Справа № 22-ц/793/617/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 30,34 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
18 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої залиттям, -
У серпні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
16 липня 2014 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1, яке пов'язане із зривом корінного крану на турбопроводі гарячого водопостачання в ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2, що розташована поверхом вище.
Внаслідок цього залиття в його квартирі було пошкоджено покриття стелі, зіпсовано шпалери, пошкоджено паркетний настіл підлоги у кожній кімнаті та кухні квартири.
Вказував, що на проведення відновлювального ремонту квартири необхідно 100 000 грн. Крім того позивач зазначив, що окрім майнової шкоди йому спричинено і моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн. та яка полягає в тому, що він та його родина вимушені проживати в квартирі, яка має антисанітарний стан, страждати через пошкодження майна та нервувати.
За таких обставин, після уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з винної особи на користь позивача ОСОБА_9 вартість відновлювальних робіт квартири в розмірі 35 058 грн., витрати за проведення експертизи в розмірі 3 700 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_9 до КП «Служба утримання будинків «Митниця», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої залиттям, задоволено частково. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 35 058 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., а всього: 37 058 грн. (по 12 352 грн. 66 коп. з кожного). Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 судові витрати в сумі 3 700 грн. (по 1 233 грн. 33 коп.) Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 594 грн. 18 коп. (по 198 грн. 06 коп.) В іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування районним судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що майнова шкода, завдана позивачу ОСОБА_9 в результаті залиття квартири № 31 з вини власників квартири № 34 даного будинку - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а тому саме вони мають відшкодувати матеріальну та моральну шкоду позивачеві.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, тобто відповідачки. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачку діючим законодавством покладено обов'язок доведення відсутності її вини в завданні шкоди позивачу.
В той же час законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідачки в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями ВСУ.
За матеріалами справи встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_9 та члени його сім'ї: ОСОБА_10 та ОСОБА_11О (а.с. 3, 4).
ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_4, що розташована поверхом вище квартири позивача. (а.с. 149).
16 липня 2014 року сталося залиття квартири позивача внаслідок того, що у кв. 34 цього ж житлового будинку зірвано коренний кран на трубопроводі гарячого водопостачання у ванній кімнаті.
В апеляційній скарзі апелянти вказують, що оскільки пошкоджена квартира належить на праві власності не тільки позивачу, а ще й двом членам його сім'ї, співвласники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не надавали згоду позивачу звертатися до суду, частка позивача складає лише 1/3 частини квартири, тому стягнення з відповідачів шкоди в повному обсязі суперечить вимогам законодавства.
Такі посилання апелянтів колегія суддів оцінює критично, так як частки співвласників пошкодженої квартири є рівними (по 1/3) та ідеальними; між співвласниками не встановлювався порядок користування квартирою, а проведення ремонту після спричинених залиттям пошкоджень необхідне у всій квартирі, яка є річчю неподільною та спільно використовується як позивачем ОСОБА_9 так і іншими співвласниками-членами його сім'ї.
Крім того, колегія суддів враховує, що співвласник пошкодженої квартири № 31 ОСОБА_11 приймав участь у справі як представник позивача, був обізнаний, що в провадженні суду знаходиться конкретна цивільна справа, до у часті якої він міг вступити як співпозивач.
Залучення судом співпозивачів суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу, суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому, а пред'явлення позову про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири тільки одним із співвласників не впливає на обсяг прав та обов'язків відповідачів та може бути вирішене без притягнення до справи інших суб'єктів цих правовідносин.
Разом з тим, питання процесуальної співучасті відповідачів у даній справі судом першої інстанції було вирішено із неповним встановленням обставин справи вищевказаних вимог закону та роз'яснень Пленуму ВСУ, належним чином не з'ясував, хто був власником квартири АДРЕСА_5 на час затоплення квартири позивача і хто повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Положеннями ч. 4 цієї статті передбачено, що власність зобов'язує.
Відповідно до положень ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 21 вересня 1994 року № 297 вищевказана квартира на праві спільної власності належить ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Таким чином, будучи співвласниками квартири, в якій сталася несправність у системі водопостачання, всі власники квартири № 34 зобов'язані в рівних частках відповідати за визначеними у вищевказаних статтях кодексів зобов'язаннями по утриманню квартири, зокрема і нести відповідальність за заподіяну шкоду в результаті невиконання таких обов'язків.
