АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
представників компанії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи компанії Restwood Products Corporation, в особі ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року, -
У закритому судовому засіданні, слідчим суддею розглянуто та задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та накладено арешт, у кримінальному провадженні 42015000000001756, на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Liechtensteinsche Landesbank AG (Князівство Ліхтенштейн) компанією Restwood Products Corporation (Республіка Панама) беніфеціарним власником (довіреною особою, підписантом) рахунків, якої є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони видатків із вказаного рахунку або інше їх використання.
В мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя вказав на наявність достатніх підстав вважати, що грошові кошти, які перебувають на вищезгаданому рахунку отриманні злочинним шляхом, є предметом вчинення кримінального правопорушення, а тому у відповідності до ст. 96-1-96-4 та 96-8 КК України до них може бути застосований захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді арешту майна.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, уповноважена особа іноземної компанії, звернулася до апеляційного суду із скаргою на неї, в якій просить: по-перше, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що розгляд клопотання відбувся за відсутності представників заінтересованої сторони, а копію ухвали суду першої інстанції було отримано ними лише 02 лютого 2016 року; по-друге, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_8 зазначає про те, що слідчий звертаючись до суду із накладенням арешту на кошти, навмисно не повідомив слідчого суддю, про наявність ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року, про накладення арешту на рахунок компанії Restwood Products Corporation №5468.6850, відкритому у Liechtensteinsche Landesbank AG, та надав недостовірні відомості, щодо власника та посадових осіб компанії з метою незаконного та необґрунтованого задоволення поданого клопотання.
Вважає, що розгляд клопотання було проведено з порушенням права власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.
Звертає увагу колегії суддів на те, що ОСОБА_11 ніколи не була та не є бенефіціарним власник, акціонером чи керівником компанії Restwood Products Corporation, теж саме стосується її колишнього чоловіка ОСОБА_12 , грошові кошти, які знаходяться на рахунку компанії вищезгаданим особам не належали та не належать, є власністю ОСОБА_8 , який з 2013 року єдиний та незмінний власник - бенефіціарій компанії.
Також, апелянт акцентує увагу суддів на змісті ч. 3 ст. 368-2 КК України та даті вчинення кримінального правопорушення (з липня по вересень 2014 року), відповідно до якої, правопорушення вважається кримінально-караним з моменту прийняття відповідного кримінального закону, тобто з 25 січня 2015 року - дати набуття чинності ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників апелянта, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Згідно ст.ст. 94, 132 та 173 КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; правову підставу для арешту майна, можливість використання останнього, як доказу у кримінальному провадженні або застосування, щодо нього спеціальної конфіскації, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом з тим, відповідні дані мають міститися і у клопотання слідчого, який звертається з клопотанням про арешт майно (ст. 171 КПК України).
Проте, апеляційним судом встановлено, що зазначених вимог закону ані слідчий, ані слідчий суддя не дотрималися.
Слідчим суддею, під час розгляду клопотання про накладення арешту на кошти, встановлено, що Управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001756 від 18 серпня 2015 р. за фактом вчинення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_12 та його дружиною ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368-2 та ч.3 ст.209 КК України.
Слідчий, розглянувши матеріали зазначеного кримінального провадження звернувся з клопотанням про арешт коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 компанії Restwood Products Corporation (Республіка Панама) у банківській установі Liechtensteinische Landesbank AG (Князівство Ліхтенштейн), зазначаючи, що грошові кошти які перебувають на зазначеному рахунку отримані злочинним шляхом та є предметом незаконного збагачення та подальшої їх легалізації (відмивання).
Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що відповідно до наявної в матеріалах справи інформації є підстави вважати проведені ОСОБА_12 та його дружиною ОСОБА_11 фінансові операції у період 2010-2015 років такими, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (приховування чи маскування джерел походження коштів). До того ж, зазначає, що проведеним аналізом фінансових операцій ОСОБА_12 та його дружини ОСОБА_11 за період 2010-2015 років встановлено, що їх видатки значно перевищують офіційні доходи.
Одночасно, як вказує у своєму клопотанні слідчий, ОСОБА_11 є бенефіціарним власником/довіреною особою/підписантом рахунків Restwood Products Corporation (Республіка Панама). Підрозділ фінансової розвідки Ліхтенштейну повідомив, що рахунок Restwood Products Corporation (Республіка Панама) №5468.6850 відкритий у Liechtensteinische Landesbank AG (Князівство Ліхтенштейн) був заморожений до 28.07.2017 р. судом Princely Court у м. Вадуц, яким, також, розпочато кримінальне провадження за вказаним фактом.
Слідчий суддя, на підставі вказаних обставин, дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Liechtensteinische ОСОБА_13 (Князівство Ліхтенштейн) компанією Restwood Products Corporation (Республіка Панама) шляхом заборони видатків з вказаного рахунку або інше їх використання.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.368-2 КК України кримінальна відповідальність застосовується за набуття службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі.
Згідно з ч.3 ст.209 КК України кримінальна відповідальність встановлена за вчинення фінансових операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою або в особливо великому розмірі.
Частиною 1 ст.170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Отже, стверджуючи, що грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Liechtensteinische Landesbank AG (Князівство Ліхтенштейн) є предметом злочину та отриманні злочинним шляхом, слідчий мав довести ці факти належними доказами. Проте, слідчим не було надано достатніх та належних доказів, а слідчим суддею не було встановлено суттєвих фактичних обставин, які б підтверджували наведені в клопотанні про накладення арешту факти.
