правочин не створив юридичних наслідків для його сторін, зокрема ОСОБА_2 не набув право власності на спірну квартиру.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Ст.658 ЦК України передбачено, що право продажу товару,крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Відповідно доч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Виходячи з вказаних вище правових норм суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 на не мав права розпоряджатися майном , у зв»язку з чим договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30.04.2014 року за реєстровим №743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черноног В.П. підлягає визнанню недійсним (а.с.34).
Також суд прийшов до висновку про законність витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі вимог ст. 388 ЦК України, оскільки майно вибуло з володіння власника ОСОБА_4 не з його волі іншим шляхом.
Враховуючи, що на даний час право власності на спадкове майно зареєстроване не за спадкодавцем,а за іншою особою, що позбавляє спадкоємця права оформити спадщину, його право на спадкування підлягає судовому захисту.
Відповідно до вимог ч.3ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їх матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця),якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Приймаючи до уваги , що майно вибуло з володіння спадкодавця не з його волі іншим шляхом, а так само вибуло з володіння спадкоємця, не з його волі, суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна на його користь від ОСОБА_3
На підставі вищевикладеного та на засадах розумності та справедливості суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як законних та обгрунтованих.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів в рівних частках підлягає стягненню судовий збір в сумі 3775,80 грн.
Керуючись ч.1 ст.203, ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 210, 215, 388, п.1 ч.1 ст.256, ст.ст. 657, 658, 1216, 1218, 1262, ч.3 ст. 1266 ЦК України,п.8 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»,ст.ст. 15, 60, 88, 114, 169, 212-214 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого володіння задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5,який проживав за адресою : АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року є рідним дядьком ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_7.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30.04.2014 року за реєстровим № 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 року, право власності на квартиру АДРЕСА_7.
Витребувати квартиру АДРЕСА_7 з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати в сумі 1887,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати в сумі 1887,90 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Богдан