АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, із використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, -
Ухвалою суду задоволено клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 березня 2016 року, водночас визначено розмір застави у межах 20 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 27 560 гривень, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджан, громадянина України, не працюючого, зі слів не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав на наявність достатніх даних, які обґрунтовують підозру у вчиненні тяжкого злочину ОСОБА_7 , доводять існування ризиків у кримінальному провадженні, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, спілкуватися з іншими співучасниками вчиненого кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення. Врахував ті обставини, що підозрюваний офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, постійного місця проживання в м. Києві не має та прийшов до висновку що, лише найбільш суворий запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам.
Разом з тим, слідчий суддя, на виконання вимог закону, визначив підозрюваному заставу, у розмірі достатньому для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Захисник в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В доводах апеляційної скарги, зазначає про відсутність вагомих доказів підтвердження повідомленої підозри, недоведеність ризиків заявлених у клопотанні слідчого, необґрунтованість посилань щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник переконаний, що характеризуючі дані про особу підозрюваного є достатньою підставою, для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, доводи прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під варто судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таке ж, відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, в провадженні слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12016100060000302 від 18 січня 2016 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 К України.
18 січня 2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою з іншими особами, діючи спільно та узгоджено до заздалегідь розподілених ролей незаконно проникли до орендованої квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали майно, що належить ОСОБА_11 , на загальну суму 19 500 гривень.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, на даному етапі досудового розслідування, підтверджується даними із матеріалів, доданих до клопотання слідчого, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального право порушення, протоколом допиту потерпілої, копією договору оренди житлового приміщення, протоколами огляду місця події (квартири та земельної ділянки де були затриманні підозрювані), рапортом працівника ВКП Печерського УП ГУНП у м. Києві, поясненнями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно до яких, під час відпрацювання, щодо попередження скоєння кримінальних правопорушень, в Печерському районі, по бул. Л. Українки, у дворі будинку № 16 були помічені троє чоловіків, які поводили себе підозріло, озираючись по сторонам та дуже швидко направлялись до автомобіля, яким керував ОСОБА_7 .
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може бути організатором та керівником організованої групи, члени якої вчиняють тяжкі злочини, пов'язані з таємним викраденням чужого майна, а тому у даному кримінальному провадженні існують ризики того, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, також слідчий суддя встановив, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.
У відповідності до вимог закону, суд також врахував тяжкість злочину, дані про особу ОСОБА_7 , який офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, постійного місця проживання в м. Києві не має, зареєстрований та проживає в м. Сєверодонецьк, Луганської області.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду та вважає, що підстави, на які послався суд, застосовуючи ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатніми підставами для застосування виняткового запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника, про відсутність вагомих доказів підтвердження повідомленої підозри, недоведеність ризиків заявлених у клопотанні слідчого, необґрунтованість посилань щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Що стосується визначеного судом розміру застави, то відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від 20 до 80 мінімальних заробітних плат.
Розмір застави, як зазначено в ч.4 ст. 182 КПК України визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, розмір застави повинен бути об'єктивно спроможний забезпечити виконання підозрюваним обов'язків та одночасно не бути для нього завідомо непомірним.
Колегія суддів вважає, що визначений розмір застави є пропорційним ступеню небезпеки кримінального правопорушення, з огляду на обставини вчинення злочину та встановлені ризики, дані про особу підозрюваного, не порушує права підозрюваного, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 немає.
Посилання захисника на характеризуючі дані про особу підозрюваного, а саме те, що він має на утриманні малолітню дитину та матір пенсійного віку не є достатньою підставою, для застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі і особистого зобов'язання.
Таким чином, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 309, 404, 405, 407, 418, 422, КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 березня 2016 року, водночас визначено розмір застави у межах 20 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 27 560 гривень, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва касаційному оскарженню не підлягає.
_________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-сс/796/414/2016 Категорія 183,182 КПК України
Слідчий суддя суду першої інст.: ОСОБА_15
Головуючий суддя в суді апел. інст.: ОСОБА_1