09.02.2016 Справа № 756/9941/14-ц
Унікальний номер 756/9941/14-Ц
Справа № 2/756/514/16
09 лютого 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Богдан О.О.
при секретарях Сергутіні В.А., Верес Ю.М., Мірошниченко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого володіння
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черноног Віталій Павлович про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності,
у липні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер його дядько - ОСОБА_5, брат його матері ОСОБА_6.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_3
Заповіт за життя його дядьком не складався. Єдиними найближчими його родичами є племінники, позивач та його брат - ОСОБА_1, спадкоємці другої черги. Спадкоємців першої черги у спадкодавця немає.
Позивач зазначив, що за життя його матері та дядька було досягнуто домовленості, що він буде доглядати за дядьком та успадкує після його смерті належне йому майно.
На виконання цієї домовленості брат позивача 09 липня 2014 року подав до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини. Позивач у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Однак, коли після смерті та поховання дядька позивач навідався до квартири АДРЕСА_1 де спадкодавець проживав та був зареєстрований по день смерті, він дізнався, що в квартирі змінено вхідні двері та замки. Як йому повідомили сусіди, що в квартирі нові хазяї.
Оскільки позивачу достеменно відомо, що його дядько за життя не укладав ніяких договорів з приводу відчуження свого єдиного житла, взагалі вів аскетичний, замкнутий спосіб життя, ні з ким не спілкувався, позивач звернувся до Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві з заявою щодо заволодіння невідомим особами майном ОСОБА_5 шляхом шахрайства.
Позивач зазначає, що відповідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, до нього, як спадкоємця за законом, перейшло право спадкодавця судового захисту порушеного права власності на квартиру, яке не визнається відповідачами з огляду на те, що на теперішній час право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_3
Як було встановлено на підставі відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно, нібито, 12 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11.. Право власності на вказану квартиру на підставі вищезазначеного договору було зареєстровано лише 11 квітня 2014 року, тобто після смерті ОСОБА_5
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 квітня 2014 року за реєстровим номером 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П. ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив спірну квартиру.
Також позивачем встановлено, що в Київському міському нотаріальному окрузі ведуть нотаріальну діяльність два нотаріуси, прізвище та ініціали яких ОСОБА_11.
З повідомлення № 201/01-16 від 26.06.2014 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 вбачається, що його нотаріальна діяльність розпочата на підставі реєстраційного посвідчення про реєстрацію нотаріальної діяльності № 989 від 28.07.2009 року, а тому посвідчувати договір 13.03.2008 року він не міг.
Також своїм листом № 55/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 повідомила, що 12 березня 2008 року нею не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3
Отже, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.2008 року є неукладеним, а договір від 30.04.2014 року є недійсним з огляду на наступне.
Враховуючи дані, отримані від нотаріусів ОСОБА_12 та ОСОБА_11, позивач вважає, що слід прийти до висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11. юридично не існує, тобто фактично є підробленим документом. Таким чином ОСОБА_2 не набув право власності на вказану квартиру, а відтак і не мав права на її відчуження ОСОБА_3
Оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не укладався та не посвідчувався нотаріально, він є неукладеним.
Вказані висновки позивача підтверджуються позицією Верховного Суду України, висловлені в постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в пункті 8 якої зазначено, зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Враховуючи таку позицію Верховного Суду України позивач вважає, що немає необхідності визнавати договір від 12.03.2008 року неукладеним, оскільки це випливає з вимог закону.
Таким чином позивач вважає, що неукладений правочин не створив юридичних наслідків для його сторін, зокрема, відповідач ОСОБА_2 не набув право власності на спірну квартиру.
Також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Позивач вважає, що на підставі ч.1 ст.215 ЦК України договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2014 року за реєстровим номером 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П. має бути визнаний недійсним.
Оскільки на теперішній час право власності на спадкове майно зареєстроване не за спадкодавцем, а за іншою особою, позивач, як спадкоємець позбавлений права оформити спадщину в нотаріальній конторі, а тому порушене право власності на спадщину підлягає захисту в судовому порядку.
З огляду на те, що майно вибуло з володіння спадкодавця не з його волі, а так само і з володіння позивача, як спадкоємця, не з його волі, вважає, що належними та адекватними способами захисту мого порушеного права є визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна на його користь від ОСОБА_3
Заявою від 11.03.2015 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд, встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року є рідним дядьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2014 року за реєстровим номером 743 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П.; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
У серпні 2014 року ОСОБА_3 подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черноног В.П. про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 30 квітня 2014 року ОСОБА_3уклав з ОСОБА_2 договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2.
ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до даного договору він за відплатним договором купив у ОСОБА_2 квартиру за 425 000 гривень, що на той час була реальна комерційна вартість навіть більше ніж визначена в висновку про вартість майна.
Відповідач вважає, що він є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 за відплатним договором, а саме за 425 000 гривень та дане майно не може бути в нього витребувано.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_3 просив суд задовольнити позов та визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити. Проти зустрічного позову заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день , час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Належне повідомлення підтверджується розписками в матеріалах справи. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 - позивач за зустрічним позовом, в судове засідання не з»явився.
Представник відповідача ОСОБА_3- позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні 11.02.2015 року та 21.05.2015 року проти позову ОСОБА_1 заперечував, зустрічний позов підтримав.
В судові засідання, призначені на 17.12.2015 року та 09.02.2016 року ні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ні його представник ОСОБА_10 не з»явилися. Належне повідомлення підтверджується розпискою представника на а.с.176 та особисто врученою телеграмою ОСОБА_3 на а.с.235.
Суд, дослідивши докази у справі, встановив наступне.
В судові засідання, призначені на 17.12.2015 року та 09.02.2016 року ні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ні його представник ОСОБА_10 повторно не з»явилися.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з»явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Розпискою представника на а.с.176 та особисто врученим повідомленням на а.с.235 позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтверджується належне повідомлення позивача за зустрічним позовом про розгляд справи відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України.
Будь-яких заяв про неможливість розгляду або закінчення справи у відсутності позивача за зустрічним позовом до суду не надходило.
Крім того, вимоги ЦПК України не вимагають визначення поважності повторної неявки позивача в судове засідання.
Таким чином, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник повторно не з»явилися в судове засідання 09.02.2016 року будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, заяв про розгляду справи у відсутність не надали, суд вважає за можливе залишити зустрічний позов ОСОБА_3 без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає позивачу доступу до судочинства і він має право звернутися з даним позовом повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 169, 207, 210, 293 ЦПК України, суд,-
зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черноног Віталій Павлович про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції, що ухвали оскаржуване судове рішення.
Суддя Богдан О.О.