ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1503/16-ц
провадження № 4-с/753/75/16
"18" лютого 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Ляшенко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві МАКАРЕНКО Сергія Володимировича,заінтересована особа - ОСОБА_4, суд -
Скаржник у порядку ст. 383 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві МАКАРЕНКО С.В. Мотивуючи свої вимоги тим, що державний виконавець безпідставно виніс постанову про повернення виконавчого провадження стягувачеві від 15 грудня 2015 року (провадження ВП № 48323322) по виконанню виконавчого листа № 2/753/4775/14, виданого 31 березня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12 816 грн. 73 коп. збитків, невірно застосував норму п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для належного виконання рішення суду. Водночас, положення ч.ч. 1, 2 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Проте, всупереч цьому державний виконавець лише обмежився перевіркою майного стану боржника, й встановивши, що останній немає доходу й майна, на яке можливе звернення стягнення, повернув виконавчий документ стягувачу, про що постановив оскаржувану постанову, яку вважає такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_5, діючий на підставі договору про надання правової допомоги від 11 березня 2015 року (а.с.22-23), скаргу підтримав з тих же підстав та просив її задовольнити, тим самим, поновивши права стягувача в межах виконавчого провадження.
В судове засідання державний виконавець ВДВС ДніпровськогоРУЮ в м. Києві повторно не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа.
Заінтересована особа - ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа.
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності державного виконавця, заінтересованої особи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Вислухавши пояснення скаржника, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про задоволення скарги із наступних підстав.
Судом встановлено, що державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві МАКАРЕНКО С.В. винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачеві від 15 грудня 2015 року (провадження ВП № 48323322) по виконанню виконавчого листа № 2/753/4775/14, виданого 31 березня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12 816 грн. 73 коп.збитків на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку з тим, що в ході виконавчих дій щодо перевірки майного стану боржника, державний виконавець встановивши, що боржник немає доходу й майна, на яке можливе звернення стягнення, повернув виконавчий документ стягувачу, про що постановив оскаржувану постанову (а.с.9).
Проте, з такою позицією погодитися не можна з тих підстав, що державним виконавцем встановлені обставини, які не відповідають дійсності, й покладені в основу оскаржуваної постанови про повернення виконавчого провадження стагувачеві, не вжито всіх заходів для належного виконання рішення суду в межах наданих Законом державному виконавцеві повноважень, а саме: останній не здійснив вихід за місцем проживання боржника - його квартири з метою опису та накладення арешту на майно останнього, у т. ч. нерухомого, яке у боржника наявне у вигляді двох квартир, що зареєстровані за ним на праві власності згідно відомостей Державного реєстру речових прав (а.с.32-35), не перевірив майнових стан, оскільки останній зареєстрований як приватний підприємець (а.с.14-16) тощо.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Також, при виконанні судових рішень державний виконавець має право безперешкодно входити в жилі та інші приміщення боржника - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх у встановленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке можливо звернути стягнення.
За таких підстав, державний виконавець, прийнявши рішення/постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, діяв не у відповідності до своїх посадових повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», відтак, відповідно до ст. 387 ЦПК України, суд вважає за необхідне визнати такі дії державного виконавця неправомірними й зобов"язати його вжити заходів до вчинення процесуальної дії щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Аналізуючи зібрані по скарзі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги скаржника є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.ст. 88, 388 ЦПК України.
Судові витрати, пов»язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 386, 387, 388 ЦПК України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -
Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві МАКАРЕНКО Сергія Володимировича,заінтересована особа - ОСОБА_4, - задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві МАКАРЕНКО Сергія Володимировича, які виявилися у винесенні постанови про повернення виконавчого провадження стягувачеві від 15 грудня 2015 року (провадження ВП № 48323322) по виконанню виконавчого листа № 2/753/4775/14, виданого 31 березня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12 816 грн. 73 коп.збитків, - неправомірними.
Зобов"язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києвівжити заходів до скасування постанови про повернення виконавчого провадження стягувачеві від 15 грудня 2015 року (провадження ВП № 48323322) по виконанню виконавчого листа № 2/753/4775/14, виданого 31 березня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12 816 грн. 73 коп.збитків.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дніпровськогорайонного управління юстиції в м. Києві на користь держави 275 (двісті сімдесят п»ять) грн. 60 (шістдесят) коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Коренюк А.М.