Так, слідчий не повідомив слідчого суддю Печерського районного суду міста Києва про наявність ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2016 р. у справі № 11-сс/796/193/2016 про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2015 р. про накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 компанії Restwood Products Corporation. Проте, проаналізувавши вказані процесуальні акти, суд приходить до висновку, що заявлені слідчим підстави у даних клопотаннях є однаковими, за своїм змістом не змінились.
Виходячи з викладеного, слідчий ввів суд в оману, вказуючи в клопотанні про арешт майна, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 перебувають у шлюбі, оскільки, під час розгляду пов'язаної справи судом апеляційної інстанції було встановлено зворотне. До того ж, матеріалами даної справи факт розірвання шлюбу підтверджується (копія Рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі 2/752/5855/14 від 21.11.2014).
Одночасно, як вже було встановлено в ухвалі Апеляційного суду міста Києва у справі № 11-сс/796/193/2016 від 14.01.2016 р., та не спростовано належними доказами у даному провадженні, починаючи з 08.03.2013 р. та протягом всього часу існування компанії Restwood Products Corporation єдиним та незмінним власником - бенефіціаром компанії є ОСОБА_8 , який не передавав жодних прав іншим особам, в тому числі ОСОБА_11
08 березня 2013 р. ОСОБА_8 саме у якості власника-бенефіціара компанії Restwood Products Corporation укладено договір із номінальними директорами зазначеної компанії, який діє до цього часу. Також, на ОСОБА_8 були видані генеральні довіреності від 08.03.2013 р., 23.01.2014 р., 19.01.2015 р., а 07.12.2015р. на ім'я ОСОБА_8 оформлено відповідний сертифікат іменних акцій компанії Restwood Products Corporation (належні докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, необхідно зазначити, що під час судового засідання слідчим було надано пояснення, що допитаний у якості свідка ОСОБА_8 , показав, що з моменту утворення (лютого 2013 р.) є власником компанії Restwood Products Corporation та права бенефіціара не передавалися іншим особам, в тому числі ОСОБА_11 .
Отже, з наданих доказів у справі та пояснень наданих апелянтом, можна зробити висновок, що ОСОБА_11 ніколи не була та не є на сьогодні бенефіціарним власником компанії Restwood Products Corporation.
Враховуючи викладене, грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 компанії Restwood Products Corporation у Liechtensteinische Landesbank AG є власністю громадянина України ОСОБА_8 , та ніколи не належали та не належать ОСОБА_12 та його колишній дружині ОСОБА_11 .
До того ж, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, що відповідно до вимог ст.ст.170, 171, 172, 173 КПК України арешт може бути накладено виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, третьої особи, яка отримала чи придбала у зазначених осіб майно, чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.
Проте, з матеріалів справи вбачається та не спростовано прокурором, що ані ОСОБА_12 , ані його колишня дружина ОСОБА_11 не є підозрюваними та їм в порядку передбаченому ст.ст.276 - 279 КПК України не повідомлено про підозру, вони не є обвинуваченими, та в порядку передбаченому ст. 291 КПК України щодо них обвинувальний акт не складався та до суду не передавався.
Разом з тим, необхідно звернути увагу, що ухвалою Апеляційного суду м.Києва у справі № 11-сс/796/193/2016 від 14 січня 2016 р. встановлено, що посилаючись на наявність ознак кримінального правопорушення передбаченого положеннями ч. 3 ст. 368-2 КК України, слідчий, з яким погодився слідчий суддя, зазначив, що фінансові операції (набуття активів суб'єктом злочину) мали місце у період з липня по вересень 2014 р., тобто до набуття чинності Закону України «Про національне антикорупційне бюро України», яким лише було визначено в якості кримінального злочину таку дію, як набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність майна, вартість якого значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, або передача нею такого майна близьким родичам.
Враховуючи вищевикладене, а також, вимоги ст. 173 КПК України, не вбачається підстав вважати доведеною необхідність накладення арешту на майно компанії Restwood Products Corporation.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала прийнята без виклику представника Restwood Products Corporation, відповідно до положень ст.395 КПК України строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено апелянтом у своїй скарзі, останній ознайомився з оскаржуваною ухвалою 02 лютого 2016 року. Отже, підстави для поновлення строку визнані колегією суддів обґрунтованими, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131,132,167, 170-173, 309, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Поновити ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту.
Апеляційну скаргу уповноваженої особи компанії Restwood Products Corporation, в особі ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 та накладено арешт, у кримінальному провадженні 42015000000001756, на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Liechtensteinsche Landesbank AG (Князівство Ліхтенштейн) компанією Restwood Products Corporation (Панама) беніфеціарним власником (довіреною особою, підписантом) рахунків, якої є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони видатків із вказаного рахунку або інше їх використання. - скасувати.
У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 про накладення арешту, у кримінальному провадженні 42015000000001756, на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Liechtensteinsche Landesbank AG (Князівство Ліхтенштейн) компанією Restwood Products Corporation (Панама) беніфеціарним власником (довіреною особою, підписантом) рахунків, якої є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони видатків із вказаного рахунку або інше їх використання - відмовити.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-сс/796/515/2016 Категорія: гл. 17 КПК України
Слідчий суддя суду першої інст.: ОСОБА_15
Головуючий суддя в суді апел. інст.: ОСОБА_1