Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-кп/796/118/16
Категорія: ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Іменем України
11.02.2016 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження №12014100050010983 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16.09.2015, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з повною середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11.11.1993 Шевченківським районним судом за ч. 3 ст. 81, ч.2 ст. 141, 17, ч. 2 ст. 140, 42 КК України (1960 року) на 3 роки позбавлення волі; 23.09.1994 звільнений з Прилуцької ВК Чернігівської області на підставі Указу Президента України «Про амністію»;
- 16.10.1995 Старокиївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 141 КК України (1960р.) на 2 роки позбавлення волі. 05.05.1997 звільнений з Бориспільської ВК Київської області (№119) по відбуттю строку покарання;
- 04.07.2001 Шевченківським районним судом за ст. 17. 1 ст. 81 КК України (1960 року) на 3 місяці позбавлення волі: 04.10.2001 року звільнений з Бучанської ВК Київської області ( №85) по відбуттю строку покарання;
- 14.03.2006 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України (2001року) на 2 роки позбавлення волі; 03.07.2007 року звільнений з Бучанської ВК Київської області ( №85) на підставі Закону України "Про амністію" від 25.06.2007 ст. 3, п. "а";
- 18.02.2010 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, 71 КК України (2001року) на 3 роки 2 місяці позбавлення волі:
- 25.02.2011 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 216, 70, 71 КК України (2001року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 03.08.2012 Подільським районним судом м. Києва за ст. 395 КК України (2001року) на 1 місяць арешту; 12.11.2012 звільнений з Березанської ВК Київської області ( №95) по відбуттю строку покарання,
- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання,у вигляді двох років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 09.12.2014близько 20 години 50 хвилин, перебуваючи в приміщенні ТЦ «Макрос», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Московський, 16-Б, підійшов до торгівельної точки з продажу годинників, де у нього раптово виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме годинників, що належать потерпілій ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 таємно, шляхом вільного доступу, умисно, з корисливих мотивів, для власного збагачення, впевнившись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, знаходячись біля вказаної торгівельної точки, взяв з вітрини торгівельної точки наручні годинники, на загальну суму 6 277 грн. 50 коп. та поклав їх у свої кишені куртки.
Виконавши всі дії, які ОСОБА_8 вважав необхідними для викрадення чужого майна, останній вийшов направився до виходу з приміщення ТЦ «Макрос», однак свій злочинний умисел до кіпця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий співробітником служби охорони вказаного ТЦ.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_8 , міг спричинити потерпілої ОСОБА_9 , майнову шкоду на загальну суму 6 277 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок суворості, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, призначивши більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 185 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини та щире каяття, а також відсутність позову та будь-яких претензій з боку потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, які ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.
При перевірці кримінальної справи, будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду, не встановлено.
Покарання ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність, відповідно до положень КК України.
При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про особу винного, який не одружений, не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше судимий, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання та прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, з яким колегія суддів погоджується.
Посилання обвинуваченого на те, що судом першої інстанції недостатньо враховані обставини, що пом'якшують покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції зазначені дані врахував, в тому числі і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі обвинуваченого, надав їм правову оцінку і призначив таке покарання, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Додаткових доводів, які б могли бути підставою для зміни вироку обвинуваченим ОСОБА_8 до апеляційного суду не надано, а відсутність з боку потерпілого претензій та цивільного позову, на які посилається обвинувачений в своїй апеляційній скарзі, не є обставиною, що пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання дотримався вимог кримінального закону, врахував всі, передбачені ним обставини у їх сукупності, і підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407 ч.1 КПК України, колегія суддів,
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16.09.2015 щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: