16 лютого 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.
секретар Герман Я.І.
за участю: ОСОБА_1. який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, треті особи Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, ОСОБА_4, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2015 року,
встановила:
В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
Просив визнати за ним право власності на квартиру №2 в житловому будинку №9 по вулиці Деснянській у місті Чернівці загальною площею 109,3 кв.м.
Посилався на те, що він є власником квартири №2 в житловому будинку №9 по вулиці Деснянській у місті Чернівці, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
У зв'язку з необхідністю покращення житлових умов та розширення житлової площі позивачем без відповідного дозволу було здійснено прибудову до вказаної квартири, а саме коридор, площею 13,10 кв.м. та кімнату, площею 23,60 кв.м., літера «А» №2-6, 2-7, горище, площею 24,10 кв.м., 8,6 кв.м., 4,40 кв.м. літера «Мс».
Вказане будівництво виконане на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговуванням житлового будинку, господарських будівель і споруд, з дотриманням вимог будівельних, протипожежних та санітарних норм та не порушує права інших осіб.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2015 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що технічний висновок за результатами технічного огляду і оцінки стану будівельних конструкцій будівель і споруд та інженерних мереж про відповідність здійсненої реконструкції квартир №2 з добудовою житлового будинку по вулиці Деснянській, 9 в міста Чернівці вимогами стандартів, нормативних актів з пожежної безпеки, санітарному законодавству наданого експертом ОСОБА_8 містить протиріччя у різних його частинах.
Кваліфікаційний сертифікат експерта, що виконав вказаний вище звіт був виданий пізніше пояснювальної записки та архітектурних рішень.
Експерт ОСОБА_8 свої висновки базували лише на візуальному огляді спірної квартири.
Будь-які заключення щодо дотримання санітарно-епідеміологічних та протипожежних норм відсутні.
Прибудова до квартири №2 житлового будинку №9 по вулиці Деснянській в місті Чернівці є приналежністю головної речі, а саме приналежністю будинковолодіння.
Позивач не звертався з заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта до компетентного органу.
Положення частини 5 статті 376 ЦК не можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності на самочинну побудовану прибудову до квартири.
Доказів про те, що земельна ділянка, на якій знаходиться прибудова, була виділена саме для будівництва будинку позивачем не надано.
Здійснена прибудова до квартири №2 житлового будинку №9 по вулиці Деснянській в місті Чернівці порушує законні права та інтереси ОСОБА_4
З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.
Так, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є власником квартири №2 в житловому будинку №9 по вулиці Деснянській у місті Чернівці, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26 січня 2011 року (а.с.4).
17 лютого 2011 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказане вище нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №29032615 від 17 лютого 2011 року (а.с.5).
З технічного паспорта від 5 червня 2015 року вбачається, що позивачем без відповідного дозволу було здійснено прибудову до вказаної квартири, а саме коридор, площею 13,10 кв.м. та кімнату, площею 23,60 кв.м., літера «А» №2-6, 2-7, горище, площею 24,10 кв.м., 8,5 кв.м., 4,40 кв.м. літера «Мс» (а.с.6-10).
З свідоцтва про право власності на нерухоме майно №11732299 від 28 жовтня 2013 року вбачається, що земельна ділянка по вулиці Деснянській, 9 в місті Чернівці з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площею 0,0731 га, є спільною сумісною вланістю ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.33).
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції неповно з'ясував обставини , які мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно прибудоване нерухоме майно.
ОСОБА_2 здійснив прибудову до власної квартири №2 в житловому будинку №9 по вулиці Деснянській у місті Чернівці на земельній ділянці, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Згідно частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
В разі задоволення позову ОСОБА_2 відповідно до правил ст. 120 ЗК України позивач набуде право власності на частину земельної ділянки на якій здійснено прибудову до квартири №2 в житловому будинку №9 по вулиці Деснянській у місті Чернівці.
В такому випадку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 втратять право власності на вказану частину земельної ділянки.
Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року, № 6 позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.
У разі пред'явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до бюро технічної інвентаризації чи лише до певної фізичної особи) суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому частиною другою статті 35 ЦПК, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, також відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.
Суд першої інстанції в порушення норм частини 4 статті 10 ЦПК України не роз'яснив позивачу його право на звернення з клопотанням про залучення до участі у справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості відповідачів.
Суд першої інстанції ухваливши рішення у справі вирішив права та обов'язки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не залучивши їх до участі у справі в якості відповідачів.
Суд першої інстанції також не врахував, що будівництво будь-якого об'єкта має відповідати вимогам законодавства, містобудівної документації, а також містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки (Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Контроль же за додержанням законодавства та містобудівної документації при забудові територій здійснюють виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад . Ці повноваження виконавчих комітетів місцевих рад передбачені статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 14 Закону України «Про основи містобудування».
Судовий розгляд щодо визнання права власності є правовим способом визначення відповідності самочинно збудованого об'єкта вимогам законодавства, а також тієї містобудівної документації, умовам і обмеженням забудови, які діють на відповідній території. Отже, в якості відповідача повинен бути залучений орган, який, здійснюючи контроль, визначить відповідність об'єкта самочинного будівництва вимогам чинного законодавства. Таким органом є виконавчий комітет відповідної ради.
За таких обставин Чернівецька міська рада є неналежним відповідачем у справі.
Відповідно до правил ст. ст. 30, 213-215 ЦПК України суд повинен встановити обставини, якими обґрунтовуються вимоги та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин в разі залучення до справи всіх належних відповідачів.
Враховуючи обставини наведені вище, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові з підстав, які зазначені вище.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2015 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно прибудоване нерухоме майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.
Головуючий
Судді: