Провадження № 2/641/736/2013 Справа № 641/349/13- ц
13 лютого 2013 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Боговського Д.Є.
за участю секретаря - Бєлової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВторметХарків» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «ВторметХарків» на його користь заборгованість по заробітній платі за період жовтень - листопад 2011 року в сумі 943,13 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку до 2 дні в розмірі 150 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за 15 місяців в розмірі 12698,40 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача - ТОВ «ВторметХарків» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав.
За клопотанням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 працював на посаді інженера з охорони праці, пожежної безпеки у ТОВ «ВторметХарків» в період жовтень-листопад 2011 року, 11.11.2011 звільнений за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України.
Позивачем надано виписку Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відомості сум заробітку для нарахування пенсії, відповідно до якої ТОВ «ВторметХарків» (код ЄДРПОУ 35859052) нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2011 року в сумі 866,00 грн., за листопад 2011 року - 827,13 грн., інших відомостей про нарахування заробітку ОСОБА_1 зазначеним підприємством не має.
Як повідомлено самим позивачем, ТОВ «ВторметХарків» не виплатило йому належних сум при звільненні, лише 12.11.2012 в офісі підприємства йому виплачено частину заборгованості по заробітній платі в сумі 750,00 грн., інша частина заробітку залишилась не виплаченою.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
До теперішнього часу ОСОБА_1 не виплачено заборгованість по заробітній платі в повному обсязі, а тому на теперішній час належна до виплати сума заробітної плати становить 943,13 грн. (866,00 + 827,13 - 750,00).
Також відповідно до ст.. 117 КЗпП України, яка встановлює відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи наданий позивачем ОСОБА_1 розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, з 11.11.2011 та за 15 місяців, його розмір становить 12698,40 грн.
За таких обставин, суд вважає ці вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку, то в цій частині суд вважає позов заявлений необґрунтовано з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Однак, стаття 10 ЗУ «Про відпустки» передбачає, що право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Зазначеною статтею передбачені виключення, а саме - щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: 1) жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 2) інвалідам; 3) особам віком до вісімнадцяти років; 4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; 5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання; 6) сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; 7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; 8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; 9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; 10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу; 11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
При цьому позивачем не надано доказів, що він мав право на надання йому щорічної відпустки до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві, оскільки на даному підприємстві він працював у період жовтень-листопад 2011 року, тобто лише 2 місяці.
Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВторметХарків» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період жовтень - листопад 2011 року в сумі 943,13 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 15 місяців в розмірі 12698,40 грн., а всього 13641,53 грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВторметХарків» на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
Рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає негайному виконанню, але не більше, ніж за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: ОСОБА_2