Дата документу 15.02.2016
Справа № 320/9746/15-ц
2/320/509/16
15 лютого 2016 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Ковальової Ю.В.,
при секретарі Черемісіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком № 107 по вул. Бронзоса в м. Мелітополі Запорізької області, вказуючи, що він - позивач, є власником зазначеного житлового будинку. Відповідач доводиться позивачу племінником, реєстрація якого була здійснена в житловому будинку в якості члена сім'ї. У 2006 року відповідач виїхав з житлового будинку і на сьогоднішній день проживає за іншою адресою, однак не знявся з реєстрації. Його точне місце проживання позивачу невідомо. Всі обов'язки по утриманню житлового будинку здійснює позивач самостійно. Реєстрація відповідача в належному позивачу житловому будинку порушує його права на володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Тому позивач змушений звернутися з позовом до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, від його представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, наполягає на заявлених позовних вимогах. Проти ухвалення заочного рішення у справі, в разі неявки відповідача в судове засідання, не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином. Судова повістка надсилалась йому за його зареєстрованим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, однак до суду повернувся конверт із відміткою: «за зазначеною адресою не проживає», що відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступними підставами.
Позивачу належить на праві приватної власності житловий будинок № 107 по вул. Бронзоса в м. Мелітополі Запорізької області, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за законом, договору дарування частини будинку, договору про порядок користування житловим будинком зі зміною ідеальних долів, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договору купівлі-продажу частки житлового будинку, витягу з Державного реєстру правочинів, витягу про державну реєстрацію прав, технічного паспорту на житловий будинок. /а.с. 4-16/.
Як вбачається з позову відповідач - ОСОБА_2 є племінником позивача.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Мелітопольського МВ УДМС України в Запорізькій області від 10.12.2015 року відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 17.11.2005 року за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бронзоса, буд. 107. /а.с. 23/.
Однак, відповідач з часу реєстрації за вказаною адресою не проживає, про що свідчить копія довідки голови квартального комітету № 88 Мелітопольської міськради народних депутатів від 18.11.2015 року. /а.с. 17/.
В силу того, що відповідач зареєстрований у вказаній квартирі, але в ній не проживає вже більше 9 років позивач не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
Згідно з частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Оскільки відповідач є племінником позивача, мешкав разом з ним як член сім»ї, суд приходить до висновку про застосування при вирішенні спору норм ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Відповідно до ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.
Отже, виходячи з зазначених положень закону, член сім"ї власника зберігає право користування займаним приміщенням саме на тих умовах, на яких він поселився в житлове приміщення і користується ним нарівні з власником, а втрачає член сім"ї власника право користування цим будинком лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.
Оскільки, як було встановлено судом, житловий будинок перебуває у приватній власності ОСОБА_1, відповідач, який є членом сім»ї позивача, не мешкає у житловому будинку № 107 по вул. Бронзоса в м. Мелітополі Запорізької області без поважних причин понад один рік, інше не встановлено домовленістю між ними, тому на підставі статті 405 ЦК України, відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що на теперішній час за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бронзоса, буд. 107 залишається зареєстрованим ОСОБА_2, що перешкоджає власнику квартири ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 209, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком № 107 по вул. Бронзоса в м. Мелітополі Запорізької області.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ: Ю.В. Ковальова