03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
17 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
за участю: представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Баннк» про визнання недійсним положення договору, -
Справа №757/38204/15-ц
№ апеляційногопровадження:22-ц-796/2726/2016
Головуючий у судіпершоїінстанції: Батрин Л.В.
Доповідач у судіапеляційноїінстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Правекс-Банк» про визнання недійсним положення договору, а саме п. 1.3 кредитного договору № 879-009/07Р від 25 травня 2007 року: «У кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі) розмір процентної ставки збільшується на 1 відсоток річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.2 даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахування збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі».
Вказаний пункт кредитного договору підлягає визнанню недійсним, оскільки він суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 549 ЦК України, котра передбачає вичерпний перелік видів неустойки (штраф і пеня), а не збільшення процентної ставки.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання недійсним положення договору - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «ПравексБанк», проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.50), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 травня 2007 року між сторонами ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Правекс-Банк» укладено кредитний договір № 879-009/07Р (а.с. 9-16).
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 879-009/07Р від 25 травня 2007 року: «У кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі) розмір процентної ставки збільшується на 1 відсоток річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.2 даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахування збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі».
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. З ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено чіткий перелік неустойки (штраф, пеня), під котрою розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, п. 1.3 кредитного договору не передбачено збільшення процентної ставки за порушення умов кредитного договору за кожен день прострочення, що характерно пені, а передбачає збільшення процентної ставки на 1% річних.
Крім того, оскільки ЦК України доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитним договором», що регулює порядок нарахування процентів як у фіксованій, так і у змінюваній формі, згідно із Законом № 661-VIвід 12.12.2008 та зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1822-УІ від 21.01.2010, № 3795-УІ від 22.09.2011, тобто після укладення кредитного договору, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання п. 1.3 кредитного договору недійсним, оскільки розмір відсотків за користування кредитом визначений п. 1.2 кредитного договору та п. 1.3 договору - порядок та розмір нарахування збільшеної процентної ставки, а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627 ЦК України) та положень ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: