Справа № 22-ц/793/4/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
09 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу СФГ «ОСОБА_1 Україна» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до СФГ «ОСОБА_1 Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Жинельфа Вельє» про визнання правочину дійсним.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним. В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги
Свій позов обґрунтував тим, що відповідно до Держаного акту на право власності на землю серія ЧР № 0319837, виданого 4 липня 2001 року він є власником земельної ділянки № 7123486800:02:001:0084, площею 2,119 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області. Позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Жильнельфа Вельє» в особі директора ОСОБА_7.
В березні 2014 року йому стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано договір оренди спірної земельної ділянки укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна». Позивач вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним, оскільки він не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ «ОСОБА_1 Україна» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору.
А тому, просив суд визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки №7123486800:02:001:0084, площею 2,119 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрованого в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати відповідача повернути йому його земельну ділянку.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року позов було задоволено. Визнано недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0084, площею 2,119 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл. укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрованого в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської обл.. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № Ч23486800:02:001:0084, площею 2,119 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл. укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрованого в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської обл. Зобов'язано СФГ «ОСОБА_1 Україна» повернути ОСОБА_6 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку № 7123486800:02:001:0084, площею 2,119 га, розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл. Стягнуто з СФГ «ОСОБА_1 Україна» на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 243,60 грн..
В апеляційній скарзі СФГ «ОСОБА_1 Україна» просить призначити у справі комісійну почеркознавчу експертизу, рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове. Яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга СФГ «ОСОБА_1 Україна» підлягає відхиленню, виходячи із наступного.
Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними по справі доказами об'єктивно встановлена відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_8 на укладення договору оренди земельної ділянки із СФГ «ОСОБА_1 Україна», підпис в цьому договорі не належить позивачу, тому вищезазначений договір може бути визнаний в судовому порядку недійсним.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, СФГ «ОСОБА_1 Україна» зазначало, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено посилань позивача ОСОБА_8 на ту обставину, що спірний договір оренди земельної ділянки не був підписаний ним як орендодавцем, а проведена в ході розгляду судом першої інстанції судово-почеркознавча експертиза суперечить іншим наявним матеріалам справи, оскільки позивач по спірному договору протягом 2012-2013 року отримував орендну плату.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_8 відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЧР №0319837 виданого 04 липня 2001 року є власником земельної ділянки площею 2.119 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.
17 липня 2012 року між ОСОБА_8 та СФГ «ОСОБА_1 Україна» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2.119 га кадастровий номер №7123486800:02:001:0284, строком на п'ять років для сільськогосподарського виробництва.
Проте, в акті приймання - передачі земельної ділянки за вказаним договором від 17 липня 2012 року ні площа земельної ділянки, що передається в оренду, ні її характеристика взагалі не зазначені (т.1, а.с. 195).
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2014 року по вказаній справі була призначена судово - почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення КНДІСЕ.
По справі фактично була проведена комплексна (почеркознавча та ТЕД) експертиза.
Встановлено, що як при призначенні, так і при проведенні комплексної судово-почеркознавчої та ТЕД експертизи порушень допущено не було, а відповідно до експертного висновку підписи від імені ОСОБА_8. в двох примірниках договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_8 та СФГ «ОСОБА_1 Україна» від 17 липня 2012 року виконані не ОСОБА_8, а іншою особою з наслідуванням будови ознак зразків його підписів (т. 1, а.с.85-90).
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції по справі призначалися повторні судові почеркознавчі експертизи, проведення яких було доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте, висновок Черкаського відділення КНДІСЕ об'єктивно спростований не був.
В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника СФГ «ОСОБА_1 Україна» по даній справі було призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно висновку експерта від 05 березня 2015 року № 157 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_8 в графі «Орендодавець» в двох примірниках договору оренди землі від 17 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_8 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», виконані самим ОСОБА_8 (т. 1 а.с.269-271)
Враховуючи наявність в справі двох протилежних експертних висновків, із аналогічними клопотаннями про призначення по даній справі повторної судово-почеркознавчої експертизи звернулися до апеляційного суду представник позивача - ОСОБА_9 та представник ТОВ «Жильнельфа Вельє», проведення якої було доручено Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Під час проведення вказаної вище експертизи судовий експерт ОСОБА_10 звернувся з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, крім того просив вирішити питання щодо оплати вартості експертизи.
Про наведені обставини апеляційний суд повідомив учасників процесу. Проте, як убачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про неможливість надання висновку №2153 від 11 січня 2016 року станом на 11 січня 2016 року у 45-денний строк клопотання експерта не було задоволено, оплату вартості експертизи не здійснено - документ, який би підтверджував здійснення оплати вартості експертизи, до КВ ОНДІСЕ не надано.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Така позиція викладена і у Постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року ( справа № 6-127цс13).
Враховуючи висновки експертів, заяву самого позивача, інші докази по справі колегія суддів приходить до переконання про відсутність достатніх доказів, які б свідчили наявність у ОСОБА_8 відповідного волевиявлення укласти спірний договір.
Посилання представника СФГ «ОСОБА_1 Україна» в апеляційній скарзі на необ'єктивність та упередженість висновку експертів від 15 липня 2015 року є непереконливим.
Дослідивши висновок експертизи в судовому засіданні колегія суддів враховує, що вона проведена фахівцями зі значним стажем експертної роботи, з використанням достатніх вільних зразків для порівняння і достатньо обґрунтована з наукової точки зору.
Отже вказаний висновок комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 15 липня 2014 року колегія суддів вважає повним, об'єктивним і вірно покладеним районним судом в основу прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.
Таким чином, вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу СФГ «ОСОБА_1 Україна» - відхилити.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до СФГ «ОСОБА_1 Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Жинельфа Вельє» про визнання правочину дійсним - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий :
Судді :