Оскільки рішенням районного суду обов'язок із відшкодування шкоди в результаті залиття квартири № 31 було покладено тільки на трьох співвласників із п'яти, вказане рішення в цій частині підлягає зміні в частині розподілу вартості відновлювального ремонту між всіма співвласниками, покладення обов'язку із відшкодування такої шкоди на відповідачів, які приймали участь у справі у суді першої інстанції залежно від їх частки у майні (1/5) та зменшення загального розміру таких збитків з 35 058 грн. до 21 034, 80 грн.
Колегія суддів зауважує, що позивачем заявлялися вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а апеляційний суд у силу ст. 10, 33, 303 ЦПК України не має повноважень з власної ініціативи під час апеляційного перегляду рішення районного суду вирішувати питання про залучення співвідповідачів.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт.
Згідно з абз. 5 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Таким чином, будучи власниками квартири, відповідачі зобов'язані контролювати стан технічного обладнання у своїй квартирі та своєчасно проводити їх ремонт. Тобто спостереження і вчасне виявлення порушень елементів внутрішньобудинкових мереж у квартирі покладено на власника квартири.
16 липня 2014 року сталося залиття квартири позивача внаслідок того, що у кв. 34 цього ж житлового будинку зірвано коренний кран на трубопроводі гарячого водопостачання у ванній кімнаті, що підтверджується актом обстеження від 17 липня 2014 року. (а.с. 8)
У вказаному акті працівниками КП СУБ «Митниця» були зафіксовані пошкодження у квартирі позивача.
24 липня 2014 року працівниками КП СУБ «Митниця» було складено другий акт, у якому зафіксовані пошкодження, яких на момент обстеження 16 липня 2014 року виявлено не було, зокрема, пошкодження 40 м2 паркетної підлоги (а.с. 7).
Колегією встановлено, що жодної заявки з приводу виходу з ладу корінного крану (протікання, прокапування) від власників квартири АДРЕСА_6, з якої стався залив квартири № 31 на адресу КП «СУБ «Митниця» не надходило.
Таким чином, враховуючи вказані акти підприємства та покази допитаних свідків, судом вірно встановлена вина власників квартири № 34 у зірванні коренного крану у ванній кімнаті належної їм квартири.
Вина власників квартири № 34 у затопленні квартири позивача ні в суді першої інстанції ні в ході розгляду справи в суді апеляційній інстанції апелянтами не спростована, наявність інших причин залиття квартири позивача не доведено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачі не надали суду доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність їх вини у заподіянні позивачу шкоди залиттям його квартири.
Відповідно до висновку № 20/15 буд. судової будівельно-технічної експертизи від 04 серпня 2015 року вартість відновлювальних робіт (з урахуванням вартості будівельних матеріалів) квартири АДРЕСА_1 в цінах серпня 2015 року становить 35 058 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року (з подальшими змінами) потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Із врахуванням вказаних роз'яснень, не заслуговують на увагу доводи апелянтів щодо неправомірного стягнення районним судом саме вартості відновлювальних робіт, а не вартості матеріального збитку у розмірі 30 486 грн., визначеного у експертному дослідженні.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, районним судом вірно було враховано те, що внаслідок залиття квартири з вини відповідачів було пошкоджено його майно, він був позбавлений можливості нормально проживати у квартирі та повноцінно здійснювати належне йому право власності на дану квартиру, небажання відповідачів добровільно відшкодувати завдані збитки, а із врахуванням принципів розумності та справедливості, визначив моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Проте, враховуючи часткову відповідальність відповідачів та незалучення до участі у розгляді справи інших співввласників - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, рішення суду в цій частині також необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з 2 000 грн. до 1 200 грн.
З тих же підстав підлягають до зменшення і розмір судових витрат, стягнутих із кожного з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2015 року змінити, зменшивши суму матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 з 35 058 грн. до 21 034, 80 грн. (по 7 011, 60 грн. з кожного); моральної шкоди з 2 000 грн. до 1 200 грн. (по 400 грн. з кожного); витрати на експертизу з 3 700 грн. до 2 220 грн. (по 740 грн. з кожного) та судового збору з 594, 18 грн. до 356, 5 грн. (по 118, 80 грн. з кожного)
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :