Справа №200/26845/15-а
Провадження №2а/200/451/15
17 лютого 2016 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська - Єлісєєва Т.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 грудня 2014р. та зобов'язання здійснити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків відповідно до ч.3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус судів» від 07 липня 2010 року № 2453 та відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3рп/13 з 31 грудня 2014 року з огляду на Постанову Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015р.
Просить також зобов'язати відповідача на підставі ч.3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3рп/13 , здійснити розрахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 88 відсотків від заробітної плати, в розмірі 22730 грн. на підставі довідки апеляційного суду № 07-397-С від 29.10.2015р. з 01.09.2015р.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 25 грудня 2014 року № 59-VIII вона, ОСОБА_1, була звільнена з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку.
Відповідно до вищезазначеної постанови Верховної ОСОБА_2 України, наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року № 225-к її було відраховано зі штату суду 30 грудня 2014 року з правом отримання 88% щомісячного грошового утримання працюючого судді виходячи з вимог положень ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010р. та Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3рп/13. Відповідачем було здійснено розрахунок щомісячного грошового утримання в розмірі 70% від заробітної плати розмірі 18270 грн. яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2014р.». Не погодившись з таким призначенням довічного грошового утримання судді позивачка звернулась за захистом порушеного права до суду і Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015р. їй призначене довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 78% від заробітної плати судді у розмірі 20079грн. Позивачка вважає, що на цей час виникли інші правові підстави вимогати від відповідача перерахування призначеного їй довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% від заробітної плати діючого судді з наступних підстав.
Постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015р. визнана протиправною бездіяльність Верховної ОСОБА_2 України щодо несвоєчасного розгляду нею подання ОСОБА_2 ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На час подання позивачкою заяви про звільнення у відставку (08.01.2014р.) та на час надходження до Верховної ОСОБА_2 України подання ОСОБА_2 Юстиції України про її звільнення у відставку в лютому 2014р., діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. № 2453-YI за якими ч.3 ст.138 передбачено нарахування довічного грошового утримання із застосуванням відсотка розрахунку 80% від грошового утримання судді, та з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку. Отже якби Верховна ОСОБА_2 України своєчасно прийняла рішення про її відставку, вона безперешкодно змогла б отримати довічне грошове утримання передбачене ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. № 2453-YI в розмірі 88% від грошового утримання судді.
Оскільки Постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015р. підтверджено її право на нарахування їй довічного грошового утримання в розмірі 88% від заробітної плати діючого судді з урахуванням її стажу на посаді судді 24 роки 8 місяців, вона звернулась з заявою до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перерахувати вже призначене їй довічне грошове утримання в розмірі 88% від заробітної плати судді. Але відповідач надав їй рішення про відмову в задоволенні її заяви.
Такі дії відповідача позивачка вважає такими, що порушують її конституційні права, є протиправними та суттєво звужують зміст і обсяг прав судді, чим порушують її гарантії незалежності судді.
Крім того, відповідно до Закону України від 17.09.2015р. №704-VIII «Про державний бюджет на 2015р.», ст.133, ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01 вересня 2015р. була підвищена заробітна плата працюючого судді. Згідно виданої позивачці довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07-397-С від 29.10.2015р. її заробітна плата, яка враховується при перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 22730 грн.
Оскільки діючим законодавством визначено, що розмір довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, який призначено та виплачується судді у відставці, розраховується із розміру щомісячного грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці.
02 листопада 2015р. позивачка звернулась до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахунок призначеного їй грошового утримання з 01.09.2015р. у зв'язку з тим, що заробітна плата судді Апеляційного суду Дніпропетровської області з 01.09.2015р. складає 22730 грн., тобто збільшилась, але 17 листопада 2015р. їй було надане рішення відповідача про відмову в задоволенні її заяви з посиланням на те, що такий перерахунок здійснюється лише суддям Конституційного Суду України за визначенням Кабінету ОСОБА_3 України відповідно до ч.4 ст.141 Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та с посиланням на те, що цим законом скасовуються призначення щомісячного грошового утримання суддів.
Позивачка вважає таку відмову УПФ як і відмову щодо перерахунку їй довічного утримання в розмірі 88% від заробітку судді, незаконними та такими, що звужують зміст та обсяг визначених ОСОБА_4 України гарантій незалежності судді.
Відповідач проти позову заперечував обґрунтовуючи їх тим, що 29 січня 2015 року заявнику було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 12789 грн. із застосуванням відсотка розрахунку утримання 70% від заробітку 18270 грн. Вимоги позивача щодо нарахування призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 грудня 2014 року в розмірі 88 % від заробітку діючого судді, які виникли внаслідок визнання постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, протиправною бездіяльність Верховної ОСОБА_3 України щодо несвоєчасного розгляду подання ОСОБА_2 ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді в зв'язку з поданням заяви про відставку, суперечить нормам діючого законодавства, тому у УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська немає законних підстав здійснювати позивачу перерахунок довічного утримання судді.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 25 грудня 2014 року №59-VIII ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку.
Відповідно до вищезазначеної постанови Верховної ОСОБА_2 України, наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року №225-к її було відраховано зі штату суду 30 грудня 2014 року згідно до вимог п. 9 ч. 5 ст. 126, ст. 131 ОСОБА_4 України, ст. 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Розпорядженням УПФ України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №8060003 від 29.01.2015р. їй з 31.12.2014р. було призначено довічне грошове утримання судді у відставці із застосуванням відсотка розрахунку утримання 70% відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 1166-VІІ від 27 березня 2014 року від заробітку в розмірі 18270 грн. який встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2014р.», що набрав чинності 03.08. 2014р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015р. позивачці призначене довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 78% від заробітної плати судді у розмірі 20079 грн.
На цей час у позивачки виникли інші обґрунтовані та законні правові підстави вимагати від відповідача перерахування їй призначеного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% від заробітної плати діючого судді з наступних підстав.
08 січня 2014 року позивачкою була написана заява до ОСОБА_2 ради юстиції України про внесення подання про звільнення її з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, а також 08 січня 2014 р. нею подана заява до Верховної ОСОБА_2 України з проханням звільнити її з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 ОСОБА_4 України.
11 лютого 2014 року ОСОБА_2 Юстиції України її заява була розглянута та задоволена, у зв'язку з чим було внесено подання до Верховної ОСОБА_2 України про її звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку і разом з відповідним пакетом документів подання було передано до Верховної ради України.
Верховна ОСОБА_2 України отримала подання ОСОБА_2 Юстиції України про її звільнення у відставку в лютому 2014 року і з цього часу допустила протиправну бездіяльність, а саме дуже тривалий строк (10 місяців) не приймала відповідного рішення, чим порушила ОСОБА_4 України, Закон України «Про регламент Верховної ОСОБА_2 України», Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Європейську конвенцію з прав людини.
За захистом своїх порушених прав позивачка звернулась до суду. Постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16.09.2015р. визнана протиправною бездіяльність Верховної ОСОБА_2 України щодо несвоєчасного розгляду нею подання ОСОБА_2 ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На час подання позивачкою заяви про звільнення у відставку (08.01.2014р.) та на час надходження до Верховної ОСОБА_2 України подання ОСОБА_2 Юстиції України про її звільнення у відставку в лютому 2014р., діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. №2453-YI за якими ч.3 ст.138 передбачено нарахування довічного грошового утримання із застосуванням відсотка розрахунку 80% від грошового утримання судді, та з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку. Отже якби Верховна ОСОБА_2 України своєчасно прийняла рішення про відставку позивачки, вона безперешкодно змогла б отримати довічне грошове утримання передбачене ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. № 2453-YI в розмірі 88% від грошового утримання судді.
Оскільки Постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015р. підтверджено право ОСОБА_1 на нарахування їй довічного грошового утримання в розмірі 88% від заробітної плати діючого судді з урахуванням її стажу на посаді судді 24 роки 8 місяців, вона звернулась з заявою до Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перерахувати вже призначене їй довічне грошове утримання в розмірі 88% від заробітної плати судді.
Але відповідач надав ОСОБА_1 рішення про відмову в задоволенні її заяви.
Отже суд вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує конституційні права незалежності судді у відставці ОСОБА_5, та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. № 2453-YI , яка діяла на час подання позивачкою заяви про відставку та на час внесення ОСОБА_2 Юстиції України подання до Верховної ОСОБА_2 України про її відставку, що підтверджено Постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015р.
Крім того, відповідно до Закону України від 17.09.2015р. №704-VIII «Про державний бюджет на 2015р.», ст.133, ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01 вересня 2015р. була підвищена заробітна плата працюючого судді.
Згідно виданої позивачці довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07-397-С від 29.10.2015р. її заробітна плата, яка враховується при перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 22730 грн.
Оскільки діючим законодавством визначено, що розмір довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, який призначено та виплачується судді у відставці, розраховується із розміру щомісячного грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці.
02 листопада 2015р. позивачка звернулась до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахунок призначеного їй грошового утримання з 01.09.2015р. у зв'язку з тим, що заробітна плата судді Апеляційного суду Дніпропетровської області з 01.09.2015р. складає 22730 грн., тобто збільшилась, але 17 листопада 2015р. їй було надане рішення Пенсійного фонду про відмову в задоволенні її заяви з посиланням на те, що такий перерахунок здійснюється лише суддям Конституційного Суду України за визначенням Кабінету ОСОБА_3 України відповідно до ч.4 ст.141 Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та с посиланням на те, що цим законом скасовуються призначення щомісячного грошового утримання суддів .
Суд вважає таку відмову УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська як і відмову щодо перерахунку позивачці довічного утримання в розмірі 88% від заробітку судді, незаконними та такими, що звужують зміст та обсяг визначених ОСОБА_4 України гарантій незалежності судді з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 ОСОБА_4 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та Законами України.
Відповідно ч.3 ст. 22 ОСОБА_4 України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За загальним правилом встановленим ч.1 ст.58 ОСОБА_4 України - закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.64 ОСОБА_4 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених ОСОБА_4 та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (в редакції від 07.07.2010р.) було передбачено, що при виході у відставку право судді на отримання довічного грошового утримання з розрахунку 80% від грошового утримання судді з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку, але не більше 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний суд» та не може визначитися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 визнано неконституційними: - частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010р. у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI; - статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» » №2453-VI від 07.07.2010р.; - абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» » №2453-VI від 07.07.2010р. у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI визнані неконституційними та втратили силу з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010р. встановлена гарантія матеріального забезпечення суддів у відставці, яка не може бути знівельована у зв*язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами , що виникли внаслідок дії положень законів України , визнаних неконституційними, крім того є конституційним приписом обов'язковим для виконання судами.
Таким чином, з 03.06.2013р. підтверджено право суддям у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення матеріального забезпечення працюючих суддів.
Крім того, слід зазначити, що статус суддів в Україні визначається одним Законом без встановлення пільг для суддів різних юрисдикцій.
Згідно ст.8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй.
ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
Згідно ст.9 ОСОБА_4 України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до ОСОБА_4 України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.
Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_4 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на положення які зазначені Європейським судом з прав людини по справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005р. (набрало законної сили 8 лютого 2006р.) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.
Відповідач відмовивши позивачці в перерахуванні призначеного грошового утримання з 01.09.2015р. у зв'язку з тим, що заробітна плата судді Апеляційного суду Дніпропетровської області з 01.09.2015р. складає 22730 грн., порушив її право власності на щомісячні грошові виплати в сенсі положення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушив її соціальну гарантію незалежності судді, звузив та знизив зміст та обсяг її вже досягнутих прав і свобод в нашій державі та проігнорував вимоги ст.ст. 8,9,19,22,46,58,64,126 ОСОБА_4 України, Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013. Так само порушив і її право власності відмовою в перерахунку щомісячного грошового утримання в розмірі 88%.
Пункт 1.1 Європейської Хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998р. передбачає, що метою закону про статус суддів є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Сучасна Хартія складається з положень, які найкращім чином гарантують досягнення таких цілей. Її положення направлені на підвищення рівню гарантій в різних європейських державах. В національні закони не можуть вноситися зміни, направлені на зниження рівню гарантій, вже досягнутих у відповідних державах.
Пункт 1.4. Хартії зазначає, що закон надає кожному судді, який вважає, що його право за законом або в більш широкому порозумінні його незалежності чи
незалежності юридичного процесу так чи інакше знаходяться під
загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутися до
такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями
правового впливу або який може зарадити таку можливість.
Пункт 6.3 Хартії вказує на те, що Закон забезпечує гарантії для суддів, діючих в професіональній якості, від соціальних ризиків, пов'язаних з хворобою, вагітністю та пологами, інвалідністю, старістю та смертю.
Пункт 6.4 Хартії зазначає, що Закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом зазначеного терміна, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.
Тим, що відповідач відмовив позивачці в перерахуванні призначеного грошового утримання з 01.09.2015р. у зв'язку з тим, що заробітна плата судді Апеляційного суду Дніпропетровської області з 01.09.2015р. складає 22730 грн. та у зв'язку з тим, що вона має право на призначення 88% грошового тримання, він знизив рівень її грошового утримання від її заробітної плати в якості судді, чим порушив пункт 6.4 Хартії, про що також зазначено в Рекомендаціях Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010р. № (2010)12.
При розгляді цієї справи суд також враховує, що наша держава має Європейський орієнтир, який передбачає перш за все виконання ратифікованих нашою державою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Європейської Хартії про закон «Про статус суддів».
Враховуючи, що ОСОБА_4 України, Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Європейська Хартія про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998р. а також Постанова Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015р. є обов'язковими до виконання на території України, суд вважає, що УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повинно зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки з 01.09.2015р. у зв'язку з тим, що заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Дніпропетровської області з 01.09.2015р. із таким стажем як у неї (24 роки 8 місяців 18 днів) складає 22730 грн., про що свідчить довідка Апеляційного суду Дніпропетровської області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07-397-С від 29.10.2015р.
Також УПФ України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська повинно зробити перерахунок довічного грошового утримання позивачки в розмірі 88% від заробітної плати діючого судді починаючи з дня призначення їй довічного грошового утримання, тобто з 31 грудня 2014р. та виплатити різницю між призначеними 88% та вже виплаченими 78% .
Вважаючи, що відповідач при нарахуванні позивачці довічного грошового утримання порушив основоположний в нашій державі принцип верховенства права, виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивачки та вважає за необхідне задовольнити позов.
Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними доказами.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,19,21,22,46,55,57,58,68 ОСОБА_4 України, ст.ст.6-11, 71, 99, КАС України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. № 2453-YI, Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3рп/13, Європейською Хартією про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998р., ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 грудня 2014р. та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 % від грошового утримання судді починаючи з 31 грудня 2014р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі положень ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010р. здійснити розрахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 31 грудня 2014р., із розрахунку 88% від грошового утримання судді з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 вересня 2015р. у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07-397-С від 29.10.2015р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2015р. із розрахунку 22730 грн. на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07-397-С від 29.10.2015р., з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Єлісєєва Т.Ю.